Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №380/748/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/748/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 03.03.2022 по 30.06.2022 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види, премії, надбавки) за період з 03.03.2022 по 30.06.2022, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 01.07.2022 по 07.06.2024 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види, премії, надбавки) за період з 01.07.2022 по 07.06.2024, визначивши розміри окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн; з 01.01.2024 - 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого з використанням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 належних сум при звільненні, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні (у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 4 повні календарні роки служби) та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за весь час служби, застосувавши при розрахунках розмір місячного забезпечення, визначений з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (за період нарахування з 03.03.2022 по 30.06.2022) та Військову частину НОМЕР_1 (за період нарахування з 01.07.2022 по 07.06.2024) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050 ІІІ.

Ухвалою від 19.01.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі, призначила до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 02.03.2026 суд залучив до участі у справі співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою від 02.03.2026 суд прийняв заяву про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно нараховував і виплачував грошове забезпечення, виплати, належних йому під час проходження служби, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що грошове забезпечення, виплати, належні при звільненні позивачу, нараховані і виплачені позивачу із дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та розраховані із застосуванням з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 03.02.2022 по 07.06.2024 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 26.05.2016 №Д-322/1/11дск та листа Департаменту фінансів МОУ від 16.06.2016 №248/2/3/498, Військова частина НОМЕР_1 була зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2024 №162 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 07.06.2024.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо застосування з 03.03.2022 по 07.06.2024 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення. виплати, належних їй під час проходження служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон України № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.".

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Так, позивачу нараховувалась та виплачувалась у спірний період грошове забезпечення та виплати, що належали позивачу при звільненні виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим при звільненні з військової служби виплат із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23.11.2018 № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У подальшому Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-IX (далі Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З огляду на визначені частиною третьою статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, шо не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 по справі № 500/1813/21, покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З урахуванням положень статті 242 частини 5 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов`язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Крім того, зміни внесені постановою № 103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року по справі № 520/5814/24 (провадження № К/990/36443/24) колегія суддів відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481 та сформувала наступний:

- під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Відтак суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у 2022-2024 роках є протиправним.

Щодо позовних вимог в частині обчислення і виплати щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Так, у пункті 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови №704, надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Відтак, такі виплати теж підлягають перерахунку.

З огляду на викладене, суд вважає визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 03.03.2022 по 30.06.2022 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн, протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 01.07.2022 по 07.06.2024 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види, премії, надбавки) за період з 03.03.2022 по 30.06.2022, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види, премії, надбавки) за період з 01.07.2022 по 07.06.2024, визначивши розміри окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн; з 01.01.2024 - 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 належних сум при звільненні, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні (у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 4 повні календарні роки служби) та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за весь час служби, застосувавши при розрахунках розмір місячного забезпечення, визначений з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік при звільненні.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2024 №162 ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік згідно наказу Міністерства Оборони України 07.06.2018 №260 не отримував.

Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань здійснюється відповідно до розділу XXIV Порядку № 260, пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу XXIV Порядку № 260).

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що такий звертався із рапортом щодо виплати матеріальної допомоги за 2024 рік.

З наведеного вбачається, що позивач з відповідним рапортом про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань до відповідача не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у відповідача був відсутній обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік при звільненні, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 (за період нарахування з 03.03.2022 по 30.06.2022) та Військову частину НОМЕР_1 (за період нарахування з 01.07.2022 по 07.06.2024) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050 ІІІ.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).

Згідно статті 1 та 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Положення Закону №2050-ІІІ пов`язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів.

При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи перерахунок грошового забезпечення позивачу не здійснено і не виплачено, вимога нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 03.03.2022 по 30.06.2022 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види, премії, надбавки) за період з 03.03.2022 по 30.06.2022, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 01.07.2022 по 07.06.2024 із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види, премії, надбавки) за період з 01.07.2022 по 07.06.2024, визначивши розміри окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн; з 01.01.2024 - 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) належних сум при звільненні, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні (у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 4 повні календарні роки служби) та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за весь час служби, застосувавши при розрахунках розмір місячного забезпечення, визначений з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.