Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №320/2021/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року справа №320/2021/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо ненарахування і невиплати позивачу:

??- грошового забезпечення, як інваліду війни за період військової служби з 27 лютого 2022 року по 20 квітня 2024 року;

-додаткової винагороди за виконання спеціальних завдань поза бойовими діями, відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року в період часу з 01 жовтня 2023 року по 20 квітня 2024;

- індексації грошового забезпечення за період військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 в період часу з 27 лютого 2022 року по 20 квітня 2024 року;

-матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі окладу за військовим званням, відповідно до вимог розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;

-додаткової винагороди, відповідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000,00 грн за період часу з 27.02.2022 року по 30.04.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за перебування військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 безпосередньо у зоні виконання бойових дій, у відповідності до бойових розпоряджень, що зберігаються у військової частини НОМЕР_2 , в яких зазначається, що військовослужбовець ОСОБА_1 виконував бойові завдання на території Київської області та в м. Київ в період часу з 27 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

2. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , щодо ненарахування і невиплати:

??-грошового забезпечення, як інваліду війни за період військової служби з 27 лютого 2022 року по 20 квітня 2024 року;

??-додаткової винагороди за виконання спеціальних завдань поза бойовими діями, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року в період часу з 01 жовтня 2023 року по 20 квітня 2024 року;

??-індексації грошового забезпечення за період військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 в період часу з 27 лютого 2022 року по 20 квітня 2024 року;

-матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі окладу за військовим званням, відповідно до вимог розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;

-додаткової винагороди, відповідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000,00 грн за період часу з 27.02.2022 року по 30.04.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за перебування військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 , безпосередньо у зоні виконання бойових дій, у відповідності до бойових розпоряджень, що зберігаються у Військової частини НОМЕР_2 , в яких зазначається, що військовослужбовець ОСОБА_1 виконував бойові завдання на території Київської області та в м. Київ в період часу з 27 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року;

3. Зобов`язати Відповідача - військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити Позивачу:

-??грошове забезпечення, як інваліду війни за період військової служби з 27 лютого 2022 року по 20 квітня 2024 року;

??-додаткову винагороду за виконання спеціальних завдань поза бойовими діями, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року в період часу з 01 жовтня 2023 року по 20 квітня 2024 року;

??-індексацію грошового забезпечення за період військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 в період часу з 27 лютого 2022 року по 20 квітня 2024 року;

-матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі окладу за військовим званням, відповідно до вимог розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;

??-додаткову винагороду, відповідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000,00 грн за період часу з 27.02.2022 року по 30.04.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за перебування військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 безпосередньо у зоні виконання бойових дій, у відповідності до бойових розпоряджень, що зберігаються у військової частини НОМЕР_2 , в яких зазначається, що військовослужбовець ОСОБА_1 виконував бойові завдання на території Київської області та в м. Київ в період часу з 27 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок всіх виплачених видів грошового забезпечення Позивачу за період часу з 27.02.2022 року по 20.04.2024 року та виплатити різницю всіх не виплачених грошових коштів з усіх видів грошового забезпечення за період часу з 27.02.2022 року по 20.04.2024 року, що були виплачені Позивачу не в повному розмірі на його банківський рахунок для виплати заробітної плати - відповідно до вимог діючого законодавства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 позовну заяву було залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 вирішено продовжити розгляд справи № 320/2021/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 постановлено витребувати у Військової частини НОМЕР_2 усі наявні документи щодо позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 постановлено повторно витребувати вказані докази.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 постановлено клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів у справі задовольнити. Продовжено Військовій частині НОМЕР_2 строк для подання всіх наявних доказів по справі на п`ятнадцять днів з моменту отримання даної ухвали.

25.05.2026 представник Військової частини НОМЕР_2 скерував до суду витребувані документи.

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 27.02.2022 по 20.04.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та вважає, що за час проходження служби і під час звільнення відповідачем не були у повному обсязі нараховані та виплачені належні йому види грошового забезпечення. Зокрема, позивач посилається на невиплату грошового забезпечення як інваліду війни, додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період з 27.02.2022 по 30.04.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Також ОСОБА_1 зазначає про наявність розбіжностей між сумами, відображеними у довідках ОК-5, ОК-7, довідках та додатках, наданих військовою частиною НОМЕР_2 , і фактичними сумами коштів, зарахованими на його банківський рахунок. У зв`язку з цим представник позивача звертався до відповідача із адвокатськими запитами та заявою про проведення нарахувань, виплат і детального аналізу відповідних сум, однак листом від 26.10.2024 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для здійснення таких дій. ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.08.2025 представник Військової частини НОМЕР_2 скерував до суду письмовий відзив.

Позиція відповідача полягає у тому, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки всі належні позивачу види грошового забезпечення нараховувалися та виплачувалися відповідно до вимог чинного законодавства, а підстав для здійснення додаткових виплат не існувало. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 наказом від 06.03.2022 №28, тому військова частина не може здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 05.03.2022, як того вимагає позивач. Нарахування та виплата всіх видів забезпечення здійснювалися лише після зарахування позивача до військової частини. Щодо вимог про виплату додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі до 100 000 грн та додаткової винагороди за виконання спеціальних завдань, відповідач вказує, що не має документального підтвердження участі позивача у бойових діях чи виконанні бойових (спеціальних) завдань у спірні періоди. За твердженням відповідача, у військової частини відсутні бойові накази, бойові розпорядження, записи журналів бойових дій, рапорти командирів чи інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для нарахування такої винагороди. У зв`язку з цим додаткова винагорода у підвищеному розмірі позивачу не нараховувалася і не виплачувалася. Стосовно індексації грошового забезпечення відповідач зазначає, що вона виплачувалася позивачу у повному обсязі відповідно до чинного законодавства, що підтверджується довідками про грошове забезпечення, наданими позивачу та його представнику. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач посилається на накази Міністерства оборони України та Порядок виплати грошового забезпечення, відповідно до яких така допомога виплачується за рапортом військовослужбовця та за наявності визначених підстав. Відповідач стверджує, що від позивача протягом 2022-2024 років рапортів про виплату такої допомоги не надходило, а також не подавалися документи, які б підтверджували наявність підстав для її виплати. Крім того, відповідач вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення, додаткових винагород та інших виплат здійснювалися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства оборони України та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання грошового забезпечення військовослужбовців. На думку відповідача, будь-яка заборгованість перед позивачем відсутня, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №1647/ФЕС та довідкою щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення №1647/ФЕС/54 від 03.02.2026, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 26.03.2022 по 20.04.2024.

Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 №3 «Про виплату додаткових винагород» установлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 солдату ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн пропорційно часу проходження служби за період з 26.03.2022 по 31.03.2022.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2022 №24 підтверджується призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн пропорційно часу проходження служби за квітень 2022 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2022 №43 ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн пропорційно часу проходження служби за травень 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2022 №81 старшому солдату ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн пропорційно часу проходження служби за червень 2022 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2022 №209 позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення 13 473,90 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2022 №353 позивачу призначено та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі окладу за військовим званням.

Відомості про нарахування грошового забезпечення за квітень-грудень 2022 року свідчать, що позивачу нараховувалися посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, речове забезпечення та додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 у розмірі 30 000 грн.

Крім того, у листопаді 2022 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення у сумі 13 473,90 грн, а у грудні 2022 року - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 600 грн.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2023 №122 установлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №168, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 та окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн особовому складу, який виконував бойові (спеціальні) завдання у період з 01.04.2023 по 30.04.2023.

Витяг з додатка до наказу №122 містить відомості про призначення молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за період з 01.04.2023 по 30.04.2023. Підставою зазначено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2023 №647/15/287дск.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2023 №155 передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.05.2023 по 31.05.2023.

Із витягу з додатка до наказу №155 встановлено, що ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за зазначений період.

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2023 №188 підтверджує виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.06.2023 по 30.06.2023.

З додатка до наказу №188 установлено, що ОСОБА_1 визначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за цей період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.08.2023 №219 молодшому сержанту ОСОБА_1 , старшому водію взводу матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення, виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення 22 719,38 грн.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2023 №215 передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.07.2023 по 31.07.2023.

Із додатка до наказу №215 встановлено, що ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за цей період.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.09.2023 №255 передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.08.2023 по 31.08.2023.

Додаток до наказу №255 підтверджує призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за цей період.

Зміст витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 №286 свідчить про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.09.2023 по 28.09.2023.

Із додатка до наказу №286 встановлено, що ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за вказаний період.

Відомості про нарахування грошового забезпечення за січень-грудень 2023 року підтверджують, що позивачу нараховувалися посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, а також грошова допомога на оздоровлення.

У серпні 2023 року позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення у сумі 22 719,38 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2024 №112 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Цим же наказом передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, компенсації за 14 діб додаткової відпустки учасника бойових дій за 2023 рік та 14 діб за 2024 рік, а також грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Грошовий атестат військової частини НОМЕР_2 від 22.04.2024 №1647/2226 містить відомості про те, що станом на 20.04.2024 ОСОБА_1 були нараховані оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, компенсації за невикористані відпустки та відпустку УБД.

Крім того, в атестаті зазначено про виплату у 2024 році грошової допомоги на оздоровлення на підставі наказу №112, одноразової грошової допомоги при звільненні та про невиплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Пункт 13 атестата містить відомості про те, що додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 на період дії воєнного стану не виплачувалася.

Судом встановлено, що 03.05.2024 представником позивача адвокатом Овдій Т.В. направлено до військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх невиплачених видів грошового забезпечення як особі з інвалідністю внаслідок війни та надання відповідних документів.

03.07.2024 представником позивача повторно направлено адвокатський запит щодо підстав невиплати грошового забезпечення як особі з інвалідністю внаслідок війни та інших видів грошового забезпечення.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2024 №1647/2925 повідомлено, що грошове забезпечення як особі з інвалідністю внаслідок війни за період служби з 2022 по 2024 роки позивачу не нараховувалося та не виплачувалося у зв`язку з ненаданням ним документів, які підтверджують наявність відповідного статусу. До листа було додано картку особового рахунку позивача за 2024 рік.

23.09.2024 представником позивача подано до військової частини НОМЕР_2 заяву про нарахування та виплату, зокрема, грошового забезпечення як особі з інвалідністю внаслідок війни, додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших виплат, які, на думку позивача, не були йому нараховані та виплачені під час проходження військової служби.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 26.10.2024 №1647/4794 розглянуто заяву адвоката від 23.09.2024, подану в інтересах ОСОБА_1 .

У зазначеному листі повідомлено про направлення представнику картки особового рахунку за 2024 рік, а також зазначено, що виплата грошового забезпечення та інших належних виплат ОСОБА_1 за весь період проходження служби здійснювалася у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Довідки військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №1647/ФЕС та №1647/ФЕС/54 разом із додатками 1-3 до них містять помісячний розрахунок нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за весь період служби з квітня 2022 року по квітень 2024 року із зазначенням сум нарахувань, утримань та фактично виплачених коштів.

З наведених довідок також установлено, що до складу грошового забезпечення у різні періоди входили посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, компенсація відпустки УБД та одноразова грошова допомога при звільненні.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також інших виплат, передбачених законодавством, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, оцінка та висновки суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини у цій справі пов`язані з реалізацією права військовослужбовця на належне грошове забезпечення під час проходження військової служби, зокрема щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, інших видів грошового забезпечення та виплат, а також правомірності дій і рішень військової частини НОМЕР_2 щодо їх нарахування та виплати.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу спірних видів грошового забезпечення суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі №9901/345/20 зазначила, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у неприйнятті рішення або нездійсненні юридично значущих та обов`язкових дій на користь заінтересованої особи, які відповідно до закону належать до компетенції такого суб`єкта, є об`єктивно необхідними та реально можливими для виконання, проте фактично не вчинені.

При цьому для визнання бездіяльності протиправною недостатньо встановлення лише факту неналежного або несвоєчасного виконання певних дій. Під час вирішення питання щодо наявності протиправної бездіяльності необхідно враховувати конкретні причини, умови та обставини, через які відповідні дії не були виконані або були виконані з порушенням установлених строків, юридичний зміст та значущість таких дій, тривалість бездіяльності, а також її вплив на права та інтереси особи.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що за результатами розгляду заяви представника позивача від 23.09.2024 військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь листом від 26.10.2024 №1647/4794, у якій викладено позицію щодо відсутності підстав для здійснення запитуваних нарахувань та виплат.

Таким чином, відповідач розглянув звернення позивача та вчинив дії, спрямовані на реалізацію своїх владних повноважень.

За таких обставин у спірних правовідносинах відсутні ознаки бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідачем було розглянуто звернення позивача та прийнято рішення за результатами його розгляду.

Незгода позивача зі змістом наданої відповіді або прийнятим рішенням не свідчить про допущення відповідачем бездіяльності.

Відтак підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 відсутні.

Щодо вимоги про визнання протиправною відмову та зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни за період з 27.02.2022 по 20.04.2024.

Так, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2024 №1647/2925 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що грошове забезпечення як інваліду війни за період служби 2022-2023 років ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось у зв`язку з ненаданням ним до групи персоналу штабу військової частини документів, які підтверджують наявність статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне та грошове забезпечення. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри та порядок виплати грошового забезпечення визначаються Кабінетом Міністрів України та відповідними нормативно-правовими актами.

Разом з тим наведені положення Закону не передбачають окремого виду грошового забезпечення військовослужбовця - «грошове забезпечення як інваліду війни», а також не встановлюють обов`язку військової частини здійснювати додаткові виплати виключно у зв`язку з наявністю у військовослужбовця статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позивачем не наведено конкретної норми закону, яка б передбачала право на отримання окремого виду грошового забезпечення як особі з інвалідністю внаслідок війни під час проходження військової служби, а також не визначено склад, розмір та порядок нарахування такої виплати.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про призначення конкретної виплати, передбаченої законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, прийняття відповідачем рішення про відмову у її призначенні чи наявності заборгованості з відповідних виплат.

Сам по собі факт наявності у ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не свідчить про виникнення у відповідача обов`язку здійснювати невизначені позивачем виплати грошового забезпечення за весь період проходження служби.

Окрім цього суд враховує, що законодавством передбачено окремі соціальні гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336.

Водночас зазначена виплата не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, передбаченого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має самостійний порядок призначення, здійснюється на підставі поданої особою заяви та відповідних документів, а рішення про її призначення приймається уповноваженим органом у встановленому законодавством порядку.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача із заявою про призначення такої одноразової грошової допомоги, прийняття уповноваженим органом рішення про відмову у її призначенні або виникнення у військової частини НОМЕР_2 обов`язку щодо здійснення відповідної виплати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та не підтверджено наявності правових підстав для нарахування і виплати заявленого грошового забезпечення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за виконання спеціальних завдань поза бойовими діями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідно до статті 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абзацу 3 п.1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п. 2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначений перелік документів, підтверджуючих безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 42 пункту 3 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів статті 42 пункту 4 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Судом встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи будь-яких змін в постанову №168 не внесено.

При цьому, рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається Відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким у встановленому законодавством порядку внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №168 або Порядку №260, а відтак саме по собі не могло бути достатньою правовою підставою для припинення Позивачу виплати додаткової винагороди.

Таким чином, за відсутності рішення Міністра оборони України про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб та внесення зміни до відповідних нормативно-правових актів в установленому порядку, позивач, який виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій, що не заперечується відповідачем, має право на отримання спірної винагороди.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Судом установлено, що протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за виконання бойових (спеціальних) завдань.

Так, із витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2023 №122, від 01.06.2023 №155, від 01.07.2023 №188, від 01.08.2023 №215, від 05.09.2023 №255 та від 05.10.2023 №286 вбачається, що ОСОБА_1 призначалася додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань.

Крім того, матеріалами справи підтверджується залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань. Зокрема, наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2023 №279 та від 08.10.2023 №281 підтверджується його направлення та перебування у відрядженні до військової частини НОМЕР_5 в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для виконання завдань за призначенням.

Також із витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2024 №77 та від 21.03.2024 №81 убачається, що позивач у березні 2024 року перебував у службовому відрядженні для виконання визначених завдань за призначенням.

Водночас відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №1647/ФЕС, довідки №1647/ФЕС/54 від 03.02.2026 та додатків 1-3 до них додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 фактично нараховувалася та виплачувалася позивачу до жовтня 2023 року включно. Відомості про нарахування та виплату такої винагороди за період з 01.11.2023 по 20.04.2024 у зазначених документах відсутні.

Разом з тим суд враховує, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань до березня 2024 року включно.

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.03.2024 №77 ОСОБА_1 направлено у службове відрядження для виконання завдань за призначенням, а згідно з витягом з наказу від 21.03.2024 №81 його визнано таким, що прибув із зазначеного відрядження.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань у період після 20.03.2024 до дня звільнення зі служби 20.04.2024, а тому підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за вказаний період відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 01.11.2023 по 20.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України встановлені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини 2 статті 5 Закону №1282-XII, передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно із частини 7 статті 5 Закону №1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону №2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078), згідно з пунктом 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078, оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 7 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1цього Порядку.

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.

Згідно із пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість який не врегульовує питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення військовослужбовців, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, як складова конституційного права на соціальний захист.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Висновки про віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення та обов`язковість її нарахування та виплату знайшли своє відображення в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 по справі №638/9697/17 та від 19.07.2019 по справі №240/4911/18.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З огляду на наведене обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття особи на службу.

01.12.2015 вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 10-2 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 №1013.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 25.06.2018 за №558 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі - Порядок №558).

Відповідно до пункту 2 Порядку №558 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення

Розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями, додаткових видів грошового забезпечення установлюються відповідно до чинного законодавства.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Відповідно до пункту 14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Міністерство соціальної політики України.

У своєму листі від 28.01.2019 за вих. №6/0/215-19 Мінсоцполітики роз`яснює, що згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078, для військовослужбовця, якого прийнято на новостворену посаду у зв`язку із затвердженням змін до штатного розпису, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Листом від 03.08.2020 №220/4621 Мінсоцполітики на звернення Міністерства оборони України повідомило, що починаючи з грудня 2015 року, з метою забезпечення єдиних умов нарахування індексації для усіх військовослужбовців, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення має здійснюватись з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 в справі №400/3017/19 зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення

Постанова №704 є чинною і на сьогоднішній день.

При цьому, встановлення статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, а також встановлених статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», норми, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації військовослужбовцям, оскільки після прийняття Урядом Постанови №704, якою було затверджені схеми окладів, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився березень 2018 року.

Так, як встановлено раніше, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 26.03.2022 по 20.04.2024.

Із відомостей про нарахування грошового забезпечення за 2022-2024 роки вбачається, що позивачу здійснювалися окремі нарахування за рядком «Індексація», зокрема у квітні та серпні 2022 року, а також у січні та лютому 2023 року.

Разом із тим відповідачем не надано суду розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за весь спірний період, не зазначено базовий місяць, який застосовувався під час її обчислення, не надано відомостей щодо індексів споживчих цін, використаних при проведенні розрахунків, а також не наведено обґрунтування щодо підстав нарахування індексації лише в окремі місяці проходження служби позивача.

При цьому наявність у відомостях окремих сум індексації сама по собі не свідчить про проведення відповідачем належного та повного нарахування індексації за весь період проходження позивачем військової служби.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач стверджує про виплату позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства України та посилається на довідки про нараховане грошове забезпечення.

Водночас зазначені доводи не можуть бути визнані достатніми доказами правомірності проведеного нарахування індексації, оскільки самі лише відомості про окремі суми індексації не дають можливості перевірити правильність її обчислення.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність проведеного відповідачем нарахування індексації та дійти висновку про її виплату позивачу у повному обсязі.

Враховуючи, що обов`язок доказування правомірності своїх дій покладається на суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за весь спірний період відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078.

Окрім цього, суд вважає за доцільне вказати, що документально підтвердженим періодом проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 є період з 26.03.2022 по 20.04.2024, тоді як належних та допустимих доказів проходження служби у період з 27.02.2022 по 25.03.2022 матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 26.03.2022 по 20.04.2024 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум, а в задоволенні вимог за період з 27.02.2022 по 25.03.2022 відмовити.

Щодо вимоги про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 7 розділу XXIV зазначеного Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання такої допомоги.

Судом установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2022 №353 позивачу призначено та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Також наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2024 №112 серед інших виплат передбачено виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Водночас відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).

Відповідачем зазначено, що протягом 2022-2024 років рапортів від ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до військової частини НОМЕР_2 не надходило, а документи, які б підтверджували наявність передбачених законодавством підстав для виплати такої допомоги, позивачем не подавались.

Позивачем не надано доказів подання відповідного рапорту, звернення щодо виплати матеріальної допомоги або отримання відмови у її виплаті.

Крім того, позовна заява не містить конкретизації періоду, за який позивач просить здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тоді як матеріалами справи підтверджується її виплата за 2022 рік, а щодо 2023 та 2024 років належних доказів виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення такої виплати суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач не довів наявності передбачених законодавством підстав для виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, факту звернення із відповідним рапортом та порушення відповідачем його прав у цій частині, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період з 27.02.2022 по 30.04.2022.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 "вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах".

Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб`єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.

Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

Враховуючи наведене, можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Суд встановив, що позивачу за березень та квітень 2022 року була призначена та виплачена додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 у розмірі 30 000 грн пропорційно часу проходження військової служби. Вказане підтверджується копіями витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 №3 та від 01.05.2022 №24.

Разом із тим для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн військовослужбовець повинен підтвердити факт безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах проведення таких заходів.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на те, що виконував бойові завдання на території міста Києва та Київської області у період з 27.02.2022 по 30.04.2022. При цьому позивач також посилається на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309, яким місто Київ та Київську область віднесено до територій активних бойових дій у відповідний період.

Однак сам по собі факт віднесення певної території до районів ведення бойових дій не є достатнім доказом безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони.

Матеріали справи не містять бойових наказів, бойових розпоряджень, рапортів командирів, журналів бойових дій, довідок про безпосередню участь у бойових діях чи інших документів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або виконання ним бойових (спеціальних) завдань у спірний період та були б належною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

Натомість відповідач у відзиві зазначив, що відомості щодо участі позивача у бойових діях або виконання ним спеціальних завдань, які б надавали право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у військовій частині відсутні.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, а відтак не доведено наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період з 26.03.2022 по 30.04.2022.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок усіх видів грошового забезпечення та виплатити різницю невиплачених коштів суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 наголосила, що саме позивач, звертаючись до суду, визначає, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено, та зазначає спосіб захисту такого права. Суд, своєю чергою, перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у межах заявленого позову.

Водночас у межах зазначеної позовної вимоги ОСОБА_1 просить здійснити перерахунок усіх видів грошового забезпечення та виплатити різницю невиплачених коштів за весь період проходження служби, однак не конкретизує, які саме складові грошового забезпечення були нараховані неправильно, не визначає конкретні періоди, щодо яких допущено порушення, не наводить розрахунку недоплачених сум та не зазначає правових підстав для проведення такого перерахунку.

Саме по собі посилання на необхідність проведення перерахунку усіх видів грошового забезпечення без визначення конкретних виплат, які, на думку позивача, були нараховані неправильно, не дає можливості встановити зміст порушеного права та перевірити наявність підстав для його судового захисту.

Крім того, заявлена вимога фактично зводиться до прохання зобов`язати відповідача виплатити будь-які суми грошового забезпечення, які можуть бути встановлені як недоплачені за результатами проведення такого перерахунку.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що відповідачем надано довідку щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат за час проходження служби ОСОБА_1 від 03.02.2026 №1647/ФЕС/54 з додатками, грошовий атестат від 22.04.2024 №1647/2226, а також накази щодо нарахування та виплати окремих видів грошового забезпечення позивачу. Водночас ОСОБА_1 не навів жодних конкретних розрахунків чи доказів, які б свідчили про неправильність таких нарахувань або наявність заборгованості за будь-яким із видів грошового забезпечення.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягає порушене право, факт порушення якого підтверджений належними та допустимими доказами. Натомість заявлена позовна вимога не містить конкретизації складових грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, та фактично спрямована на встановлення можливих недоплат у невизначеному розмірі за результатами такого перерахунку.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок усіх видів грошового забезпечення та виплатити різницю всіх невиплачених коштів за період з 27.02.2022 по 20.04.2024.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач відповідно до пунктів 12, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у зв`язку з розглядом справи, пов`язаної з виконанням військового обов`язку, а також як учасник бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за виконання спеціальних завдань поза бойовими діями, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 01.11.2023 по 20.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум;

3. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 в період часу з 26.03.2022 по 20.04.2024 з урахуванням раніше виплачених сум;

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за виконання спеціальних завдань поза бойовими діями, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 01.11.2023 по 20.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.03.2022 по 20.04.2024 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

7. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.