Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №300/2043/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. справа № 300/2043/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення її загиблого чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі, що включає додаткову винагороду, у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022, за період з 06.09.2023 по 21.06.2024;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення її загиблого чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі, що включає додаткову винагороду, у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022, за період з 06.09.2023 по 21.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.05.2022 під час виконання бойового завдання на металургійному комбінаті " ІНФОРМАЦІЯ_3 " загинув чоловік позивачки - начальник котельні господарчого взводу роти матеріально-технічного забезпечення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України у період з 24.02.2022 по 11.05.2022. Вказані обставини підтверджуються наказом № 153мтд від 21.06.2024. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ № 148мтд від 15.06.2022 ОСОБА_2 вирішено вважати таким, що захоплений в полон, починаючи з 20.05.2022. У зв`язку з цим, позивачу як дружині військовослужбовця, захопленого в полон, виплачувалося грошове забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі, з урахуванням розміру додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168. Разом з тим, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ № 226мтд від 06.09.2023 ОСОБА_2 вирішено вважати таким, що зник безвісті за особливих обставин. Відтак, починаючи з 06.09.2023 позивачу як дружині військовослужбовця, що зник безвісти, нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювалися у розмірі, що не включав додаткової винагороди, у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови КМУ № 168. На підтвердження вказаних обставин додаються копії банківських виписок за рахунком позивача у AT "КБ "ПриватБанк". Так, з доданої виписки вбачається, що остання виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням розміру додаткової грошової винагороди, була здійснена позивачу платежем від 14.07.2023 (призначення платежу: зарплата В/ч НОМЕР_1 ). У подальшому (за винятком платежу від 21.09.2023) виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 здійснювалася позивачу без врахування додаткової грошової винагороди, у розмірі, згідно з Постановою КМУ № 168. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2024 по справі № 758/15114/23 (набрало законної сили 04.03.2024) ОСОБА_2 оголошено померлим. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 153мтд від 21.06.2024 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 НГУ та всіх видів забезпечення. У зв`язку з цим, починаючи з 21.06.2024, позивачу було припинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 . Відтак, у період з 06.09.2023 по 21.06.2024 (за винятком платежу від 21.09.2023) позивачу нараховувалася та виплачувалася сума грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, що не включав додаткової винагороди, у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови КМУ № 168. 28.10.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою та доданими документами щодо виплати сум грошового забезпечення військовослужбовця, що загинув, у якій просила виплатити їй як члену сім`ї (дружині) загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення ОСОБА_2 , включивши до його складу додаткову винагороду, згідно з постановою КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень пропорційно розрахунку на місяць за період з 06.09.2023 по 21.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. Однак, у строк, згідно з Законом України "Про звернення громадян", відповідач відповіді на заяву позивача від 28.10.2025 не надав. 26.01.2026 в інтересах позивача направлено адвокатський запит від 21.01.2026 до відповідача, у якому викладено прохання надати інформацію щодо стану опрацювання заяви від 28.10.2025. Однак, у строк, згідно з Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідач відповіді на адвокатський запит від 21.01.2026 не надав. Відтак, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, відповідачем жодних дій, спрямованих на нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення її загиблого чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, згідно з Постановою КМУ № 168 га раніше виплачених сум, за період з 06.09.2023 по 21.06.2024, не вжито; про результати розгляду заяви від 28.10.2025 позивача не повідомлено. Вважаючи протиправною вказану бездіяльність відповідача позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 29.04.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що старший солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 11.05.2022. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання старший солдат ОСОБА_2 загинув. Факт смерті ОСОБА_2 встановлено рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2024 по справі №758/15114/23 (набрало законної сили 04.03.2024 р.). Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №153мтд від 21.06.2024 контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України з ОСОБА_2 припинено (розірвано) у зв`язку із його загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно, ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.. За період з 06.09.2023 р. по 21.06.2024 р. ОСОБА_2 не нараховувалася додаткова винагорода у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови № 168. Відповідно, за цей період ОСОБА_1 як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 не виплачувалася додаткова зазначена винагорода у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови № 168.

04.05.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач заперечує доводи відповідача, просить позов задовольнити з обґрунтувань, що приписи пункту 1-2 Постанови № 168 передбачають, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2004 Відділом реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції м. Донецька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 27).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2024 у справі № 758/15114/23, яке набрало законної сили 04.03.2024, задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України. Встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Маріуполь Донецької області, Україна.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2024 у справі № 758/15114/23, яке набрало законної сили 04.03.2024, громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав звання "Старший солдат" та обіймав посаду начальник котельні господарчого взводу роти матеріально-технічного забезпечення окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Маріуполь Донецької області, Україна. Заявниця була позбавлена можливості здійснити реєстрацію факту смерті чоловіка та отримати відповідне свідоцтво про смерть із тих підстав, що факт смерті відбувся на окупованій території, в зоні бойових дій, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого 27.04.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Маріуполь Донецької області, Україна (а.с. 26).

Згідно витягу наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 21.06.2024 № 153мд контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України з старшим солдатом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинено (розірвано) у зв`язку із його загибеллю 11.05.2022. ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. ОСОБА_2 в період з 24.02.2022 по 11.05.2022 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання у м. Маріуполь Маріупольського району Донецької області у період дії воєнного стану. (а.с. 13).

Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не нараховувалася та не виплачувалася ОСОБА_1 за період з 06.09.2023 по 21.06.2024 (крім платежу від 21.09.2023) додаткова винагорода, передбачена пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", якою передбачен6о, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: - захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення) (а.с. 15-17).

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 28.10.2025 та доданими до заяви документами, в якій просила виплатити грошове забезпечення її загиблого чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , включивши до його складу додаткову винагороду передбачену пунктом 1-2 Постанови № 168 у розмірі 100000 гривень пропорційно розрахунку на місяць за період з 06.09.2023 по 21.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначено, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ № 148мтд від 15.06.2022 ОСОБА_2 вирішено вважати таким, що захоплений в полон, починаючи з 20.05.2022. У зв`язку з цим, позивачу як дружині військовослужбовця, захопленого в полон, виплачувалося грошове забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі, з урахуванням розміру додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Разом з тим, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ № 226мтд від 06.09.2023 ОСОБА_2 вирішено вважати таким, що зник безвісті за особливих обставин. Відтак, починаючи з 06.09.2023 позивачу як дружині військовослужбовця, що зник безвісти, нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювалися у розмірі, що не включав додаткової винагороди, 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168 (а.с. 18-31).

26.01.2026 представником позивача направлено адвокатський запит до відповідача в інтересах позивача від 21.01.2026 про надання інформації щодо стану опрацювання заяви позивача від 28.10.2025 (а.с. 32-36).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 1 Закон №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечення правового регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей визначає Закон №2505-VІII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2505-VІII Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, - електронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №2505-VІII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством (частина третя статті 4 Закону №2505-VІII).

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків (частина четверта статті 4 Закону №2505-VІII).

Частиною четвертою статті 6 Закону №2505-VІII передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначений Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим Постановою №884.

Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» необхідно розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 5 Порядку № 884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

За змістом абзацу 1 пункту 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства -незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Організація і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, органі управління Державної спеціальної служби транспорту (далі -Держспецтрансслужба), бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до складу Держспецтрансслужби; завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок обліку загальних (безповоротних та тимчасових) втрат особового складу; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них визначені Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція №280; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Розділом X Інструкції №333 визначено порядок видання наказів по особовому складу.

Відповідно до пункту 5 розділу X Інструкції № 280 виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, визнаних судом безвісно відсутніми або оголошених померлими, на підставі рішень суду про таке визнання або оголошення здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, визначених пунктом 247 Положення, яким надсилається клопотання про виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) довільної форми з доданням до нього копії відповідного рішення суду.

Виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) сержантів і солдатів, визнаних судом безвісно відсутніми або оголошених померлими, на підставі рішень суду про таке визнання або оголошення, здійснюється наказами по стройовій частині посадових осіб, визначених пунктом 247 Положення.

Розділом XII Інструкції № 280 передбачено особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період.

Загиблі (померлі) офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу виключаються із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) наказами по особовому складу в порядку, установленому пунктами 3 та 5 розділу X цієї Інструкції (пункт 21 розділу XII Інструкції № 280).

Статистичний облік особового складу в особливий період здійснюється в порядку, установленому пунктом 12 розділу VIII цієї Інструкції (пункт 29 розділу XII Інструкції № 280).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), якою, зокрема, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановив загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Редакція зазначеної Постанови № 168, неодноразово змінювалася. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» доповнено Постанову № 168 пунктом 1-1 такого змісту: "Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах."

Також постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» доповнено Постанову № 168 пунктом 1-2 такого змісту: "Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).".

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується до:

1) повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками;

2) їхнього інтернування або звільнення;

3) визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими.

У всіх випадках виплата триває не довше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16 жовтня 2025 року у справі № 280/5641/24.

За змістом статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться, зокрема, на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або рішення суду про оголошення її померлою. Ці юридичні конструкції мають різну правову природу. Встановлення факту смерті особи в певний час підтверджує смерть як подію, що настала у визначений момент. Оголошення особи померлою застосовується тоді, коли смерть безпосередньо не встановлена, однак закон допускає юридичне припущення смерті за наявності передбачених умов.

Отже, загальний гарантійний підхід у справах про осіб, які можуть бути зниклими безвісти за особливих обставин, застосовується насамперед тоді, коли смерть особи не встановлена, а існує правова і фактична невизначеність щодо її місцеперебування, стану та подальшої долі. Натомість, якщо на момент вирішення адміністративного спору вже існує судове рішення про встановлення факту смерті особи в певний час і на його підставі проведено державну реєстрацію смерті, правова ситуація підлягає оцінці з урахуванням цього юридичного факту.

Вказані висновки висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 травня 2026 року у справі № 400/14430/23 (пункти 76, 77).

Верховний Суд виходив із того, що для правильного вирішення цього спору визначальним є не саме по собі розмежування правових режимів смерті, безвісної відсутності, оголошення особи померлою, державної реєстрації смерті та кадрового виключення зі списків особового складу, а наявність у спірних правовідносинах чинного судового рішення про встановлення факту смерті військовослужбовця саме - дата смерті, та проведеної на його підставі державної реєстрації смерті.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі на час звернення до суду з позовом вже існувало рішення Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2024 у справі № 758/15114/23, яке набрало законної сили 04.03.2024, яким встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Маріуполь Донецької області, Україна.

Отже, на момент вирішення спору в цій адміністративній справі суд має справу не з ситуацією невизначеності долі військовослужбовця, а з юридичним фактом смерті, установленим судовим рішенням у конкретний час.

Отже, предметом перевірки у цій справі є не правомірність невнесення особи до Реєстру та неналежність оформлення її статусу як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а правомірність відмови у виплаті додаткової винагороди за період після дати смерті, встановленої чинним судовим рішенням і зареєстрованої в установленому порядку.

За такого предмета спору та встановлених обставин ретроспективне застосування до спірного періоду правового режиму зникнення безвісти є неможливим саме в цій справі.

Інший підхід означав би застосування законодавства про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, до періоду, щодо якого вже існує чинне судове рішення про встановлення факту смерті та проведена на його підставі державна реєстрація смерті, без оспорення юридичних підстав такого правового стану.

У цій конкретній справі зазначені гарантії не можуть бути застосовані ретроспективно до періоду після дати смерті, встановленої судовим рішенням, оскільки на час вирішення спору смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена саме як факт, що настав 11 травня 2022 року.

Не змінює цього висновку й та обставина, що наказ про виключення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі списків особового складу військової частини було видано наказ від 21.06.2024 № 153мтд. Такий наказ має кадрово-обліковий характер і повинен відображати наслідки вже встановленої юридично значущої події - смерті або загибелі військовослужбовця. Дата видання цього наказу сама по собі не змінює дати смерті, не продовжує проходження військової служби після смерті та не є самостійною матеріально-правовою підставою для нарахування грошового забезпечення за період після смерті.

За таких обставин відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення її загиблого чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі, що включає додаткову винагороду, у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови № 168 за період з 06.09.2023 по 21.06.2024 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення її чоловіка, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі, що включає додаткову винагороду, у розмірі 100 (сто) тисяч гривень, відповідно до Постанови № 168 за період з 06.09.2023 по 21.06.2024.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.