Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №280/3494/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2026 року Справа № 280/3494/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з грудня 2025 року по березень 2026 року включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з грудня 2025 року по березень 2026 року включно;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно на загальну суму 600000 грн;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно на загальну суму 600 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.06.2022 позивача прийнято на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022. З 28.06.2022 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби 30.09.2024 позивач отримав мінно-вибухову травму. Станом на дату звернення до суду позивач продовжує перебувати на лікуванні та реабілітації після численних операцій і медичних маніпуляцій. Проте відповідачем протиправно не виплачувалося позивачу грошове забезпечення за період з грудня 2025 року по березень 2026 року включно, а також додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно. Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що грошове забезпечення позивача було призупинено з 01.10.2025. З цього часу грошове забезпечення позивачу не виплачувалось. Після завершення стаціонарного лікування позивача та проходження ним військово-лікарської комісії (відповідно до довідки ВЛК № 2026-0417-1055-1332-0 від 17.04.2026 та виписного епікризу № 2982 від 17.04.2026, виданих Військовою частиною НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 ) наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 108 від 18.04.2026 (по стройовій частині) грошове забезпечення позивача було поновлено. Виплата грошового забезпечення позивачу буде здійснена у травні 2026 року з урахуванням відомостей про стаціонарне лікування та висновків ВЛК. Підсумовуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_2 стосовно позивача допущено не було, а позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі й не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач 03.06.2022 призваний на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022.

З 28.06.2022 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно довідки (Додаток5) Військової частини НОМЕР_2 від 11.10.2024 №2176р про обставини травми (поранення, контузіях, каліцтва) солдат ОСОБА_1 30.09.2024 при проходженні військової служби, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини, в районі проведення бойових дій на території Курської області Російської Федерації, перебуваючи в засобах індивідуального захисту, під час виконання бойового завдання, одержав травму (поранення) з наступним діагнозом: мінно-вибухова травма; вогнепальне осколкове сліпе поранення голови, обох передплічь та обох нижніх кінцівок, вогнепальний перелом правої ліктьової кістки та нижньої третини правої ліктьової кістки, середньої третини кістки правої гомілки.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3680 від 04.10.2024 КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни», позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі з 01.10.2024 по 04.10.2024.

Згідно з випискою № 16836 від 08.10.2024 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач з 04.10.2024 по 08.10.2024 знаходився на лікуванні в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР.

Відповідно до виписки № 34753 від 11.10.2024 КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР», позивач з 08.10.2024 по 11.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в зазначеному закладі.

На підставі виписки № 14361 від 16.10.2024 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого встановлено, що позивач знаходився на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 12.10.2024 по 16.10.2024.

Відповідно до перевідного епікризу № 28322[24]/1226 від 30.10.2024 ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», позивач з 16.10.2024 по 30.10.2024 проходив лікування у вказаній установі.

Згідно з випискою № 8569/621 від 03.01.2025 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» ХМР, позивач перебував на лікуванні з 30.10.2024 по 03.01.2025.

На підставі довідки ВЛК № 109 від 28.01.2025 Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: « травма тяжка. Травма, поранення, Так, пов`язані із захистом Батьківщини» та позивачу встановлено потребу в тривалому лікуванні протягом 120 календарних днів.

Як вбачається з перевідного епікризу № 243[25]/61 від 05.03.2025 ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», позивач з 03.01.2025 по 05.03.2025 знаходився на лікуванні у даному закладі.

Відповідно до перевідного епікризу № 1860 від 18.04.2025 КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» СМР, позивач з 05.03.2025 по 18.04.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.

Згідно з випискою-епікризом № 11151[25] від 01.08.2025 ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», позивач з 18.04.2025 по 01.08.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні.

На підставі довідки ВЛК № 2025-0523-1709-1573-0 від 23.05.2025 позивачу встановлено потребу в тривалому лікуванні протягом 120 календарних днів.

Відповідно до довідки ВЛК № 2025-0731-2018-2879-7 від 31.07.2025 надано відпустку для лікування на 30 календарних днів.

Як вбачається з виписки № 9354 від 23.10.2025 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, позивач перебував на лікуванні з 15.08.2025 по 23.10.2025.

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-1021-1145-2951-3 від 23.10.2025 надано відпустку для лікування на 30 календарних днів.

Відповідно до виписки № 13754 від 29.12.2025 КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.11.2025 по 29.12.2025.

Згідно з випискою № 15748 від 06.01.2026 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, позивач з 31.12.2025 по 06.01.2026 знаходився на стаціонарному лікуванні.

На підставі виписки № 246 від 20.02.2026 КНП «Лікарня № 9» ЗМР встановлено, що позивач з 06.01.2026 по 20.02.2026 перебував на лікуванні,.

Відповідно до довідки ВЛК № 2026-0220-0752-0102-7 від 20.02.2026 йому надано відпустку для лікування на 30 календарних днів.

Згідно з випискою № 2130 від 05.04.2026 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Лікарня № 9» ЗМР, позивач у період з 19.03.2026 по 05.04.2026 знаходився на стаціонарному лікуванні.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_5 від 26.10.2025 №307 призупинено виплату грошового забезпечення, як таким, що перебувають на лікуванні понад встановлені чинним законодавством строки (12 міс поспіль) з 01.10.2025.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_6 від 18.04.2026 №108 поновлено виплату всіх видів грошового забезпечення з 18.04.2026, у зв`язку з перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах.

Головним питання у даній справі є право позивача на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди (100 000 грн) за період перебування на лікуванні та у відпустці по лікуванню понад 12 місяців. Так як травма отримана 30.09.2024, відповідно 12 місяців закінчилися 01.10.2025, саме тому відповідачем був прийнятий Наказ, яким призупинено виплату грошового забезпечення позивачу, як такому, що перебуває на лікуванні понад встановлені чинним законодавством строки.

Позивач вважає, що йому протиправно не виплачувалися з грудня 2025 року по березень 2026 року включно - грошове забезпечення, а з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно - додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до статті 9-2 Закону №2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).

Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у спірній період, установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 постанови № 168 установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 1-2 постанови № 168 у редакції, що застосовується 25 серпня 2024 року, установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 20218 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано розділом XXXIV Порядку № 260.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (пункт 13 розділу XXXIV Порядку № 260).

Згідно з пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Відтак, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн, у зв`язку з пораненням обов`язковим є встановлення таких обставин, як: отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на підставі довідки про отримання травми.

Разом з тим, постановою №168 встановлено лише дві обов`язкові умови для виплати збільшеної до 100000,00 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Наявними в матеріалах справи медичними документами підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 06 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, з 14 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року, з 07 листопада 2024 року по 18 листопада 2024 року, з 21 листопада 2024 року по 10 грудня 2024 року, з 11 грудня 2024 року по 07 березня 2025 року, з 07 березня 2025 року по 13 березня 2025 року, з 13 березня 2025 року по 24 березня 2025 року, з 25 березня 2025 року по 11 квітня 2025 року.

Основним доводом відповідача є неможливість виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, у періоді перебування на стаціонарному лікуванні понад 12 місяці без висновку військово-лікарської комісії про потребу в довготривалому лікуванні.

Дійсно, частиною одинадцятою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ установлено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Крім того, пунктом 9 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

При цьому, слід зазначити, що положення Постанови № 168 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних із тяжким пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 грн винагорода, а відтак доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Як встановлено судом, відповідно до довідки про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) № 2176р від 11.10.2024, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 позивач 30.09.2024 при проходженні військової служби, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини, одержав травму (поранення).

Також, судом встановлено та визнається сторонами, що в результаті отриманих травм позивач проходив стаціонарне лікування, зокрема:

З 01.10.2024 по 01.08.2025 – перебував безперервно на лікуванні, потім з 15.08.2025 по 23.10.2025; з 18.11.2025 по 29.12.2025; з 31.12.2025 по 20.02.2026 та з 19.03.2026 по 05.04.2026.

Перебування у відпусках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджується довідками ВЛК: № 109 від 28.01.2025 (120 календарних днів), № 2025-0523-1709-1573-0 від 23.05.2025 (120 календарних днів); № 2025-0731-2018-2879-7 від 31.07.2025 (30 календарних днів); № 2025-1021-1145-2951-3 від 23.10.2025 (30 календарних днів); .№ 2026-0220-0752-0102-7 від 20.02.2026 (30 календарних днів.)

В наведених довідках зазначено: «Поранення, Травма, Так, пов`язані із захистом Батьківщини. Травма відноситься до тяжких. На підставі ст.81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення».

Тривалий та безперервний характер лікування позивача після отриманого поранення підтверджується послідовними висновками військово-лікарських комісій. Зокрема, згідно з довідками ВЛК які наведені вище.

Враховуючи те, що позивачу довідками ВЛК продовжувався строк лікування, відповідно це є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено картку особового рахунку позивача за 2025 рік, з якої судом встановлено, що позивачу виплачено:

у жовтні 2025 - 400 грн окладу за військовим званням, 100 грн надбавка за вислугу років, індексація 88,82 грн та винагорода з військ збір 30/100 ти грн - 313 333, 34 грн

у листопаді 2025 - 200 грн окладу за військовим званням, посадовий оклад 3 365,81 грн, надбавка за вислугу років 891,45 грн, надбавка за особливі умови 3316,57 грн, премія 17603,17 грн,, індексація 844,41 грн та винагорода з військ збір 30/100 ти грн- 333 333, 33 грн;

у грудні 2025 лише грошова допомога для оздоровлення 21802,35 грн.

Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплату грошового забезпечення за період з грудня 2025 року по березень 2026 року включно, суд зазначає.

У грудня 2025 року позивачу виплачено лише грошова допомога для оздоровлення, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити, з урахування раніше виплачених сум.

Стосовно з січня 2026 року по березень 2026 року відповідачем доказів виплати грошового забезпечення позивачу не надано, тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 в за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно на загальну суму 600000 грн.

Судом встановлено, що додаткова винагорода позивачу за жовтень 2025 була виплачена, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно листопада 2025 року, суд зазначає, що додаткова винагорода позивачу була виплачена, тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно з січня 2026 року по березень 2026 року відповідачем, доказів виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць, не надав, тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно визначення чіткої суми для виплати, суд зазначає, що не може перебирати на себе повноваження відповідача щодо перерахунку виплат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копія договору про надання правничої допомоги від 14.04.2026; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.04.2026; довідка про отримання грошових коштів.

Відповідно до частин1-5 статті 134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Суд вважає, що вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначені є співмірними з фактично виконаними послугами та роботами, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення судових витрат за професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір, інших витрат не заявив, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.12.2025 року по 31.03.2026 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.12.2025 року по 31.03.2026 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 01.12.2025 року по 31.03.2026 року включно на загальну суму 600000 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 01.12.2025 року по 31.03.2026 року включно.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 16.06.2026.

Суддя О.В.Конишева