Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №240/19311/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/19311/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова № 168) за період з 25 червня 2023 року по 30 серпня 2024 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до Постанови № 168 за період з 25 червня 2023 року по 30 серпня 2024 року за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача адвокатка Єрьоміна В. А. зазначає, що 30 серпня 2024 року було здійснено нарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у зв`язку з безпосередньою його участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я, а саме за періоди: з 25 по 28 червня 2023 року , з 04 серпня по 04 вересня 2023 року, з 12 по 25 грудня 2023 року, з 19 пo 29 лютого 2024 року, з 25 березня пo 05 квітня 2024 pоку включно в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, проте проведено виплату без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (надалі - Порядок № 159).

Покликаючись на положення статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ), представниця стверджує, що додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою № 168, починаючи з 28 лютого 2022 року є щомісячним платежем на період дії воєнного стану, який виплачується військовослужбовцям, й оскільки не має разового характеру, є, як переконує представниця, складовою грошового забезпечення, тож у разі затримки, має виплачуватись разом із компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог наполягаючи на тому, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, не має постійного характеру, натомість є одноразовою виплатою, а тому не є грошовим доходом у розумінні вимог Закону № 2050-III. Відповідно, як вважає відповідач, порушення строку виплати цієї винагороди не є підставою для нарахування та виплати компенсації, передбаченої Законом № 2050-III.

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року провадження у справі поновлено.

Розглянувши доводи позовної заяви та заперечення у відзиві на позовну заяву, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши докази у справі суд встановив таке.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 липня 2023 року № 274 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям":

- за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконання бойових (спеціальних) завдань матроса ОСОБА_1 включено до додатку 2 цього наказу (№ 166) на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 по 26 червня 2023 року (підстава: БР ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 24 травня 2023 року № БР-488*/УО, БН ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 30 травня 2023 року № БН-16*/ОТУ, БР командира в/ч НОМЕР_1 від 24 травня 2023 року № 171/ДСК).

Також, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 серпня 2024 року № 639 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за липень 2024 року":

- за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) матроса ОСОБА_1 включено до додатку 1 цього наказу (№ 149) на виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 по 29 липня 2024 року (підстава: БН командувача угрупування МП "Катран" ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № БН-8т/КМП від 28 вересня 2023 року, БН командира в/ч НОМЕР_1 № 538/дск від 01 грудня 2023 року, рапорт командира десантно-штурмової роти від 05 серпня 2024 року № 6756);

- за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконання бойових (спеціальних) завдань матроса ОСОБА_1 включено до додатку 2 цього наказу (№ 63) на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 30 по 31 липня 2024 року (підстава: БН командувача угрупування МП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № БН-8т/КМП від 28 вересня 2023 року, БН командира в/ч НОМЕР_1 № 538/дск від 01 грудня 2023 року, рапорт командира десантно-штурмової роти від 05 серпня 2024 року № 6756).

Ця грошова винагорода за липень 2024 року виплачена позивачу 30 серпня 2024 року на картковий банківський рахунок, що підтверджено відомістю зарахувань заробітної плати ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 17 січня по 07 грудня 2024 року та банківською випискою по картковому рахунку позивача.

Також у цій справі суд враховує, що у поданій 01 травня 2025 року заяві на виконання ухвали суду Військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що у липні 2023 року позивачу було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду за період з 01 по 30 червня 2023 року в сумі 100000,00 грн; а у серпні 2023 року - за період з 01 по 27 липня 2023 в сумі 87096,77 грн (з розрахунку 100000 грн за час перебування у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 27 червня 2023 року № 320).

Суд з`ясував, що відповідні суми виплачено позивачу 25 та 29 липня 2023 року і, відповідно, 30 серпня 2023 року, що підтверджено відомістю зарахувань заробітної плати ПАТ КБ "Приватбанк" з 07 червня по 26 грудня 2023 року.

Періоди ж перебування на стаціонарному лікуванні з 04 серпня по 04 вересня 2023 року, з 12 по 25 грудня 2023 року, з 19 по 29 лютого 2024 року, з 25 березня по 05 квітня 2024 року та за час перебування у відпустці за станом здоров`я з 25 грудня 2023 року по 23 січня 2024 року (на підставі довідки ВЛК від 25 грудня 2023 року № 128), як зазначає відповідач, не були включені до наказів на виплату додаткової винагороди.

Як пояснює відповідач, на засіданні Комісії з призначення додаткової винагороди було розглянуто питання виплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн під час перебування на стаціонарному лікуванні за вищевказані періоди та за рішенням Комісії до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05 серпня 2024 року № 639 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям" включені такі періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні після поранення: з 04 серпня по 04 вересня 2023 року, з 12 по 25 грудня 2023 року, з 25 березня по 05 квітня 2024 року.

Виплата цієї винагороди проведена 30 серпня 2024 року на картковий банківський рахунок, що підтверджено відомістю зарахувань заробітної плати ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 17 січня по 07 грудня 2024 року та банківською випискою по картковому рахунку позивача (період з 19 по 29 лютого 2024 року до цих виплат не увійшов).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є право позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди військовослужбовцю на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, вирішуючи який суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24.

Так, у цій зразковій справі Верховним Судом визначено ознаки типових:

а) позивачем є військовослужбовець, якого включено до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення;

б) відповідач - військова частина, командир якої видає накази про виплату такої додаткової винагороди;

в) предмет спору - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, встановленої Постановою № 168;

г) спір виник внаслідок ненарахування та невиплати військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за весь час затримки такої виплати;

г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за весь час затримки такої виплати, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію (стягнення суми компенсації за певний період).

З урахуванням відповідних ознак ця справа є типовою, у якій Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі № 280/8933/24, тому правові висновки Верховного Суду у справі № 280/8933/24 підлягають урахуванню судом при вирішенні цієї справи.

У згаданій постанові від 07 травня 2026 року Велика Палата резюмувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Велика Палата зауважила, що у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за якого однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є проведення з нею повного розрахунку (тобто хоча і не своєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа).

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22 зазначено, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Оскільки суб`єкт владних повноважень не здійснив виплату доходу, компенсація втрати частини якого була предметом спору у цій справі, то пред`явлені позовні вимоги є передчасними.

Відповідно до цих правових висновків, оскільки грошову винагороду за період, зокрема, з 19 по 29 лютого 2024 року, не включено до відповідного наказу та, відповідно, за означений період лікування грошова винагорода не нараховувалась позивачу, у цій частині позовні вимоги заявлено передчасно, тому з цих підстав у позові щодо стягнення спірної компенсації у цій частині слід відмовити.

Продовжуючи вирішення цієї справи суд враховує, що у питанні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, насамперед необхідно з`ясувати, на який саме вид доходу провадиться така компенсація.

Визначаючись у питанні чи додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є складовою грошового забезпечення, Велика Палата з аналізу положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 серпня 2018 року № 260 (надалі - Порядок № 260), Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" та приписів Постанови № 168 виснувала, що додаткова винагорода як вид доходу (виплат) військовослужбовцям є частиною їх грошового забезпечення.

Разом з тим, Велика Палата зазначила, що в розумінні норми частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ як дохід у цьому Законі слід розуміти не будь-які грошові доходи громадян, а ті, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, а тому ключовим для правильного вирішення цього спору є з`ясування питання систематичності (разового / постійного характеру) виплати додаткової грошової винагороди.

Так, відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення військовослужбовця складається з: щомісячних основних видів (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-XII, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та Постановою № 168, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджено зміни до Порядку № 260, а саме доповнено його новим розділом XXXIV, який врегульовує питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (застосовується з 01 лютого 2023 року).

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому слід врахувати, що у пункті 2 розділу І Порядку № 260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тож додаткова грошова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, у зв`язку із несвоєчасністю виплати якої позивач звернувся до суду із цим позовом та вважає, що відповідач має нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів, за критерієм систематичності її виплати відноситься до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, а не регулярного / постійного / періодичного доходу.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо), фізичним станом військовослужбовця.

Вочевидь, призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням відбувається за настання особливого та єдиного юридичного факту - поранення під час захисту Батьківщини, що надалі зумовлює лікування, яке своєю тривалістю може відрізнятися залежно від тяжкості поранення.

Водночас та обставина, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду, не змінює одноразовий характер цієї виплати, яка пов`язана з одним юридичним фактом - пораненням, а здійснення такої виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами. Така виплата відбувається до вичерпання юридичного факту поранення військовослужбовця внаслідок закінчення його лікування / звільнення у запас тощо.

Відповідно до цього Велика Палата зробила правовий висновок, який є застосовним і у цій справі та зводиться до того, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Тому за результатом розгляду цієї справи та відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24, враховуючи одноразовий характер, суд доходить висновку, що несвоєчасна виплата позивачу одноразової допомоги за Постановою № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення не зумовлює застосування у цій справі приписів Закону № 2050-ІІІ корегуванням такої виплати на індекс інфляції (індекс споживчих цін) з виплатою у складі цієї грошової допомоги компенсації втрати частини доходів.

А тому у позові слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України оскільки судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

15.06.26