Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №160/8929/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуСправа №160/8929/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо не нарахування і невиплати грошового забезпечення зниклого 28.12.2025 року безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набуття військовослужбовцем статусу зниклого безвісти, тобто з 28.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його батько, військовослужбовець ОСОБА_2 , з 28.12.2025 року набув статусу зниклого безвісти, однак військовою частиною НОМЕР_1 грошове забезпечення, яке підлягає виплаті членам сім`ї такого військовослужбовця, йому як сину не нараховано та не виплачено, у зв`язку з чим позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання належних виплат.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав засобами підсистеми «Електронний суд», проте, правом на подання відзиву на скористався.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 09.10.2000р.

Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_5 Військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 04.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 28.12.2025 року, під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій у обороні у м.Мирноград, Покровського району, Донецької області.

16.02.2026 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати йому грошове забезпечення його батька ОСОБА_2 зниклого безвісти 28.12.2025 року під час виконання бойового завдання у розмірі 20% від грошового забезпечення.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.03.2026 №642/5700 повідомила позивача про те, що відповідно до пункту 9 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісти відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 №884 та розділом ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, визначено чіткий перелік членів сімей зазначених військовослужбовців, яким здійснюється виплата грошового забезпечення. Законом № 3995-IX викладено пункт 6 статті 9 Закону "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що запроваджує новий підхід до розподілу грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця, Яким встановлено: а) право військовослужбовця на складання у письмовій довільній формі особистого розпорядження про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором на ймовірні випадки; б) що у разі відсутності особистого розпорядження грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується: - в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення, - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені); - в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20% грошового забезпечення - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець; (Довідково. Законні представники визначаються відповідно до Цивільного кодексу України); в) що належна та не виплачена частка грошового забезпечення (50 або 80 відсотків відповідно за відсутності особистого розпорядження) виплачується зазначеному військовослужбовцю у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісти; г) що у разі загибелі (смерті) зазначених військовослужбовців або оголошення їх судом померлими належні та не виплачені суми грошового забезпечення включаються до складу спадщини; Разом з тим, повідомляємо, що в наданому комплекті документів відсутня інформація, що ОСОБА_2 є законним представником ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (в редакції до 01 лютого 2025 року) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Аналогічні приписи містив пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.

Зокрема, право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Отже, до 01 лютого 2025 року повнолітні діти зниклого безвісти військовослужбовця набували право на виплату його грошового забезпечення за умови: 1) відсутності дружини та 2) спільного проживання з ним.

За відсутності хоча б однієї з умов, повнолітні діти право на виплату не набували.

01 лютого 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 8 жовтня 2024 року № 3995-ІХ, яким пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції:

"6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Постановою Кабінеті Міністрів України від 15.04.2025 №449 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 і від 14 травня 2024 року №550» Постанову №884 викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 6 Постанови №884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) Виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Отже, з 01 лютого 2025 року повнолітні діти набувають право на виплату до 20% грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця за умови:

1) відсутності особистого розпорядження;

2) відсутності першої черги виплат;

3) військовослужбовець є законним представником таких повнолітніх дітей.

Суд зазначає, що саме лише підтвердження факту родинних відносин між позивачем та зниклим безвісти військовослужбовцем, зокрема наявність свідоцтва про народження, не є достатньою правовою підставою для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення такого військовослужбовця, оскільки чинна редакція частини шостої статті 9 Закону України №2011-ХІІ та Порядок №884 визначають спеціальні умови набуття такого права.

Право повнолітніх дітей на отримання частини грошового забезпечення у межах 20 відсотків виникає лише за відсутності особистого розпорядження військовослужбовця, відсутності осіб першої черги, а також за умови, що військовослужбовець є законним представником таких повнолітніх дітей.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 був законним представником ОСОБА_1 , зокрема, його опікуном чи піклувальником.

Позивачем також не надано доказів наявності особистого розпорядження військовослужбовця на його користь або інших документів, які б підтверджували виникнення у нього права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Отже, надані позивачем документи підтверджують лише статус сина військовослужбовця, однак не підтверджують наявності передбачених законом умов для здійснення спірної виплати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 правомірно відмовлено в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.06.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна