Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №140/5185/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5185/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 16 регіональної військово-лікарської комісії, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 -мобілізаційний пункт про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення ВЛК,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до 16 регіональної військово-лікарської комісії (далі- 16 РВЛК, відповідач 1), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 -мобілізаційний пункт (далі - ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2) з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВЛК, викладене у довідці №2026-0203-1405-2306-7 від 03.02.2026 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ; визнання протиправними дій НОМЕР_1 РВЛК щодо скерування ОСОБА_1 на проходження повторного медичного огляду в/ч НОМЕР_2 , викладені у листі 16 РВЛК, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 №1190/5327 від 17.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим довідкою від №2026-0203-1405-2306-7 від 03.02.2026, якою його визнано придатним до військової служби, оскільки з 2015 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що містилися відповідні відомості у військовому квитку та облікових реєстрах. Незважаючи на це, у лютому 2026 року його було повторно взято до військового обліку, направлено на військово-лікарську комісію, визнано придатним до військової служби та мобілізовано. Позивач стверджує, що на момент проведення мобілізаційних заходів він не мав статусу військовозобов`язаного, а тому не підлягав ні проходженню ВЛК, ні призову на військову службу.

Також зазначає, що медичний огляд проведено з порушенням Положення №402 та вважає протиправними дії 16 РВЛК щодо скерування його на повторний медичний огляд, оскільки така комісія проігнорувала факт його виключення з військового обліку та фактично ініціювала повторне проходження ВЛК без належних правових підстав.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

18.05.2026 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник НОМЕР_1 РВЛК заперечив проти позову та зазначив, що 16 РВЛК діяла в межах наданих законом повноважень та відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу. Відповідач 1 зазначає, що після надходження скарги позивача на рішення ВЛК від 03.02.2026 було витребувано необхідні медичні документи, проведено їх вивчення та, за результатами розгляду скарги, прийнято рішення про направлення позивача на контрольний медичний огляд до іншої ВЛК. Тому представник НОМЕР_1 РВЛК вважає, що скаргу позивача було розглянуто у встановленому законодавством порядку, а дії щодо направлення на повторний медичний огляд є правомірними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач 2 правом на подання відзиву не скористались.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.02.2026 №2026-0203-1405-2306-7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі графи II Розкладу хвороб було визнано придатним до військової служби.

23.02.2026 представником ОСОБА_1 було подано скаргу на рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.02.2026 до НОМЕР_1 РЛВК (а. с. 30 зворот - 31).

Представником позивача було подано адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_5 , на які отримано відповідь №МВ221 від 18.02.2026 разом з якою отримано копію рішення ВЛК від 03.02.2026 №2026-02-03-1405 2006-7.

Відповідь від НОМЕР_1 РВЛК надійшла 16.03.2026, де зазначалось про необхідність надання медичних документів та військово-облікових документів ОСОБА_1 , які підтверджують інформацію, подану в скарзі.

20.03.2026 до НОМЕР_1 РВЛК було скеровано супровідний лист з додатками на виконання вимог, викладених у листі №1190/6/3589. Лист було скеровано повторно, оскільки в телефонному режимі працівниками НОМЕР_1 РВЛК було повідомлено, що жодних медичних документів отримано не було.

18.04.2026 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь від НОМЕР_1 РВЛК де зазначено, що зобов`язано командування в/ч НОМЕР_2 направити військовослужбовця ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом із наданням службової та медичної характеристик, а також усіх наявних медичних документів з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Не погоджуючись із постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленою довідкою від 03.02.2026 №2026-0203-1405-2306-7, якою його визнано придатним до військової служби, а також із скеруванням згідно листа 16 РВЛК на повторний медичний огляд , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Як встановлено частиною третьою статті 1 даного Закону, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Преамбулою Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацами 2, 4 частини першої статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що воно визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах)

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Підпунктом 2.5.1. пункту 2.5 Положення визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Згідно з п.п.2.5.2 п.2.5 даного Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Як вбачається з п. п. 2.5.4 п.2.5 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно п.2.8. розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров`я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_8 (Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ) призначається начальник медичного відділення цього ТЦК та СП наказом керівника ТЦК та СП після погодження з начальником ВЛК регіону.

Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров`я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Підпунктами 2.8.3 - 2.8.5 пункту 2.8 даного Положення передбачено, що ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно абзаців 1-2 п.3.3. розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 “Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення”.

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Як вбачається із пункту 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10, 3.3 розділу І Положення №402 постанови ВЛК регіонів, обласних ТЦК та СП, та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно з пунктом 1.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з пунктом 1.4 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану та проведення мобілізації військовозобов`язані підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Підставами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є те, що результати медичного огляду, які викладені в довідці ВЛК від 03.02.2026 №2026-0203-1405-2306-7 не відповідають дійсним його хворобам та діагнозам, обстеження проведені поверхнево і не повно, а придатність до військової служби визначена всупереч норм, викладених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (пункт 1.2 глави 1 розділу II) Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.

Так, судом встановлено, що 03.02.2026 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято довідку №2026-0203-1405-2306-7 про придатність ОСОБА_1 до військової служби. При цьому, комісія керувалась графою ІІ Розкладу хвороб.

В межах проведення даного оскарження та перевірки рішень ІНФОРМАЦІЯ_10 штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі, а тому приходить висновку про відсутність порушень зі сторони відповідача у процедурі прийняття рішення від 03.02.2026 про придатність позивача до військової служби та відсутності протиправності дій щодо проведення медичного огляду позивача.

З даного приводу суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього ТЦК СП направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний чи непридатний до військової служби, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).

Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, ВЛК надано виключне право встановлення формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.

Також слід зазначити, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступені придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв військовослужбовців є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо вивчення наданих на розгляд комісії документів.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Відтак, суд не оцінює надану медичну документацію щодо його діагнозу, оскільки це перебуває поза межами компетенції суду.

Підсумовуючи наведене, суд не може погодитись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві та вважає, що відповідач 2 діяв у межах повноважень, у повній відповідності до приписів частини 2 статті 2 КАС України, згідно з якими суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому суд зауважує, що в даному випадку відповідачем 2 процедура медичного огляду та прийнятого за його наслідками рішення не є порушеною, а постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою ВЛК від 03.02.2026 №2026-0203-1405-2006-7 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби на особливий період, є такою, що винесена правомірно.

Відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій НОМЕР_1 РВЛК щодо скерування на проходження повторного медичного огляду в/ч НОМЕР_2 , викладені у листі НОМЕР_1 РВЛК, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 №1190/5327 від 17.04.2026, суд зазначає таке.

Зі змісту обставин справи вбачається, що позивач вважає протиправними дії 16 РВЛК щодо скерування проходження повторного медичного огляду в/ч НОМЕР_2 , викладені в листі НОМЕР_1 РВЛК №1190/5327 від 17.04.2026.

Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України “Про національну безпеку України”. Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402).

Згідно підпунктів 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

Вказане у сукупності свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК передбачений главою 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 за №1109/15800, зі змінами та доповненнями, (далі - Положення), визначає чіткий порядок оскарження постанов підпорядкованих ВЛК до вищих ВЛК, що свідчить про наявність досудового врегулювання спору, в розумінні статті 129 Конституції України.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення, встановлено вимоги до звернень військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 глави 1 розділу І цього Положення. Їхні права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв і скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2006 № 735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за №94/29962.

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення, cкарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2006 №608 «Про затвердження адміністративно територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення, разі визнання штатною заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття. У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується. У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

З наведеного слід дійти до висновку, що розгляд пропозицій, заяв та скарг військовозобов`язаних та інших осіб регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393), громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, медіа та посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їхньої статутної діяльності. Вони також можуть подавати заяви або клопотання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав та законних інтересів або скарги про їхнє порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їхньої службової діяльності.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону № 393).

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (ч. 4 ст. 3 Закону № 393).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 393, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа або посадової особи подається у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи. Це не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а за відсутності такого органу або у разі незгоди з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або їхні копії, ухвалені за його попередніми зверненнями, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги. Після її розгляду документи повертаються громадянину (ч. 6 ст. 16 Закону № 393).

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 №94/29962) (далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 5, 6 розділу І Інструкції до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать ті, що: порушують права, законні інтереси чи свободи громадянина; створюють перешкоди у реалізації його прав; незаконно покладають на громадянина обов`язки або притягують його до відповідальності.

Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.

Суд зазначає, що розгляд ВЛК регіону пропозицій, заяв та скарг військовослужбовців та інших осіб регулюються нормами Закону № 393 та Інструкції, з урахуванням норм Положення.

Судом встановлено, що представником позивача у зв`язку з незгодою з рішенням ВЛК від 03.02.2026 звернувся до штатної НОМЕР_1 РВЛК зі скаргою від 23.02.2026.

Штатною НОМЕР_1 РВЛК було повідомлено представника позивача від листом від 16.03.2026 №1190/6/3589 про необхідність надання медичних документів ОСОБА_1 , які підтверджують інформацію наведену у надісланій скарзі.

Після надання документів НОМЕР_1 РВЛК було прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на медичний огляд. У зв`язку з цим, НОМЕР_1 РВЛК скеровано лист від 17.04.2026 №1190/5327 до командира в/ч НОМЕР_2 про необхідність направити військовослужбовця ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом із службовою та медичною характеристиками, усіма наявними медичними документами з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Вказаний лист надісланий на адресу в/ч, що підтверджується відповідними відмітками на документі. Таким чином, у діях НОМЕР_1 РВЛК відсутні ознаки протиправних дій, оскільки скарга позивача була розглянута у визначений законодавством спосіб, з дотриманням процедур, установлених Положенням, Законом №393 та Інструкцією, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Щодо направлення на повторний медичний огляд військово-лікарської комісії військовослужбовців суд зазначає наступне.

Направлення на медичний огляд військовослужбовців Збройних Сил України регулюється главою 6 розділу II Положення. Відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України , затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України , затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 №438/16454.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яких не зарахували до списків особового складу ВВНЗ, навчального центру або військової частини за медичними показаннями на підставі акта відмови військової частини у прийомі особи за медичними показаннями (додаток 14 ), складеного начальником медичної служби військової частини, який пройшов навчання щодо застосування Розкладу хвороб, у триденний строк з дня його підписання підлягають обов`язковому повторному медичному огляду ВЛК при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_11 або іншої ВЛК вищого рівня, за рішенням керівника ТЦК та СП. До такого акта можуть додаватися фото візуальних медичних показань (за згодою особи), копії медичних документів особи, пред`явлені нею на пункті прийому особового складу, про що зазначається в цьому акті. Направлення на медичний огляд проводиться керівником ТЦК та СП, яким було здійснено призов громадянина.

Отже, процедура направлення військовослужбовця на проходження медичного огляду ВЛК чітко врегульована положеннями Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та передбачає дотримання визначеного законодавством порядку її здійснення.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 перебував у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_1 РВЛК, розглядаючи його скаргу та надані документи, діяла в межах наданих повноважень і відповідно до порядку, встановленого Положенням №402. Прийняте рішення було спрямоване на належну перевірку обставин, пов`язаних із визначенням ступеня придатності позивача до військової служби, та ґрунтувалося на наявних матеріалах медичного характеру.

Таким чином, дії 16 РВЛК відповідають вимогам чинного законодавства та були вчинені на підставі, у межах повноважень і у спосіб, визначені законом. При цьому відповідач діяв з метою реалізації покладених на нього функцій щодо контролю за обґрунтованістю висновків військово-лікарських комісій та забезпечення належного проведення військово-лікарської експертизи.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати дії 16 РВЛК протиправними, оскільки вони відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дії 16 Регіональної військово-лікарської комісії щодо скерування ОСОБА_1 на проходження повторного медичного огляду військовою частиною НОМЕР_2 , викладені у листі 16 регіональної військово-лікарської комісії, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 -мобілізаційний пункт №1190/5327 від 17.04.2026 не підлягає задоволенню.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства України, суд у межах доводів позову дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, підстави для стягнення судового збору, сплаченого позивачем, відсутні.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 16 регіональної військово-лікарської комісії (79045, Львіська область, місто Львів, вулиця Стрийська, 73А, ЄДРПОУ 08380628), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 -мобілізаційний пункт ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення ВЛК, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський