Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №676/9297/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/9297/25

Провадження № 33/820/218/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., захисника – адвоката Цибака В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабшин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судового збору в дохід держави.

За постановою суду, ОСОБА_1 27 листопада 2025 року о 18 год. 00 хв. в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, на перехресті вул. Героїв Небесної Сотні та просп. Грушевського, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою ЕНА № 6099815 від 06 листопада 2025 року, повторно, керував транспортним засобом - автомобілем Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1 а ПДР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Апелянт вважає оскаржувану постанову незаконною і необґрунтованою. Стверджує, що на відеозаписі не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на відеозаписі він сам повідомив працівників поліції, що керував транспортним засобом, але це не відповідає дійсності. Він сказав це працівникам поліції, так як боявся, що вони заберуть його автомобіль. Апелянт звертає увагу, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає, суди не вправі застосовувати таке стягнення й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника Співачука В.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, з наступних підстав.

Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні за результатами їх дослідження та оцінки висновки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою, четвертою цієї статті, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно з вимогами пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За наслідками судового розгляду, судом першої інстанції правильно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525436 від 27 листопада 2025 року, який складений відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, та яким встановлено, що останній 27 листопада 2025 року о 18 год. 00 хв. в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, на перехресті, вул. Героїв Небесної Сотні та просп. Грушевського, на порушення вимог п.2.1 а) Правил дорожнього руху, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року керував транспортним засобом автомобілем Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 ;

- постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6099815 від 06 листопада 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки він 06 листопада 2025 року о 20 год 18 хв в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, по вул. Князів Коріатовичів, 44, керував автомобілем та не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії;

- долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів, якими підтверджено факт керування ОСОБА_1 27 листопада 2025 року о 18 год. 00 хв. в м. Кам`янець-Подільського Хмельницької області, на перехресті вул. Героїв Небесної Сотні та просп. Грушевського, автомобілем Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 .

З дослідженого в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що поліцейськими, близько 18 год., було зупинено два транспортних засоби на тротуарі біля кінотеатру «Юність», що по проспекту Грушевського, в місті Кам`янці-Подільському. Водії транспортних засобів, у тому числі і ОСОБА_1 , не заперечував факт керування автомобілем, стверджував, що їхав із мікрорайону «Нова Будова – 2, та, прямуючи за знайомим, допустив порушення при повороті праворуч (відеозапис із назвою «clip-0» проміжок часу з 18 год 01 хв 35 сек по 18 год 01хв 45 сек, з 18 год 04 хв 13 сек по 18 год 04 хв 20 сек, відеозапис із назвою «clip-2» проміжок часу з 18 год 20 хв 05 сек по 18 год 20 хв 28 сек). Пояснював поліцейським, що посвідчення водія немає, їхав, щоб забрати дітей.

Крім того, з іншого відеозапису вбачається керування саме ОСОБА_1 вказаним автомобілем, як він зупинився, вийшов з нього, та обійшовши інший автомобіль, підійшов до поліцейських.

Дослідивши вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження «поза розумним сумнівом» висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.1.а ПДР України, та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, оскільки висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах, які були всебічно, повно та об`єктивно досліджені судом і отримали належну оцінку, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, так як із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису з нагрудних камер працівників поліції та інших матеріалів справи, вбачається, що саме ОСОБА_1 був виявлений працівниками поліції як особа, яка керувала транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому під час спілкування з працівниками поліції він не заперечував факту керування автомобілем. Твердження апелянта про те, що він повідомив про керування транспортним засобом лише через побоювання можливого вилучення автомобіля, є способом захисту, обраним після притягнення до відповідальності, та не підтверджене жодними об`єктивними доказами. Саме по собі подальше заперечення, раніше наданих пояснень, не спростовує встановлених обставин справи та не свідчить про недопустимість чи недостовірність інших доказів, покладених в основу судового рішення.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо неправомірності застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Посилання апелянта на пункт 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року є безпідставним, оскільки на час розгляду справи підлягає застосуванню чинна редакція ч. 5 ст. 126 КУпАП, санкція якої прямо передбачає накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років. Законодавець, установлюючи відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, прямо визначив можливість застосування такого виду стягнення незалежно від того, чи отримувала особа відповідне право раніше. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами касаційної інстанції, які виходили з того, що позбавлення права керування у випадках, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, є самостійним заходом адміністративного впливу, прямо встановленим законом, а тому може застосовуватись і до осіб, які фактично не набували такого права. За таких обставин призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам закону, характеру вчиненого правопорушення та санкції статті, за якою його притягнуто до відповідальності.

З огляду на викладене, зібрані у справі докази в їх сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, що не спростовано доводами апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому відсутні підстави для задоволення поданої апеляційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції постановив правильне та обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість постанови місцевого суду - є безпідставними.

Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

На переконання суду доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Цибака В.С. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Кулеша Л.М.