Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №607/26555/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/26555/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.

Провадження № 22-ц/817/468/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Гичко К.С.

та представника ОСОБА_1 - адвоката Бабія Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/26555/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бабій Назарій Іванович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2025 року, ухваленого суддею Герчаківською О.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення банківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав стосовно малолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів на утримання дітей, у твердій грошовій сумі, в розмірі по 2 000 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 03 вересня 2022 року сторони зареєстрували шлюб у Баришівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального управління юстиції. У цьому шлюбі народилися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є спільними дітьми сторін. Водночас спільне життя сторін не склалося, через що вони не проживають разом та не підтримують сімейних стосунків.

Відповідачка не проживає із позивачем та дітьми. ОСОБА_2 не цікавився життям та здоров`ям дочки і сина, має шкідливі звички, які можуть негативно вплинути на здоров`я дітей. Відповідачка часто зловживає алкогольними напоями і неодноразово перебувала в стані алкогольного сп`яніння в присутності своїх дітей, чим наражала їх на небезпеку. Матеріально ОСОБА_2 також не утримує своїх малолітніх дітей.

Враховуючи наведене, вважають, що відповідачка самоусунулася від батьківського обов`язку щодо піклування про фізичний, духовний, моральний та соціальний розвиток своїх дітей, не піклується і про здоров`я дітей, веде аморальний спосіб життя та зловживає алкогольними напоями, що в свою чергу негативно впливає на розвиток дочки і сина.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, що позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи наведене, з відповідачки слід стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Даний розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Задоволено позовні вимоги про стягнення аліментів.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 2000 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з подальшою індексацію відповідно до закону, починаючи стягнення з дня подання позову - 11 грудня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бабій Н.І. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції фактично встановив, що в даній справі наявне систематичне зловживання відповідачкою алкогольними напоями, перебування дітей у небезпечних умовах, вилучення дітей органами опіки, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, відсутність належної участі у вихованні дітей, передачу дітей на патронатне виховання. Однак, попри встановлення вказаних обставин, суд зробив протилежний правовий висновок про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав, вказавши, що такі обставини не дають достатніх підстав вважати, що має місце свідоме ухилення відповідачки від виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Матір не те, що не може задовільнити базові потреби своїх дітей, ба більше, їх стан і подальше життя не цікавлять матір в принципі. Діти при живій матері вже є сиротами, і живуть у патронатній сім`ї.

Відповідачка, у свою чергу, не вживає жодних заходів для зміни свого способу життя, не проходить лікування від алкогольної залежності, не звертається по соціальну чи психологічну допомогу та не проявляє ініціативи щодо відновлення належного виконання батьківських обов`язків. Вона не підтримує стабільного зв`язку з дітьми, не цікавиться їхнім станом здоров`я, навчанням і розвитком, не надає матеріальної допомоги та не створює умови для їхнього повернення до сімейного середовища. Така пасивна та безвідповідальна поведінка свідчить про відсутність реального наміру виправити ситуацію, що негативно впливає на забезпечення найкращих інтересів дітей та унеможливлює їх безпечне проживання разом із матір`ю.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабій Н.І. до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Бабій Н.І. апеляційну скаргу підтримав із мотивів викладених у ній.

ОСОБА_2 повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині сторонами рішення не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Судом встановлено, що 03 вересня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб в Баришівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 17 листопада 2022 року Баришівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 13 жовтня 2023 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 9).

Відповідно до довідок від 12 січня 2023 року № 6117-7501497996, № 6117-7501497997, від 15 лютого 2024 року № 6117-5003120332, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеними особами, їх зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 10, 11).

Згідно з довідкою Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 9 від 30 грудня 2024 року № 55, ОСОБА_6 , 2022 року народження, відвідує даний дошкільний заклад з 01 вересня 2024 року. Дитина чиста, охайна, доглянута, забезпечена всім необхідним приладдям. Фізичний і психічний розвиток відповідає віку. Батько приймає активну участь у житті садочку, вчасно приводить і забирає дитину, оплачує за садок, відвідує батьківські збори та інші заходи. Мати життям дитини не цікавиться, у закладі заявлялась лише один раз, на батьківських зборах (а.с. 39).

Як вбачається із листа Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 26 листопада 2024 року № 35157-2024, неодноразово надходили повідомлення щодо ОСОБА_2 від ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Зокрема, 06 лютого 2024 року надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що онука ОСОБА_2 вчиняє відносно заявниці домашнє насильство в присутності дітей; 03 квітня 2024 року надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що дружина ОСОБА_2 зателефонувала чоловікові та повідомила що перебуває у м. Києві, перевірку просить не проводити; 03 жовтня 2024 року надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 поводить себе неадекватно, погрожує фізичною розправою, забрав телефон; під час опрацювання повідомлення ОСОБА_2 до працівників поліції із письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 , який повідомив, що його дружина ОСОБА_2 вживає алкогольні напої, не здійснює належний догляд за їхніми малолітніми дітьми, веде аморальний спосіб життя, також вчиняє із ним конфлікти. За результатами цього звернення ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та винесено тимчасовий заборонний припис; 18 жовтня 2024 року надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не повернулась додому (а.с. 14).

Також Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей листом за №30879-Ф/2024 від 03 грудня 2024 року інформувало про те, що 24 вересня 2024 року працівниками служби проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 і матері, та звернуто увагу на покращення санітарного стану квартири, створення належних умов для проживання, виховання малолітніх дітей. Також у цьому листі орган опіки зазначає, що впродовж 2024 року до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП надійшло три повідомлення про сім`ю ОСОБА_8 : 03 лютого 2024 року - звернення ОСОБА_7 про те, що її онука ОСОБА_2 вчиняє щодо неї домашнє насильство; 1 жовтня 2024 року - у дворі будинку АДРЕСА_3 виявлено ОСОБА_2 разом із малолітньою донькою. Заявниця повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство; 17 жовтня 2024 року - повідомлення ОСОБА_1 про те, що його дружина ОСОБА_2 не виконує батьківські обов`язки, не доглядає за дітьми.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 955 від 15 липня 2025 року «Про затвердження висновку про відібрання малолітніх дітей», затверджено висновок про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав (а.с. 54-58).

За змістом висновку органу опіки та піклування про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, органом опіки констатовано безумовне право батьків на виховання дітей, однак у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дітей, які мають першочергове значення при вирішенні справи, а тому орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та вважав за доцільне відібрати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , 03 жовтня 2023 року від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради № 332 від 12 червня 2025 року про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішено розглянути можливість тимчасового влаштування малолітніх дітей в сім`ю патронатного вихователя, яка функціонує на території Тернопільської області, попередити ОСОБА_2 про відповідальність за належне виконання батьківських обов`язків стосовно дітей; зобов`язати ОСОБА_2 створити належні житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови для повноцінного та гармонійного розвитку; рекомендовано ОСОБА_2 пройти навчальний курс «Школа батьківської компетентності».

Наказами Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради від 11 червня 2025 року № 121 та № 122, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поставлено на облік, як дітей, які опинилася в складних життєвих обставинах (на підставі ухиляння матері від виконання своїх обов`язків з виховання дитини).

Наказами Служби у справах дітей Нараївської сільської ради № 14, 15 від 13 червня 2025 року передано малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_9 та помічниці патронатного вихователя ОСОБА_10 .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеністю в судовому засіданні винної поведінки ОСОБА_2 , відсутність свідомого нехтування нею своїми обов`язками по вихованню дітей, тому позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей буде суперечити правам та інтересам не тільки ОСОБА_2 , а і самих дітей сторін.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).

Частиною 1 статті 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Також, ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . У цьому шлюбі в сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Діти разом з батьками проживали в АДРЕСА_2 , однак поведінка матері, в частині виконання нею своїх батьківських обов`язків, була неналежною. Фактично малолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перебували під наглядом батька ОСОБА_1 та прабабусі ОСОБА_7 . Згідно з повідомлень, які надходили до правоохоронних органів та якими володіє орган опіки та піклування, ОСОБА_2 вчиняла домашнє насильство у присутності дітей, вживала алкогольні напої, залишала дітей без нагляду, не здійснювала належний догляд за малолітніми дочкою і сином. 10 червня 2025 року, під час візиту працівників органу опіки та піклування за вищевказаною адресою було встановлено, що малолітні дочка та син сторін перебувають без матері, яка за повідомленням прабабусі ОСОБА_7 не виконує батьківські обов`язки, дітьми не цікавиться. До мобілізації про дітей дбав батько ОСОБА_1 . Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_13 були голодними, брудними, одягнені в не чистий одяг, який не відповідав їх віку, діти перебували в умовах, які загрожували їх життю та здоров`ю. Отож, комісією було прийнято рішення вилучити малолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з сім`ї та передати в КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня», а в подальшому дітей передано до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_9 та помічниці патронатного вихователя ОСОБА_10 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач указував, що ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, нехтує ними, що і стало причиною його звернення у суд з позовом про позбавлення батьківських прав.

Проте згідно з висновку органу опіки та піклування про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від матері ОСОБА_2 було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також, зі змісту даного висновку вбачається, що на засідання комісії, яке відбулося 27.06.2025 з`явилася ОСОБА_2 та повідомила, що заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки любить їх, бажає про них піклуватися та повернути додому. Окрім цього, мати запевнила, що вчиняє всі необхідні дії задля створення належних житлово-побутових і санітарно-гігієнічних умов для повноцінного та гармонійного розвитку дітей, планує влаштуватися на роботу, а також зобов`язалась добросовісно виконувати батьківські обов`язки.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачці ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання нею батьківських обов`язків.

Недостатня участь матері у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за відсутності переконливих доказів свідомого небажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні. Відповідачка проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати лише як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачка мала б докласти значно більше зусиль для виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та виконання сімейних обов`язків в обсязі та порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами, тому суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бабій Н.І., слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 02 березня 2026 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2025 року слід поновити.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бабій Назарій Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 червня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома