Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №462/52/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/52/26 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 33/811/821/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Усачука А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 22.12.2025 року о 00 год. 26 хв. у м. Львові на перехресті вул. Окружна – вул. Городоцька, керував транспортним засобом – автомобілем «BMW 316I», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Аlcotest Drager», тест № 2045. Результат огляду – 2,33 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Усачук А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова підлягає скасуванню.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , відеозапис фіксує транспортний засіб, що вже перебуває у нерухомому стані, та момент спілкування поліцейського з ОСОБА_2 , який знаходиться на місці водія.

Направлення на огляд до медичного закладу не складалось у присутності ОСОБА_1 і з таким він не був ознайомлений.

Також звертає увагу на те, що у протоколі відсутні відомості про ознаки сп`яніння, а в рапорті вказано лише формальне посилання на їх наявність, без конкретизації.

Більше того із відеозапису вбачається, що ознаки у вигляді підвищена жвавість ходьби та почервоніння – відсутні, що свідчить про недостовірність внесених даних та істотні суперечності між офіційними документами та фактичним обставинами, зафіксованими відеозаписом.

Вказує, що при винесенні протоколу не була надана можливість ОСОБА_1 скористатись правовою допомогою, а відеозапис не є безперервний.

Вважає, що наявні підстави для скасування постанови та закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , захисник Усачук А.В. будучи належним чином повідомленими про час та місце його проведення, не з`явились.

Захисник Усачук А.В. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою.

ОСОБА_1 не повідомив суд апеляційної інстанції про причини своєї неявки в судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з таких підстав.

Так, судове засідання було призначено на 14:20 год. 02.06.2026, ОСОБА_1 , захисник Усачук А.В. до суду не з`явились. Захисник подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено, судове засідання відкладено на 11:00 год. 12 червня 2026.

12.06.2026 ні ОСОБА_1 , ні захисник Усачук А.В. у судове засідання не прибули. Захисник Усачук А.В. подав повторне клопотання про відкладення розгляду справи, зазначив, що хворіє. Однак будь-яких доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки апеляційному суду не надав.

Щодо ОСОБА_1 то він не повідомив апеляційний суд про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , адвокат Усачук А.В. не виявили належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являлись до апеляційного суду. Незацікавленість з розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасниками справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник Усачук А.В. суду першої інстанції неодноразово подавав клопотання про відкладення судових засідань.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Відтак, із врахуванням того, що справа перебуває у провадженні апеляційного суду із 15.05.2026, відсутності доказів, які б підтверджували причини неявки ОСОБА_1 та захисника Усачука А.В. з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 , захисника Усачука А.В.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі ОСОБА_1 , захисника Усачука А.В. не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, тому, що суд розцінює такі дії ОСОБА_1 , адвоката Усачука А.В., як зловживання учасниками справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547342 від 22.12.2025 (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 22.12.2025 року о 00 год. 26 хв. у м. Львові на перехресті вул. Окружна – вул. Городоцька, керував транспортним засобом «BMW 316I», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Аlcotest Drager», тест № 2045. Результат огляду – 2,33 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 2,33 %о. Результати огляду ОСОБА_1 не оспорював, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції зупинили транспортний засіб марки BMW 316I, номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_1 причиною зупинки було те, що не підсвічувався номерний знак.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено проходження огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, результат 2,33%о, Результати огляду ОСОБА_1 не заперечував, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, що висловлював незгоду з результати огляду, тому у працівників поліції не виникало обов`язку виписувати направлення на огляд про не складання якого у присутності ОСОБА_1 вказує захисник.

Надаючи юридичну оцінку доводам апеляційної скарги про порушення передбачених ст.268 КУпАП прав ОСОБА_1 (не залучення захисника) під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, з-поміж іншого, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи при розгляді справи.

Натомість на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено.

Доводи захисника про не зазначення у протоколі ознак алкогольного сп`яніння є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 поставлено у провину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено за результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, що і стало підставою для складання протоколу, а ознаки алкогольного сп`яніння зазначено в акті огляду, виявлення яких було підставою для проведення відповідного огляду.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Усачука А.В. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.