Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №447/3808/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/3808/25 Головуючий у 1 інстанції: Джус Р.В.

Провадження № 33/811/792/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Волощака С.З. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військового ЗСУ, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою закрито провадження у справі №447/3808/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - у зв`язку з його смертю.

Згідно з постановою ОСОБА_1 , 17.11.2026 о 18:00 год. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно сестри ОСОБА_2 , а саме: голосно кричав, вживав нецензурну лайку, словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, а отже, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Волощак С.З. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що протокол не розкриває суті адміністративного правопорушення, яке ставилось у вину ОСОБА_1 , оскільки в протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 «завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої».

Однак, аналіз диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАЙ дає підстави зробити висновок про те, що необхідною умовою настання відповідальності особи за вчинення домашнього насильства є завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Під час судового розгляду даної справи, стороною захисту було наголошено на цій важливій обставині, а також на інших обставинах, які у своїй сукупності переконливо показували відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто вже станом на 11.03.2026 року було встановлено обставину, передбачену п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, яка є підставою для закрити провадження у справі.

17 березня 2026 року ОСОБА_3 загинув у Краматорському районі Донецької області, тобто встановлено ще одну обставину, передбачену п.9 ст.247 КУпАП, на підставі якої провадження може бути закрито.

За загальним правилом, суд має закрити справу на підставі відсутності складу адміністративного нравоповушення( п.1 ч.1 ст.247 КУпАП), оскільки ця підстава є пріорітетною над фактом смерті особи (п.9 ч.1 ст.247 КУпАП) для цілей реабілітації її імені.

Захисник Волощак С.В. у судове засідання не зявився, надіслав заяву про розгляд апеляційної скраги без його участі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляійної скарги, суд апеляційної інстанції дійшшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, суддею першої інстанції цих вимог закону в повній мірі дотримано не було.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, насильство в сім`ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки таке потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, при прийнятті рішення суддя першої інстанції не звернув уваги на належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.

З протоколу про адміністративні правопорушення вбачається, що останній голосно кричав, вживав нецензурну лексику, словесно погрожував фізиною розправою сестрі ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, але з доданих до протоколу матеріалів не слідує, що такі дії являються домашнім насильством, тобто дії, які можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 , в якій вона зазначала, що брат ОСОБА_1 , який проживав окремо, забороняв їй заходии до її будинку, погрожував фізичною розправою.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що словесна суперечка, конфлікти, які виникали між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не свідчать про вчинення саме домашнього насильства.

З викладених вимог закону вбачається, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 , які полягали у вчиненні словесного конфлікту із ОСОБА_2 не утворюють самі по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що під час конфлікту ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак завдати шкоди її психічному здоров`ю.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що самі по собі складні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наявність конфлікту в минулому між ними з приводу користування будинком, не свідчили про вчинення саме домашнього насильства.

Крім того, однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є настання наслідків у виді спричинення потерпілому фізичного болю, страждань, емоційної невпевненості, або завдання шкоди фізичному здоров`ю особи. Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про спричинення діями ОСОБА_1 будь-яких наслідків для потерпілої.

У справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Як вбачаєтся з матеріалів справи ОСОБА_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у Краматорському районі Донецької області.

За загальним правилом суд закриває справу на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП), оскільки ця підстава є пріорітетною над фактом смерті особи (п.9 ч.1 ст.247 КУпАїП) для цілей реабілітації особи.

Якщо матеріали справи свідчать про невинуватість особи (відсутність події або складу правопорушення), суд повинен спочатку констатувати цей факт, оскільки закриття справи у зв`язку із смертю особи, (п.9 ст. 247 КУпАП) фактично «залишає питання вини відкритим», тоді як закриття за п.1 ст. 247 КУпАП повністю реабілітує особу.

Суд досліджує докази, і якшо встановлено, що діяння не містить ознак правопорушення (наприклад відсутня суб`єктивна чи об`єктивна сторона), закриває провадження саме за п.1ст. 247 КУпАП.

Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та національних судів, що грунтується на стандартах Конвенції, вказує на пріорітетність реабілітуючих підстав закриття справи над формальними.

Якщо одночасно існують підстави для закриття справи через смерть особи та через відсутність складу правопорушення, застосовуються наступні принципи: 1) пріорітет реабілітації: відсутність складу правопорушення є реабілітуючою підставою, тоді як смерть особи - нереабілітуючою. Закриття справи саме через смерть без розгляду суті (якщо є ознаки відсутності складу правопорушення) вважається порушенням прав особи на чесне ім`я та презумицію невинуватості; 2) презумпція невинуватості ( ст.6 Конвенції). Так ЄСПЛ у справі «Lagrdere v. France» наголосив, що встановлення вини особи після її смерті або закриття справи за нереабілітуючими обставинами, коли особа могла бути виправдана, суперечить статті 6 параграфу 2 Конвенції. 3) право родичів на реабілітацію: згідно з практикою ЄСПЛ та національним законодавством, провадження не закривається у зв`язку зі смертю, якщо воно необхідне для реабілітації померлого.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 , навні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, із врахуванням того, що ця підстава є пріоритетною над фактом смерті особи (п.9 ст. 247 КУпАП) для її реабілітації.

З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скрагу захисника Волощака С.З. задовольнити.

Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.