Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №458/73/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 458/73/26 Головуючий у 1 інстанції: Ференц Р.І.

Провадження № 33/811/917/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Новосядло Вікторії Романівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Новосядло Вікторії Романівни на постанову Турківського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 24 січня 2026 року о 00:52:00 в м. Турка по вул. Тараса Шевченка, 32 Самбірського району Львівської області керував транспортним засобом «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського campro01939, 01918, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Новосядло В.Р., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Турківського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року, оскільки копію постанови вони отримали 20 травня 2026 року.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує, що ОСОБА_1 не керував автомобілем та не виконував функції водія, на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, не зафіксовано факту зупинки та руху транспортного засобу «Nissan Rogue» номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку із чим ОСОБА_1 не мав обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

Звертає увагу, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6557554 скасована постановою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року справа №461/1810/26.

Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння.

Окрім того, відеозапис, долучений до матеріалів справи, є фрагментарним, а свідки не залучалися.

Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не було складено працівником поліції ОСОБА_2 , оскільки вона не спілкувалася з водієм та не була на місці зупинки, на місці події перебував молодший лейтенант ОСОБА_3 .

Повідомляє, що ОСОБА_1 , не було роз`яснено прав та обов`язків, не повідомлено причини зупинки транспортного засобу.

12 червня 2026 року ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання ОСОБА_1 , в якому він просив проводити розгляд справи у його відсутності, думки адвоката Новосядло В.Р., яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник отримали копію повного тексту постанови суду першої інстанції 20 травня 2026 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №574117 від 24 січня 2026 року (а.с. 1), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24 січня 2026 року (а.с. 2), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24 січня 2026 року (а.с. 3), а також рапорт (а.с. 4) складені та підписано інспектором ВП №2 (м. Турка) Самбірського РВП ГУНП у Львівській області майором поліції Ковальчик Оксаною Ярославівною.

Разом із тим, під час дослідження відеозапису, долученого до матеріалів справи, встановлено, що безпосереднє спілкування з учасниками події, зокрема опитування ОСОБА_1 та з`ясування обставин події, здійснював інший працівник поліції — інспектор Ільницький Ю.

При цьому на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, відсутня фіксація перебування майора поліції Ковальчик О.Я. на місці зупинки транспортного засобу «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , 24 січня 2026 року о 00 год. 52 хв. за адресою: м. Турка, вул. Тараса Шевченка, 32 Самбірського району Львівської області. Також відеозапис не містять відомостей про те, що саме майор поліції ОСОБА_2 здійснювала безпосереднє спостереження за поведінкою водія ОСОБА_1 , виявляла ознаки його можливого сп`яніння, роз`яснювала права, проводила опитування чи вчиняла інші процесуальні дії, які стали підставою для складання нею процесуальних документів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд зазначає, що такі дані повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для формування беззаперечного висновку про наявність події та складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин наявна суперечність між змістом письмових матеріалів справи, складених майором поліції Ковальчик О.Я., та відомостями, зафіксованими на відеозаписі, долученому до матеріалів справи. Зазначена невідповідність ставить під обґрунтований сумнів безпосереднє сприйняття посадовою особою обставин, викладених у складених нею документах, а відтак впливає на оцінку їх достовірності та доказового значення.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП суд зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи та надати оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності з іншими доказами.

У разі наявності сумнівів щодо доведеності вини особи такі сумніви не можуть тлумачитися на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, відсутність на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, підтвердження безпосередньої участі майора поліції Ковальчик О.Я., у виявленні та документуванні обставин події, за результатами якої складено протокол та інші процесуальні документи, не дає можливості беззастережно визнати такі документи належними та достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та покласти дані документи в обґрунтування рішення суду.

З огляду на зазначене заслуговують на увагу аргументи апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення не було складено працівником поліції Ковальчук О.Я., оскільки вона не спілкувалася з водієм та не була на місці зупинки, не виявляла в нього ознак сп`яніння, не пропонувала йому пройти огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, не роз`яснювала наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, не ознайомлювала водія із протоколом про адміністративне правопорушення та іншими адміністративними матеріалами.

Також слід зазначити, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, має фрагментарний та неповний характер, оскільки складається з дев`яти окремих епізодів тривалістю від 30 секунд до 5 хвилин кожен. Між окремими відеофрагментами наявні суттєві часові розриви, у зв`язку з чим безперервний перебіг подій, не відображений.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП, передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 розділу 3 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 визначено, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що працівниками поліції не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 виконував функції водія автомобіля «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , 24 січня 2026 року о 00 год. 52 хв. за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Тараса Шевченка, 32, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6557554 від 24 січня 2026 року, скасована постановою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року у справі №461/1810/26 (а.с.77-81), а на наявному відеозаписі не зафіксовано факту перебування ОСОБА_1 за кермом зазначеного транспортного засобу.

Наведені обставини свідчать про відсутність належної фіксації процесуальних дій та недотримання встановленої процедури під час оформлення адміністративних матеріалів.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити адвокату Новосядло Вікторії Романівні строк на апеляційне оскарження постанови Турківського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Новосядло Вікторії Романівни - задоволити.

Постанову Турківського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.