Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №675/1669/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1669/25

Провадження № 1-кп/675/32/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав кримінальне провадження № 12025244000001459 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Городок Рівненського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, не працюючої, одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх та двох неповнолітніх дітей, освіта середня спеціальна, раніше судимої 23 липня 2025 року Ізяславським районним судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1, 70 ч. 1, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 ч. 1 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

21 квітня 2025 року близько 11 год 30 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у магазині «Анастасія», що знаходиться у с. Плужне по вул. Князів Острозьких, 2 Шепетівського району Хмельницької області, попередньо здійснивши дії, які виразились у таємному викраденні грошових коштів ОСОБА_6 з його банківського карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у сумі 20 000 грн 20 квітня 2025 року о 16 год 05 хв, змінила форму майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, що виразилося у тому, що ОСОБА_4 придбала за частину викрадених у ОСОБА_6 грошей мобільний телефон марки «Motorola» моделі «moto е14» (IMEI НОМЕР_3 ), яким надалі користувалася, допоки він не був вилучений працівниками поліції.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, 21 квітня 2025 року близько 15 год 30 хв ОСОБА_4 , попередньо здійснивши дії, які виразились у таємному викраденні грошових коштів ОСОБА_6 з його банківського карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у сумі 18 000 грн 21 квітня 2025 року у період часу з 15 год 17 хв по 15 год 21 хв, змінила форму майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, що виразилося у тому, що її неповнолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за вказівкою матері ОСОБА_4 , будучи впевненими у законності своїх дій, у магазині «Анастасія», що знаходиться у с. Плужне, по вул. Князів Острозьких, 2 Шепетівського району Хмельницької області, придбали за частину викрадених у ОСОБА_6 грошей два мобільних телефони марки Motorola» моделі «moto g04» (IMEI НОМЕР_4 та IMEI НОМЕР_5 відповідно), якими надалі користувалися, допоки вони не були вилучені працівниками поліції.

У судовому засіданні ОСОБА_4 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Суду показала, що дійсно придбала за частину викрадених із банківської картки ОСОБА_6 коштів мобільний телефон. Також діти обвинуваченої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за її вказівкою придбали за частину викрадених із банківської картки ОСОБА_6 коштів два мобільні телефони. Обвинувачена у вчиненому щиро розкаялася, пообіцяла у подальшому протиправних дій не вчиняти.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися і проти цього не заперечували учасники судового розгляду.

Таким чином, дії обвинувачено ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 209 КК України як зміна форми (перетворення) майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Підходячи до обрання міри покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу винної, зокрема її характеристику, фактичні обставини справи.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Обвинувачена ОСОБА_4 раніше судима, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, одружена, має на утриманні двох малолітніх та двох неповнолітніх дітей.

Шепетівським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області 23 січня 2026 року складено досудову доповідь стосовно ОСОБА_4 , згідно з якою обвинувачена обмежила коло спілкування із особами, схильними до правопорушень, має добрі стосунки з рідними та близькими. ОСОБА_4 має позитивні плани на майбутнє, знає, як їх реалізувати, хоче в подальшому вести законослухняний спосіб життя, працювати та виховувати дітей. Орган з питань пробації вказує на наявність високого ризику вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а тому вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню суспільної небезпеки та даним про особу винного.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентується цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язанні з призначенням покарання.

Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань у межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше судима за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року за ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1, 70 ч. 1, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

Відтак, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю на 1 рік.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення до постановлення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року, суд дійшов висновку, що остаточне покарання їй слід визначити згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд також враховує обставини вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, те, що у вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаялася і активно сприяла розкриттю злочину, а також дані про її особу.

Так, обвинувачена одружена та має на утриманні двох малолітніх і двох неповнолітніх дітей.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги дані досудової доповіді щодо обвинуваченої, суд знаходить, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід звільнити її від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, та покласти на неї обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Також суд вважає за необхідне додатково покласти на ОСОБА_4 обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, у виді заборони виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно зі ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Проте ст. 77 КК України не передбачено можливості у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Отже, при застосуванні положень ст. 75 КК України конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена, у зв`язку з чим суд не застосовує конфіскацію майна до ОСОБА_4 .

Таке покарання, на думку суду, буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, принципам індивідуалізації, доцільності, справедливості та визначеної у ст. 50 КК України мети покарання, є необхідним, справедливим, та достатнім, сприятиме виправленню обвинуваченої та попередженню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 77 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю на 1 рік без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права займати посади, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю на 1 (один) рік без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки та з покладенням відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1