Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №243/6991/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5080/26 Справа № 243/6991/25 Головуючий у першій інстанції: Соловйова О. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Соловйової О.О. від 04 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,–

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що батько позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька ОСОБА_1 для заявлення своїх прав на спадщину та відкриття спадкової справи звернувся до Першої Донецької міської державної нотаріальної контори. На запит нотаріуса Відділом обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області 12 серпня 2021 року було видано довідку №0500-1804 8/52595 щодо наявності в померлого недоотриманої пенсії у сумі 109327, 05 грн. Таким чином, після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. На підставі отриманих від Пенсійного органу відомостей, 26.01.2022 року державним нотаріусом Першої Донецької міської державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л. було видано на нотаріальному бланку серії НОМ 393325 cвідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна - недоотриманої пенсії в сумі 109327, 05 грн (сто дев`ять тисяч триста двадцять сім гривень 05 коп.) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Для отримання виплати на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.01.2022 року, ОСОБА_1 звернувся по місцю проживання до ГУ ПФУ у місті Києві із заявою про виплату недоотриманої пенсії, яка за принципом територіальності направлена на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області, де перебував на обліку пенсіонер ОСОБА_2 . За результатом розгляду заяви позивача, рішенням від 16.07.2025 року П/С №914280184277 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області було відмовлено у задоволенні заяви позивача про виплату недоотриманої пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на норму п.14-4 розділу XV «Прикінцеві положення та перехідні положення Закону України №1058, ч. 1 ст. 52 ЗУ №1058. Вищевказане рішення Пенсійного фонду про відмову в виплаті пенсії позивач вважає незаконним та таким, що прийняте із неправильним тлумаченням норм законодавства. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 у сумі 109327, 05 грн (сто дев`ять тисяч триста двадцять сім гривень 05 коп.), що входить до складу його спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.01.2022 на нотаріальному бланку серії НОМ 393325 державним нотаріусом Першої Донецької міської державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сенченко Альона Сергіївна до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом - задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 у сумі 109 327, 05 грн. (сто дев`ять тисяч триста двадцять сім гривень 05 коп.), що входить до складу його спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.01.2022 року на нотаріальному бланку серії НОМ 393325 державним нотаріусом Першої донецької міської державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Донецькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується клопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 156).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 08 липня 2021 року Покровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, про що складено відповідний актовий запис №296 (а.с. 20).

Встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги – ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої донецької міської державної нотаріальної контори Сафронової Н.Л. із заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

На запит нотаріуса Відділом обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області 12 серпня 2021 року видано довідку №0500-1804 8/52595 щодо наявності в померлого недоотриманої пенсії в сумі 109327, 05 грн.

26 січня 2022 року державним нотаріусом Першої донецької міської державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_2 , 1950 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в сумі 109327,05 грн., які належали померлому на підставі довідки, виданої 12 серпня 2021 року за № 0500-1804-8/52595 Відділом обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 21).

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову за результатами розгляду заяви від 20.06.2025 №12686 ОСОБА_1 від 16.07.2025 за ПС №914280184277, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , посилаючись на норму п.14-4 розділу XV «Прикінцеві положення та перехідні положення Закону України №1058, ч. 1 ст. 52 ЗУ №1058 (а.с. 24-25).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У розумінні положень статті 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати статті 1227 ЦК України.

У розумінні положень статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із статею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

У розумінні положень статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині 1 цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

За таких обставин, позивач має право на спадкове майно - недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20 , провадження № 61-14299св21; від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20; від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022 року у справі №200/10136/20-а.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що позивач прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 у встановленому законом порядку; приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь позивача грошових коштів в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, що померлий ОСОБА_2 за життя не виявив бажання поновити виплату пенсії, нарахування якої з 01 липня 2015 року не проводилось у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а тому пенсія не отримана з вини пенсіонера, колегія суддів не приймає до уваги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Тому, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Крім того, колегія зазначає, що в діючій редакції положення п.4-1 ч.1 ст. 49 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством. Однак, вказана норма була введена до положень цього закону Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024, який набув чинності 23.06.2024, тобто вже після смерті спадкодавця, і тому не може бути застосована до правовідносин, що склались між сторонами в зазначеній справі.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було надано копію договору по надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Сенченко А.С. та ОСОБА_1 27.03.2025 року (а.с. 26-27); копію ордеру на надання правничої допомоги від 05.08.2025 серії АН №1752805 (а.с. 11); копію додаткової угоди №1 від 30.07.2025 до договору про надання правничої допомоги від 27.03.2025 (а.с. 29).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.07.2025 до договору про надання правничої допомоги від 27.03.2025, сторони погодили наступний обсяг послуг: підготовка та подання до суду від імені клієнта до відповідача позовної заяви про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.01.2022, підготовка всіх необхідних процесуальних документів у даній справі та супровід розгляду справи в суді першої інстанції.

У п. 2 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено вартість визначених у п.1 угоди послуг у фіксованому розмірі 5000,00 грн (а.с. 29).

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, місцевий суд прийняв до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Сенченко А.С. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Сенченко А.С. правничої правової допомоги ОСОБА_1 .

Разом з тим, місцевий суд врахував складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, та дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у справі, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг) не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом та їх вартості. Адже розмір гонорару за домовленістю сторін може бути фіксованим, що також погоджено між адвокатом Сенченко А.С. та позивачем у додатковій угоді №1 від 30.07.2025 до договору про надання правничої допомоги від 27.03.2025.

Щодо доводів апелянта про недоведеність позивачем факту оплати вартості наданих послуг з професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, то витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61–22131 св 19).

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області– залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк