Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №727/1973/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1973/26

Провадження № 2-а/727/78/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

за участю секретаря Бринзили Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Роман Альона Валентинівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

Установив:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Роман Альона Валентинівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 03 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_2 , розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно громадянина ОСОБА_1 винесено постанову ЧМТЦК №60 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до змісту постанови ЧМТЦК №60 - громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши УкрПоштою повістку №6386814 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.01.2026, у вказаний час і дату до вказаного відділу не з`явився. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1,3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, якій розпочав діяти з 17.03.2014р., після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та який діє станом на момент складання протоколу. Тобто ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

14.01.2026 року Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за непроходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно постанови № R295124 від 14.01.2026 року, який позивач сплатив, що підтверджується відповідною квитанцією.

17.01.2026 року Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно постанови № R305495 від 17.01.2026 року, який позивач сплатив, що підтверджується відповідною квитанцією.

Повторне притягнення до відповідальності за схожі обставини є прямим порушенням статті 61 Конституції України, яка забороняє двічі притягати особу до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

19.01.2026 року згідно протоколу ЧМТЦК № 60 про адміністративне правопорушення, надіслано Укрпоштою Позивачу повістку № 6386814. Повістка особі особисто не вручалася та під підпис не отримувалася. У матеріалах справи відсутні будь — які належні та допустимі докази, які підтверджують факт її вручення, а також наявність особистого підпису про отримання.

Починаючи з 20.01.2026 року Позивач перебував у бронюванні відповідно до вимог чинного законодавства на підприємстві ТОВ «АВАНТАЖ — 7» на посаді оператора заправної станції. Незважаючи на це, 28.01.2026 року ТЦК та СП було складено протокол ЧМТЦК № 60 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є протиправним, оскільки виключає наявність обов`язку прибуття та відповідно свідчить про відсутність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення.

В електронному додатку «Резерв+» містяться відомості про сплату Позивачем раніше накладених адміністративних штрафів та наявність бронювання, сформовані на підставі даних Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг». Відповідно до статей 23, 24 та 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані мають право на бронювання, а посадові особи зобов`язані вести облік і перевіряти стан військовозобов`язаних через відповідні електронні системи. Посадова особа ТЦК мала технічну можливість перевірити ці дані на момент складання протоколу, однак цього не зроблено, що свідчить про неповне та формальне встановлення обставин справи.

30.01.2026 року, після складання протоколу ЧМТЦК № 60 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, Позивач добровільно звернувся до ТЦК та СП та пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджує відсутність умислу та ухилення. Для підтвердження надається довідка військово-лікарської комісії від 30.01.2026 року № 2026-0130-1059-1282-0.

03.02.2026 року Позивач прибув на розгляд справи про адміністративне правопорушення за протоколом ЧМТЦК № 60 від 28.01.2026 року. Під час розгляду справи пояснення Позивача не були прийняті та належним чином розглянуті, обставини наявності чинного бронювання не досліджувалися, факт добровільного проходження військо — лікарської комісії залишився поза увагою, а також не було забезпечено реалізації процесуальних прав Позивача, передбачених КУпАП.

З огляду на викладене, у даній справі відсутні належні та допустимі докази вручення Позивачу повістки, що унеможливлює встановлення події адміністративного правопорушення та свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправною та скасувати ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову ЧМТЦК №60 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України від 03.02.2026 року. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України. Визнати дії посадових осіб ТЦК та СП протиправними, що полягали у складанні протоколу та винесенні постанови без належного встановлення обставин справи, без доказів належного вручення повістки, без урахування факту бронювання та з порушенням процесуальних прав Позивача.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 60 було встановлено, що 28.01.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що Позивач будучи військовозобов?язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши УкрПоштою повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказаний час і дату до вказаного відділу не з?явився, про поважність причин неявки не повідомив, та в подальшому до вказаного відділу не з?являвся, чим порушував законодавство.

Своїми протиправними діями (бездіяльністю) Позивач порушив вимоги абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При прийнятті вказаної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було взято до уваги: протокол від 28.01.2026 №60 про адміністративне правопорушення; повістка №6386814; докази поштового відправлення; заява позивача про визнання вини; інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів.

Відповідно до інформації наявної в протоколі №60 та Реєстрі «Оберіг» Позивачем особисто була уточнена адреса місця проживання, а саме ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до пп.2 п. 41 Постанови №560 поштова відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою» є належним підтвердженням оповіщення військовозобов?язаного з подальшим обов?язком прибуття до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Підтвердженням належного оповіщення Позивача є копія конверту рекомендованого відправлення, довідки АТ «Укрпошта» з печаткою, датою проставлення відмітки.

Матеріали адміністративної справи відповідають вимогам ст.235 КУпАП, протокол складено правильно, правопорушник під особистий підпис був повідомлений про час і місце розгляду справи, права, визначені ст.268 КУпАП, роз?яснені, обставини, що виключають здійснення провадження у справі та визначені ст. 247 КУпАП - відсутні.

З огляду на вищевикладене постанова про адміністративне правопорушення від 03.02.2026 №60 була винесена з дотриманням усіх необхідних норм, процедур та встановленому законодавством порядку, а вимоги Позивача стосовно її оскарження є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ознайомившись з відзивом ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає його необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів позову, з огляду на наступне.

Відповідач посилається на направлення повістки поштовим зв`язком. Разом з тим, сам факт направлення повістки не є доказом належного повідомлення особи. Відповідач не надав належних та допустимих доказів: вручення повістки позивачу, відмови від її отримання або підтвердження відсутності позивача за адресою.

Отже, обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у Позивача не виник.

Відповідач посилається на заяву про визнання вини від 28.01.2026 року, як на доказ. Зазначена заява була підписана без належного роз`яснення процесуальних прав, роз`яснення правових наслідків її підписання та можливості отримати правову допомогу, що свідчить про порушення гарантій справедливого розгляду справи.

Станом на момент винесення постанови Позивач уже пройшов ВЛК 30.01.2026 року та мав статус заброньованої особи від 20.01.2026 року , у зв`язку з чим можливе порушення було усунуте, будь-які шкідливі наслідки відсутні, а склад адміністративного правопорушення відсутній. Крім того, Позивач уже був притягнутий до відповідальності та сплатив штрафи 13.01.2026 року та 17.01.2026 року.

Відповідач не довів: факт належного повідомлення; факт вчинення правопорушення; наявність складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, однак відповідачем не виконані вимоги даної ухвали.

Учасники справи в судове засідання не викликалися.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Судом встановлено, що 03 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_2 , розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно громадянина ОСОБА_1 винесено постанову ЧМТЦК №60 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до змісту постанови ЧМТЦК №60 - громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши УкрПоштою повістку №6386814 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.01.2026, у вказаний час і дату до вказаного відділу не з`явився. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1,3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, якій розпочав діяти з 17.03.2014 р., після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та який діє станом на момент складання протоколу. Тобто ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

14.01.2026 року Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно постанови № R295124 від 14.01.2026 року, який позивач сплатив, що підтверджується відповідною квитанцією.

17.01.2026 року Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно постанови № R305495 від 17.01.2026 року, який позивач сплатив, що підтверджується відповідною квитанцією.

19.01.2026 року згідно протоколу ЧМТЦК № 60 про адміністративне правопорушення, надіслано Укрпоштою Позивачу повістку № 6386814.

Судом встановлено, що повістка особі особисто не вручалася та під підпис не отримувалася. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт її вручення, а також наявність особистого підпису про отримання.

Починаючи з 20.01.2026 року Позивач перебував у бронюванні відповідно до вимог чинного законодавства на підприємстві ТОВ «АВАНТАЖ — 7» на посаді оператора заправної станції.

В електронному додатку «Резерв+» містяться відомості про наявність бронювання у позивача та зазначено, що дані уточнено вчасно.

30.01.2026 року позивач добровільно звернувся до ТЦК та СП та пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 30.01.2026 року № 2026-0130-1059-1282-0.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (надалі Порядок №560) повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 30-2 Порядку №560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п.34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, у силу вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, після набрання чинності змінами до Порядку №560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».

При цьому, Постановою КМУ №1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

В силу пункту 6.12.3 Регламенту рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно із пунктом 6.12.4. Регламенту, у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф.8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до пункту 6.16 Регламенту інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Відтак, за матеріалами справи відсутні докази щодо направлення повістки, здійснення спроб вручення повістки Позивачу шляхом телефонного дзвінка на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК». Зазначене свідчить, що Позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з конкретно визначеною метою.

Частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме: оформлення військово-облікових документів; взяття на військовий облік; проходження медичного огляду; направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності; призову на військову службу; проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться у ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема: для взяття на військовий облік у період мобілізації; визначення призначення на особливий період; проходження медичного огляду.

Крім того, відповідно до пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій: оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік; проходження медичного огляду; визначення призначення на особливий період; призову на військову службу; участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, пункт 32 Порядку №1487 узгоджується з ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме: для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання; для оформлення або ведення військово-облікових документів; для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій; для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності; для призову на військову службу; для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах; для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 постанови встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, постанова №560 встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам, Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

З наданих відповідачем до відзиву документів не вбачається, чи надсилалася повістка про виклик та яка мета виклику.

Повістка особі особисто не вручалася та під підпис не отримувалася. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт її вручення, а також наявність особистого підпису про отримання.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, (ст.10 КУпАП).

Вказане свідчить, що факт вчинення правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.210-1 КУпАП, не є доведеним в межах даної справи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення не долучив доказів, що підтверджували б вину позивача у вчиненому ним правопорушенні, що виключає склад адміністративного правопорушення.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому необхідно скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У той же час, вимога позивача про визнання дії посадових осіб ТЦК та СП протиправними, що полягали у складанні протоколу та винесенні постанови без належного встановлення обставин справи, без доказів належного вручення повістки, без урахування факту бронювання та з порушенням процесуальних прав позивача задоволенню не підлягає, оскільки вказаний вище пункт 3 частини 3 статті 286 КАС України такого не передбачає.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

За приписом ч. 3 ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при оскарженні до суду постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи, що суд частково задовольнив позов, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 50% сплаченого судового збору в сумі 266,24 грн.

Керуючись ст. 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Роман Альона Валентинівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 60 від 03.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 266 грн. 24 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя П.С. Гавалешко