Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №721/515/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

16.06.2026

Справа №721/515/26

Провадження 1-КП/721/69/2025

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 22.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026262060000119 за обвинуваченням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Плоска Путильського району Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, який працює неофіційно, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

22.03.2026 близько 12 год 20 хв ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем марки AUDI номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на вул. Українській в с-щі Путила Вижницького району Чернівецької області, був зупинений працівниками поліції, внаслідок порушення останнім п. 2.9. "в" Правил дорожнього руху України, а саме поліцейськими сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (с- ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які на службовому автомобілі марки "Mitsubishi" номерний знак НОМЕР_2 перебували в добовому наряді по забезпеченню публічної безпеки на території адміністративної дільниці №32, згідно графіку чергування СРПП ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького ВП ГУНП в Чернівецькій області на березень 2026 року.

Під час перевірки документів та оформлення відповідних матеріалів про адміністративні правопорушення на місці події за фактом порушення ОСОБА_6 п. 2.9 "в" Правил дорожнього руху України було встановлено, що в останнього відсутній на автомобілі номерний знак, що у свою чергу є порушенням п. 2.9 "в", Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

У подальшому ОСОБА_6 під час оформлення адміністративних матеріалів, присів до службового автомобіля марки "Mitsubishi" номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився по вул. Українській в с-щі Путила Вижницького району Чернівецької області, діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи, що поліцейські СРПП ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які на той час були одягнені у формений одяг (однострій), є працівниками поліції та здійснюють виконання своїх службових обов`язків, при цьому є відповідальними за дотримання правил дорожнього руху, з метою схилення вказаних поліцейських до вчинення дій всупереч їх службових обов`язків, висловив неодноразово поліцейським ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пропозицію надати їм неправомірну вигоду за невчинення ними дій з притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої КУпАП. Незважаючи на висловлену поліцейськими відмову прийняти неправомірну вигоду та попередження про кримінальну відповідальність, ОСОБА_6 , витягнув із кишені куртки грошові кошти в сумі 2000 гривень номіналом купюр по 1000 гривень, які поставив біля перемикача коробки передач службового автомобіля марки "Mitsubishi" номерний знак НОМЕР_2 , при цьому попросив не притягувати його до відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення. Проте, поліцейські невідкладно повідомили про вчинене ОСОБА_6 на спец лінію 102, та викликали на місце події слідчо-оперативну групу.

Таким чином ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, а пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення в інтересах того хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 369 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 22.03.2026 близько 12 год був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, а саме у нього на автомобілі AUDI був відсутній номерний знак. Так, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, запропонував та надав неправомірну вигоду працівникам поліції за не складання щодо нього адміністративного протоколу за ст. 121 ч. 3 КУпАП у розмірі 2000 гривень. У вчиненому щиро покаявся, засуджує свою поведінку, а також зазначив що зрозуміє наслідки своєї протиправної поведінки та зобов`язався у майбутнього не вчиняти кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні прокурор підтримав викладене обвинувачення, просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_9 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Такі, покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення в інтересах того хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим, активне сприяння розкриттю злочину та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення кримінального правопорушення в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не дослідувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність. Наслідки вчинення злочину, беручи до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, його молодий вік, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав, раніше не судимий, у лікаря нарколога на диспансерному обліку не перебуває, характеризується позитивно, заробляє на життя, будучи неофіційно працевлаштованим. Суд ураховує, що ОСОБА_9 зрозумів наслідки своєї протиправної поведінки та зобов`язався у майбутнього не вчиняти кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, відсутності завданої шкоди, покарання, яке передбачено за вчинене кримінальне правопорушення, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_10 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого. Отже, указане покарання зможе досягнути мети, визначеної в ст. 50 КК України, ураховуючи викладені відомості щодо обвинуваченого.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_10 покарання у виді штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України до ОСОБА_3 не може бути застосовано відбуття покарання з іспитовим строком.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що ОСОБА_10 необхідно і доцільно призначити покарання виходячи із мінімальної межі, визначеної санкцією ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

При цьому, застосування такого покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами та сприятиме загальній меті та цілям покарання, відповідно до ст. 50 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази, а саме до грошових коштів у сумі 2000,00 грн, які упаковані в сейф пакет №WAR 1254686 та зберігаються у філії АТ "Укрексімбанк" за адресою вул. Головна буд 183 м. Чернівці, що були вилучені зі службового автомобіля, згідно з протоколом огляду місця події від 22.03.2026, відповідно до вимог статей 96-1, 96-2 КК України, слід застосувати спеціальну конфіскацію.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 349, 368-371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів, а саме грошових коштів у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, які упаковані у сейф пакет №WAR 1254686 та зберігаються у філії АТ "Укрексімбанк" за адресою вул. Головна буд 183, м. Чернівці.

Вирок може бути оскаржений в Чернівецький апеляційний суд через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_12