Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №459/2410/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2410/26

Провадження № 1-кп/459/137/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142150000113 від 02.06.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Шептицького (Червонограда) Львівської області, українки, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, раніше несудимої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 164 КК України

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , будучи належним чином попередженою про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів та достовірно знаючи про покладений на неї обов`язок, відповідно до судового наказу Червоноградського міського суду Львівської області від 14 квітня 2021 року у справі № 459/976/21, який набрав законної сили, сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів свого заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 березня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, умисно та злісно ухилялася від виконання зазначеного судового рішення. Ігноруючи покладений на неї законом та судовим наказом обов`язок, порушуючи вимоги статті 21 та частини третьої статті 51 Конституції України, а також статті 180 Сімейного кодексу України, якими передбачено рівність людей у правах та обов`язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, ОСОБА_3 без поважних причин не сплачувала аліменти на утримання своїх дітей, не вживала заходів для погашення заборгованості, не реагувала на повідомлення державного виконавця про необхідність виконання рішення суду та не здійснювала жодних дій, спрямованих на належне виконання свого обов`язку. При цьому, будучи працездатною та фізично здоровою, вона без поважних причин офіційно не працевлаштовувалася, не вживала заходів для пошуку постійної чи тимчасової роботи, а також не зверталася до центру зайнятості з метою постановки на облік та працевлаштування. Унаслідок умисного та злісного ухилення від сплати аліментів за період з 01 березня 2026 року по 05 червня 2026 року ОСОБА_3 не здійснила жодного платежу на утримання дітей, у результаті чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 25 861 гривня 12 копійок.

Зазначені обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті, що складений прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Встановлені на досудовому розслідуванні обставини не оспорюються обвинуваченою, про що нею подана відповідна заява, добровільність якої підтверджена її захисником. Також обвинувачена згідна із розглядом обвинувального акта за її відсутності у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду. Обвинувачена з обмеженням права на апеляційне оскарження ознайомлена.

Потерпілий у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 подав заяву, з якої вбачається, що останній також не заперечує щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні та згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також у своїй заяві зазначив, що йому роз`яснене обмеження права апеляційного оскарження згідно із ч. 2 ст.302 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

В силу ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, ознайомившись із обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком; вона являється раніше несудимою; за психіатричною допомогою до за медичною допомогою протягом 5-ти років у центр психічного здоров`я КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» не зверталась; за медичною допомогою протягом 5-ти років у психоневрологічне відділення КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» не зверталась та на обліку не перебуває, за місцем проживання скарг на неї не надходило.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді пробаційного нагляду і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 під час досудового розслідування даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешти на майно в межах даного кримінального провадження не накладались.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 382 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Згідно з ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженої.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду відповідно до ст. 49-2 КВК України обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме: копії матеріалів ВП78950410, відкритого на підставі рішення Шептицького (Червоноградського) міського суду №459/976/21 від 14.04.2021– залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ч.3 ст. 395 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1