Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №523/19671/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19671/25

Провадження №2/523/3493/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання – Томілко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Державного нотаріуса Пересипської державної нотаріальної контори Бойченко Олени Євгенівни, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про скасування державної реєстрації права власності, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності, про визнання майна спільним майном подружжя, про визнання права власності на частини квартири,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом (зі змінами) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Державного нотаріуса Пересипської державної нотаріальної контори Бойченко Олени Євгенівни, в якому просить:

- Визначити, що частка померлого ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на 736/1000 квартири АДРЕСА_1 , становить 1/2 його частину.

- Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , видане квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Бойченко Олена Євгенівна 08.04.2016 та зареєстроване в реєстрі за №3-188 А.

- Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667313251101.

- Визнати 736/1000 квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя.

-Визнати за ОСОБА_1 право власності на частки квартири АДРЕСА_2 .Обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , колишній чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько відповідачки ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_5 донька померлого, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з квартири під АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Рішення суду, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 20.01.1999 року справа №2-342/99, номер запису про право власності: 10189877, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 667313251101 та складається в цілому з п`яти житлових кімнат - 99.7 кв. метрів загальної площі, у тому числі житловою площею - 62,7 кв. метрів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за №56934060 за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності, номер запису про право власності: 14075099, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 3-188, виданий 08.04.2016, Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер: 29159807 від 08.04.2016 року ОСОБА_6 Четверта Одеська державна нотаріальна контора.

Проте як зазначає позивач, існує інше рішення суду від 20.01.1999 року справа №2-342/99, яке встановлює що договір купівлі-продажу 736/1000 квартири АДРЕСА_1 від 11.11.1998 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , яка діє від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 736/1000 квартири АДРЕСА_1 .

На момент винесення рішення 20.01.1999 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на 736/1000 квартири АДРЕСА_1 , він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , який було укладено 31 липня 1984 року, що підтверджується Свідоцтвом про одруження від 10.03.1998 року, за актовим записом №443.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.02.1989 року за актовим записом №73.

12 квітня 2000 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, що встановлено свідоцтвом про розірвання шлюбу, про що зроблено актовий запис №80.

Отже, на думку позивача у 1999 році на момент, коли було винесено рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_3 він перебував в шлюбі з ОСОБА_1 . З цього слідує що квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя і підлягала поділу з дотриманням принципу рівності часток.

Враховуючи те, шо ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , з 10.07.2002 року сумніву стосовно права власності на вищевказану квартиру у Позивача ніколи не виникало, поки в 2025 році почали приходити майбутні покупці, які мають намір придбати квартиру АДРЕСА_3 .

Після цього, у Позивача виникло питання, кому належить квартира в якій вона проживає і частка якої у розмірі 1/2 належить їй на праві власності, враховуючи що квартира мала дістатись Позивачу та Відповідачу навпіл, однак Відповідач скориставшись своїм правом на спадщину отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/1 квартири АДРЕСА_1 тим самим позбавивши Позивача на 1/2 частину квартири.

З огляду на викладене, оскільки право власності ОСОБА_1 на належну їй частину у спільному майні не припинилось після смерті чоловіка ОСОБА_3 , тому нотаріусом безпідставно видано на ім`я відповідачки свідоцтво про право на спадщину на цілу спадкову квартиру, яка зареєстрована на праві власності за спадкодавцем.

ОСОБА_5 не мала права отримувати свідоцтво на все спадкове майно, що нібито належало померлому ОСОБА_3 оскільки 1/2 частка квартири належала ОСОБА_1 , як спільно набуте майно подружжя.

Оскільки після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

При цьому Відповідач, скориставшись станом Позивача, її хворобою та підробленими документами зробила все можливе для оформлення права власності цілком на всю квартиру, яка належала в розмірі 1/2 частки її мамі - ОСОБА_1 .

Також позивач зазначає інформацію стосовно своєї хвороби та неможливості вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя,

Позивачка вказує, що вона з 2014 року тяжко хворіє, що підтверджується випискою №27400 з Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня», відповідно до якої Позивач була госпіталізована по причині гіпертонічну хвороби в результаті чого у неї стався інсульт. Погіршення стану Позивача відбулось вранці 13.11.2014 р., коли раптово на тлі підвищеного АД пацієнтка стала неадекватною.

13.11.2014 року у супроводі родичів її доставлена до приймального відділення ОКБ, госпіталізована до ВІТ з діагнозом: «ОНМК за ішемічним, типом». Весь час Позивач лікувалась, до тих пір поки у неї не стався слідуючий значний напад який стався 12.04.2016 року. Згодом, у зв`язку з оголошенням карантину, початком повномасштабної війни та проблемами зі здоров`ям вона не мала фізичної можливості зайнятися питанням успадкування будинку.

Отже, позивачка вважає, що відповідачка після смерті батька мала право лише на успадкування права власності на половину квартири, яка належала не лише батьку, а й матері ОСОБА_1 .

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 25.09.2025р. відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 20.10.2025 року на 10год.20хв.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 25.09.2025р. відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Друганової В.А. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20.10.2025р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Друганової В.А. про витребування доказів в цивільній справі. Витребувано від Одеського нотаріального архіву спадкову справу після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 18.02.2026р. прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Друганової В.А. про зміну позовних вимог по цивільній справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20.04.2026р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Друганової В.А. про витребування доказів в цивільній справі. Витребувано від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради копію інвентаризаційної справи на 736/1000 квартири АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване за ОСОБА_3 ) за період з 1999 року по теперішній час.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 19.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2026 року на 10год.00хв.

У судове засідання з`явилась позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Грішин О.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоольнити.

У судове засідання з`явилась відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особи не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони по справі, вважає, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено, із матеріалів справи вбачається, що 12.04.2000 року шлюб між ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 розірваний, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , яке видано відділом реєстрації актів громадського стану Жовтевої райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис №80 (а.с.17).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції зроблений відповідний актовий запис №9644 (а.с.59 зв.).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 , актовий запис №73 (а.с.14).

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 16.02.2024р. змінила прізвище з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 , про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції зроблений відповідний актовий запис №20 та видано свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_4 (а.с.126).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , є його донька (відповідачка по справі) ОСОБА_2 , відповідно до ст.1261 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, спадкова маса яка складається з: - земельна ділянка площею 8,5351 га яка знаходиться за адресою Миколаївська обл., Братський р-н., кадастровий номер 4821455000:01:000:0199; - земельна ділянка площею 0,1759 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 кадастровий номер 4821455100:11:004:0010; - житловий будинок загальною площею 45,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_4 ; - квартира АДРЕСА_1 .

До Пересипського районного суду м. Одеси з Одеського державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи №1007/2015 що до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на 59 аркушах (а.с.56-115).

Судом встановлено, із матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідачка по справі (донька) ОСОБА_2 , після смерті батька ОСОБА_15 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 1007/2015 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.81) та спадковою справою, яка міститься в матеріалах справи (а.с.48-115).

30.03.2017 Державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Бойченком О.Є. ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом яке зареєстровано в реєстрі за №3-199. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину на яке видано це свідоцтво спадщина складається земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 8,5351 гектарів за межами населеного пункту кадастровий номер 4821455000:01:000:0199 розташованої на території Миколаївської області Братського району Братської селищної ради яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на праві державного акту серії ЯК №842135 від 20.08.2012р (а.с.80 зв.)

21.06.2017 Державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Бойченком О.Є. ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом яке зареєстровано в реєстрі за №3-459. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину на яке видано це свідоцтво спадщина складається з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1759 гектарів у межах згідно з планом кадастровий номер 4821455100:11:004:0010 розташованої на території АДРЕСА_4 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на праві державного акту серії ЯК №848370 від 16.08.2012р (а.с.93 зв.)

15.06.2017 Державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Бойченком О.Є. ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом яке зареєстровано в реєстрі за №3-431. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину на яке видано це свідоцтво спадщина складається з житлового будинку загальною, площею 45,5 квадратних метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.112).

08.04.2016 Державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Бойченком О.Є. ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом яке зареєстровано в реєстрі за №3-188. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину на яке видано це свідоцтво спадщина складається з квартири під АДРЕСА_1 загальною, площею 99,7 метрів квадратних, яка належила спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Рішення суду виданого Суворовським районним судом м.Одеси 20.01.1999 року справа №2-342/99 номер запису про право власності №10189877 (а.с.95).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу (ЦК) України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України) або особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, про що наголошує ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, якій починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ст.66 Закону України „Про нотаріат" на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у подальшому - Порядок вчинення нотаріальних дій) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом встановлено, що донька (відповідачка) ОСОБА_4 прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_3 , оскільки є єдиною спадкоємицею після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , і яка звернулась з заявою про вступ у спадщину за законом.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі ( позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав ( свобод, інтересві) особа, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які до цього причетні.

При таких обставинах, суд вважає про те, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом (стаття 1223 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (стаття 1300 ЦК України).

Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду. У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України). Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23)).

Передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними. Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року по справі № 209/1235/20.

При таких обставинах, судом встановлено, що державний нотаріус Четвертої Одеської нотаріальної контори Бойченко О.Є правомірно видала ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , тому підстави для визнання свідоцтва не дійсним відсутні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів в обгрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Державного нотаріуса Пересипської державної нотаріальної контори Бойченко Олени Євгенівни, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про скасування державної реєстрації права власності, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності, про визнання майна спільним майном подружжя, про визнання права власності на частини квартири - не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 265, ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Державного нотаріуса Пересипської державної нотаріальної контори Бойченко Олени Євгенівни, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про скасування державної реєстрації права власності, про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності, про визнання майна спільним майном подружжя, про визнання права власності на частини квартири - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15.06.2026 року.

Суддя Аліна С.С.