Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №508/542/26 — Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/542/26

Номер проведження 1-кп/508/38/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026166260000048 від 09.04.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петрівка Миколаївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , військовослужбовця, раніше судимого 30.05.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.315 КК України до позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком на два роки, 03.11.2015 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.310, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на три роки чотири місяці,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, суд

установив:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у вересні 2025 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на пасовищі, що розташоване за межами с.Петрівка Березівського району Одеської області, виявив дикорослі рослини коноплі. У подальшому у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів з метою подальшого вживання шляхом їх викурювання без мети збуту.

З метою реалізації свого умислу ОСОБА_3 на указаній ділянці місцевості зірвав невстановлену у ході досудового розслідування кількість рослин роду коноплі та приніс до місця свого мешкання за адресою АДРЕСА_2 , де їх висушив та частково подрібнив, тим самим здійснив незаконне придбання та виготовлення наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу.

При цьому ОСОБА_3 достовірно знаючи та усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, які посягають на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров?я населення України, у порушення вимог статей 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», та з метою подальшого особистого вживання без мети збуту, помістив вказаний канабіс у поліетиленовий пакет, який почав зберігати у кишені своєї куртки.

09.04.2026 року указані протиправні дії ОСОБА_3 були припинені працівниками поліції Березівського РВП ГУНП в Одеській області та у ході огляду місця події на зупинці громадського транспорту, що розташована по вулиці Миру у с.Петрівка Березівського району Одеської області, у вказаної особи виявлено та вилучено речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 50,68 г., що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом. Маса канабісу у висушеному стані становить 44,95 г.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Прокурор звернулася до суду із клопотанням про розгляд зазначеного обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого, яка складена за участі захисника ОСОБА_4 , у котрій ОСОБА_3 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, він беззаперечно визнає; згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченого суд вважає за необхідне кваліфікувати за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується з негативної сторони, неодружений, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий (вироком Миколаївського районного суду Одеської області від 24.10.2023 року його було засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді арешту строком на два місяці, тобто в силу ч.5 ст.90 КК України, строк погашення попередньої судимості від 03.11.2015 року (шість років з моменту дострокового звільнення – з 04.06.2018 року) перервався та почав обчислюватися заново).

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

За вище встановлених обставин, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду у межах санкції ч.1 ст.309 КК України, із покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім, відповідатиме меті покарання, визначеній у ч.2 ст.50 КК України, а також принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання суд не застосовує положення ч.4 ст.70 КК України, зважаючи на те, що вирок Миколаївського районного суду Одеської області від 26.05.2026 року відносно ОСОБА_3 не набрав законної сили.

При прийнятті такого рішення суд враховує правову позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 15.11.2022 року, справа № 330/2907/20, відповідно до якої «Згідно з ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

У статті 8 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

За вимогами ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Тобто до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і відповідні державні органи повинні поводитися з нею як з невинуватою собою. Це означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів, у тому числі на підставі ч. 4 ст. 70 КК, за наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»».

У разі необхідності, питання про застосування покарання при наявності кількох вироків підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 537 КПК України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в порядку ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд

постановив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 3 850, 88 гривень.

Речові докази – речовину рослинного походження темно-зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані – знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 13.04.2026 року.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України, копію вироку суду не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 і 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1