Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №504/1434/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1434/26

Номер провадження 3/504/667/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Якимів А.В.,

з участю секретаря судового засідання Ємельяненко М.В.

захисника Савченко В.Ю.

розглянувши матеріали справи, що надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 20.03.2026 року о 19.49 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Олександрівка, вул. Олександрівська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – Mersedes-benz ML 207, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся через свого захисника – адвоката Савченко В.Ю. При цьому, до суду адвокат Савченко В.Ю. надала клопотання про долучення до справи додаткових документів, а саме: військовий квиток ОСОБА_1 , посвідчення УБД ОСОБА_1 , акт постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю та письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній просить розгляд справи проводити без його участі. Отже, ОСОБА_1 є таким, що повідомлений про день та час розгляду справи належним чином, а судом вжито всіх заходів, щодо надання останньому можливості брати участь у судовому засіданні. Таким чином, суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути за відсутності ОСОБА_1 .

Згідно вищевказаних письмових пояснень ОСОБА_1 зазначає, що 20.03.2026 року він був зупинений працівниками поліції, які не представились та не повідомили причини зупинки. Крім того в протоколі час зупинки вказаний - 19.45 год., однак він був зупинений близько 18.45 год., тому вказаний час в протоколі не вірний. В подальшому, не озвучивши жодної ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції запропонували пройти тест на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що він погодився, після чого він продув перший раз, однак Драгер вибив помилку, після чого йому надали інший мундштук, та він продув другий раз, результат показав 1,38 проміле, після чого працівник поліції повідомив йому, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та відносно нього буде складено протокол, однак чи згоден він із результатом Драгера його не запитали, його прохання показати сертифікати на прилад Драгер поліцейські проігнорували, до медичного закладу йому не пропонували проїхати, а також не відсторонили його від керування. Крім того, відеозаписи долучені до матеріалів справи не безперервні. Зазначає, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння та вину свою не визнає. Також просить суд взяти до уваги, що він є учасником бойових дій, списаний з лав ЗСУ по догляду за матір`ю, яка має ІІ групу інвалідності, та керування транспортним засобом йому необхідне для забезпечення своїй матері належний догляд.

В судовому засіданні захисник Савченко В.Ю. зазначала, що на відео, що долучені до матеріалів справи не зафіксовано пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 пройти тест Драгер та не озвучено ознак сп`яніння, та не почуто позиції останнього стосовно результату, працівниками поліції не було запропоновано проїхати до медичного закладу. Крім того ОСОБА_1 не було повідомлено працівниками поліції причини його зупинки. Відеозаписи, що додані до матеріалів справи не є безперервними, а також фіксація першочергового спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 відсутня. Крім того зазначає, що в протоколі час зупинки зазначений о 19.49 год., а відеозаписи починаються з 19.25 год., в протоколі не зазначено ознак сп`яніння ОСОБА_1 , а акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому зазначені виявлені ознаки алкогольного сп`яніння в ОСОБА_1 , не підписаний останнім. Також зазначає, що працівниками поліції не було надано сертифікат відповідності на Драгер, а також те, що останні не зробили пробний забір повітря перед перевіркою ОСОБА_1 . У зв`язку із чим, просила закриту провадження по даній справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також просить суд, в разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки він здійснює догляд за матір`ю, яка має ІІ групу інвалідності, та керування транспортним засобом йому необхідне для забезпечення матері належного догляду, а також звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки останній є учасником бойових дій.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується такими доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619997 від 20.03.2026 року, який підписаний ОСОБА_1 без заперечень, щодо викладених в ньому обставин;

-роздруківкою приладу Alkotest Drager 6820, прилад №0145, тест №7, відповідно якого, у видихуваному ОСОБА_1 повітрі міститься 1,38 проміле алкоголю, який підписаний ОСОБА_1 без заперечень, щодо викладених в ньому обставин;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-довідкою інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області, згідно змісту якого ОСОБА_1 протягом року не був підданий адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписами з ПВР, на яких зафіксовано наступне:

1) факт зупинки працівниками поліції, за допомогою проблискових маячків, ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом (відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля «WhatsApp Video 2026-03-21 at 08.55.37.mp4» та «WhatsApp Video 2026-03-21 at 08.55.48.mp4»), час зупинки транспортного засобу на зазначених відеозаписах вказаний «19.49 год»;

2) огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, проведений о 19.32 год. (відеозаписи з нагрудної камери поліцейського «0002022_00013820260320192924_0009.MP4», «0002022_00013820260320193225_0010.MP4»), результат якого становив 1,38 проміле, після чого працівником поліції ОСОБА_1 було зазначено, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а також те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення та роз`яснено його права, крім того працівником поліції Якубському Є.П. було зазначено про необхідність тверезого водія, який може забрати його транспортний засіб;

3) складання працівником поліції процесуальних матеріалів відносно ОСОБА_1 (відеозаписи з нагрудної камери поліцейського «0002022_00013820260320193825_0012.MP4», «0002022_00013820260320194126_0013.MP4», «0002022_00013820260320194426_0014.MP4»);

4) факт ознайомлення ОСОБА_1 зі складеним відносно нього протоколом та його підписання останнім без будь яких зауважень, а також підписання ОСОБА_1 роздруківки з результатом тесту Драгер, після чого працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом (відеозаписи з нагрудної камери поліцейського «0002022_00013820260320200721_0015.MP4» та «0002022_00013820260320201022_0016.MP4»).

Відповідно до п. 2.9.А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, серед іншого, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Стосовно доводів ОСОБА_1 та його захисника щодо процедурних порушень зі сторони працівників поліції під час складання протоколу відносно нього, а саме не роз`яснення причин його зупинки, суд зазначає, що можливі допущені працівниками поліції порушення при зупинці ОСОБА_1 , жодним чином не впливають на сам факт вчинення правопорушення останнім. Вказане не стосується предмету доведення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не впливає на кваліфікацію дій особи, як і не потягло недопустимість доказів у цьому провадженні.

В свою чергу надаючи оцінку розбіжності у зазначені часу відповідних подій, які зазначені у складених процесуальних документах, а саме: час керування водієм транспортним засобом у змісті протоколу зазначений «19.49» година, в той час як на відеозаписі «0002022_00013820260320193225_0010.MP4» зробленому на нагрудну камеру поліцейського зафіксований час проходження огляду на стан сп`яніння вже після зупинки «19.32», а у роздруківці результату тестування на приладі Драгер час огляду водія на стан сп`яніння зафіксований «19.54», то суд надає перевагу саме часу зафіксованому на відеозаписі з відеореєстратора з нагрудної камери поліцейського, який є достовірним засобом фіксації подій, зокрема його часу, а також з огляду на те, що положеннями п.п. 3 п.1 і п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року, передбачено, що зміна дати та часу на портативних відеореєстраторах покладається на відповідальну особу з числа працівників органу, підрозділу поліції, призначену наказом керівника органу, підрозділу поліції, а у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Тому суд вважає, що дійсними часом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу «19.32» година, а сама зупинка була здійснена до цього часу. В свою чергу зазначена розбіжність жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння водія, оскільки згадані вище відеозаписи дозволяють встановити чітку послідовність і час відповідних обставин, які мають значення для розгляду даної справи.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про те

Стосовно відсутності пропозиції працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ч.2-3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З досліджених відеозаписів, доданих до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, не висловив жодних заперечень, щодо результатів його огляду, крім того останній підписав складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та роздруківку результату тесту на приладі Драгер, без будь-яких зауважень, отже у працівників поліції не було підстав пропонувати ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння, ще й в медичному закладі.

В свою чергу на вищезазначених відеозаписах, не зафіксовано того, що після оформлення протоколу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, працівник поліції дозволив останньому продовжити рух на транспортному засобі. Ба більше, на відеозаписі «0002022_00013820260320201022_0016.MP4» з нагрудної камери поліцейського зафіксовано зазначення працівником поліції ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом.

З огляду на зазначене в суду відсутні достатні підстави вважати, що працівником поліції не було виконано вимог ч .1 ст. 266 КУпАП, щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом. Саме по собі невиконання працівником поліції обов`язків, щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом не вказує на відсутність в його діях складу правопорушення.

Щодо зауваження ОСОБА_1 та його захисника з приводу того, що наявні у матеріалах справи відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не є безперервними, слід зауважити, що на доданих до протоколу відеозаписах зафіксовано у повному обсязі всі ті обставини, що підлягають обов`язковому з`ясуванню судом, перебувають у логічному взаємозв`язку і послідовності із іншими наявними у справі доказами та дають можливість встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Інші зазначені захисником порушення, які були, на його думку, допущені при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, не спростовують фактичні обставини справи, встановлені судом.

Об`єктивно з`ясувавши обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, суд визнає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, кваліфікація його дій працівниками поліції є вірною, та вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Щодо клопотання захисника не застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

У даній справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Отже наявність у ОСОБА_1 на утриманні матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, не можуть слугувати підставою для задоволення клопотання сторони захисту про не застосування до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стосовно клопотання захисника звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки останній є учасником бойових дій, суд зазначає наступне.

Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено право на звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року у справі №600/3723/24-а дійшов висновку, що вказана пільга не застосовується автоматично у справах, які не пов`язані із захистом прав учасника бойових дій.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

У даному провадженні ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що не стосується захисту його прав як учасника бойових дій чи надання йому відповідних пільг. Справа про накладення стягнення за адміністративний проступок не є справою про захист прав позивача-ветерана, а є результатом порушення ним встановлених правил дорожнього руху.

Отже наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, не дає підстав для автоматичного звільнення його від сплати судового збору у цій категорії справ.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,6 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, ч.1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до особи може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області.

Суддя А. В. Якимів