Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №491/232/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Голубович А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ананьєві Одеської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що згідно з постановою від 08 листопада 2025 року відносно позивача та без його участі т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 безпідставно та неправомірно, в порушення усіх вимог кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення №14062, згідно якої 04 листопада 2025 року близько 08 години 10 хвилин під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув у супроводі працівника поліції військовозобов`язаний ОСОБА_1 та під час перевірки було встановлено, що згідно облікових даних ЄДРПВР він проживає за адресою АДРЕСА_1 , та також було встановлено, що згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №223 від 08 жовтня 2025 року та №224 від 10 жовтня 2025 року здійснено оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території Ананьївської територіальної громади Ананьївською міською радою, була надана відповідь, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знятий з реєстрації місця проживання за заявою власника житла, чим порушено вимоги ч.11 ст.37 Закону України «Про військову службу і військову службу». З даною постановою позивач не погоджується, інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв та вважає дії відповідача неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню. Представник позивача зазначає, що фактичне місце проживання позивача не змінювалось, а про зняття позивача з місця реєстрації за заявою власника житла позивачу не було нічого відомо, а стало відомо від працівника ТЦК, яким складався протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, про що позивачем було зазначено у даному протоколі. У зв`язку з цим позивач вважає оскаржувану постанову такою, що є протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою та просить скасувати вище зазначену постанову, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП, закрити.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року у справі відкрито провадження, прийнято рішення про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Також, у вказаній ухвалі роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву та порядок його подачі.

Відповідачу було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження та вказану ухвалу відповідач отримав 12 травня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.33). Також до електронного кабінету відповідача було доставлено копію позовної заяви з додатками до неї, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.34).

У визначені судом строки відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.1 ст.127 КАС України, що підтверджується поштовим повідомленням ,яке повернулося до суду (а.с.35).

При цьому, 10 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Бойко О.О. про вступ у справу як представника позивача. До заяви додано копію ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1721200 від 10 червня 2026 року, відповідно до якого адвокат Бойко О.О. є представником позивача (а.с.36-38). Водночас, в судове засідання 10 червня 2026 року представник позивача не з`явився, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подавав.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ч.1 ст.127 КАС України (а.с.34), причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.

Частиною 1 ст. 268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився та відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також в судове засідання не з`явились позивач та його представник, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та не повідомили причини неявки.

Враховуючи викладене, судом було визнано за можливе проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, та відповідача.

Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, взявши до уваги неявку належним чином повідомлених учасників справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №14062 від 08 листопада 2025 року, винесену відносно нього про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок. Також просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч.1 ст.9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ст.235 КУпАП такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року №3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3).

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції №3 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

З постанови №14062 від 08 листопада 2025 року за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто, за те, що позивач у визначений законом строк не повідомив орган, в якому він перебуває на військовому обліку, про зміну свого місця проживання.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 січня 2026 року державним виконавцем Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання постанови №14062 від 08 листопада 2025 року, складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 17000 гривень.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась та воєнний стан в Україні на даний час не скасовано.

Частиною 1 ст. 2101 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, ч.3 ст.2101 КУпАП передбачена відповідальність вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань – від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони визначаються Законом України «Про оборону України».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі – також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій; оповіщення – доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Відповідно до ч.11 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до підпункту 8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року із змінами та доповненнями, у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до п.15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов`язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські.

Згідно п.20 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

Відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 302 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п.31 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістки мають право вручати: представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій) - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідної районної, міської держадміністрації (військової адміністрації); представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; представники підприємств, установ, організацій - на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов`язків); представники відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ (тільки резервістам та військовозобов`язаним, які перебувають в зазначених органах на військовому обліку) - на усій території України.

Пунктом 35 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно п.40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п.47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова винесена відносно позивача за порушення ним законодавства військового обліку, а саме, неповідомлення про зміну місця його проживання.

Так, в позовній заяві позивачем зазначено адресу саме його проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, наданих за №1406 від 24 березня 2026 року відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради на запит суду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 27 жовтня 2004 року по 09 вересня 2024 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічні відомості містяться у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2532078 від 30 березня 2026 року, а також в адресній довідці ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області №5188/11952 від 31 березня 2026 року, та відповідно до вказаної довідки позивач 09 вересня 2024 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою власника житла.

В оскаржуваній постанові зазначено, що згідно облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а також було встановлено, що згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №223 від 08 жовтня 2025 року та №224 від 10 жовтня 2025 року було здійснено оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території Ананьївської територіальної громади, Ананьївською міською радою була надана відповідь, що ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання за заявою власника житла.

Слід зазначити, що після надходження позовної заяви до суду при перевірці матеріалів позовної заяви було виявлено недоліки позовної заяви саме в частині зареєстрованого місця проживання та ухвалою суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та направлено за зазначеною в ній адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали суду від 06 квітня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що його фактичним місцем проживання без реєстрації місця проживання є АДРЕСА_1 , та з метою підтвердження зазначеного до заяви додано довідку Ананьївської міської ради №329 від 17 квітня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В довідці зазначено, що вона видана на підставі акту підтвердження проживання без реєстрації від 16 квітня 2026 року, однак копія вказаного акту суду надана позивачем не була.

До позовної заяви позивачем додано витяг з застосунку «Резерв+» щодо військово-облікового документа, сформований 27 лютого 2026 року, відповідно до якого адреса проживання позивача: АДРЕСА_1 . Слід звернути увагу, що дата уточнення даних у вказаному витязі співпадає з датою його формування, тобто, 27 лютого 2026 року, що вказує на той факт, що уточнені відомості позивачем були внесені 27 лютого 2026 року, оскільки дата уточнення даних оновлюється при кожній зміні відомостей щодо особи, яка перебуває на військовому обліку.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що його фактичне місце проживання не змінювалось, а про зняття його з реєстрації місця проживання за заявою власника житла йому не було відомо, зазначаючи адресу, АДРЕСА_1 .

Водночас позивачем не доведеного його необізнаності про зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач підтверджує факт свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , тобто, твердження позивача щодо його місця проживання суперечать одне одному.

Слід також звернути увагу, що з доданого до позовної заяви клопотання позивача до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про надання позивачу копії виконавчого документа з виконання оскаржуваної постанови, встановлено, що адресу реєстрації місця свого проживання позивач зазначив: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено що позивач змінив своє фактичне місце проживання, проте, у визначені законом строки не повідомив орган, в якому він перебуває на військовому обліку, про зміну свого місця проживання, чим порушив вимоги законодавства України щодо військового обліку громадян. Твердження позивача у позовній заяві про те, що він не змінював своє фактичне місце проживання, суперечать наданим ним письмовим доказам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Сторони судового процесу повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач, який повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.

Між тим, позивач будь-яких доказів на спростування вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП суду не надав.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Тому постанову №14062 від 08 листопада 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією.

З урахуванням процесуальних норм щодо розподілу судових витрат, оскільки позовна заява залишається без задоволення, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9, 2101 ч.3, 247, 292, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 19, 20, 72, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 250, 268, 286, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

У відповідності до положень ч.2 ст.251 КАС України у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2026 року.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.