Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №642/7537/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

15 червня 2026 року

Справа № 642/7537/25

Провадження № 2/642/431/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря - Антонян А. М.,

представника третьої особи Військова частина НОМЕР_1 - ОСОБА_13.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 , Військова частина НОМЕР_4 , Військова частина НОМЕР_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чабан І. В. звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 288000,00 грн. регламентної виплати, пов`язаної з втратою годувальника, а також 10000,00 грн. судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.10.2024 близько 18 год. 40 хв. вантажний автомобіль "КАМАЗ", військовий реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 перебував у лівій смузі у статичному положенні без ввімкнених світло фар та габаритних вогнів частково на роздільному газоні, частково на проїжджій частині автодороги М04 сполучення «Знам`янка-Луганськ-Ізварине" у районі кілометрового знаку "1133км+500м" на території Покровського р-ну Донецької обл., на автодорозі, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку та розділені газоном. В цей час по вказаній проїжджій частині по лівій смузі для руху рухався автомобіль марки "Volkswagen T5", р.н. НОМЕР_6 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_3 , який в ході руху здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля "КАМАЗ", р.н. НОМЕР_5 та в некерованому стані виїхав на праве узбіччя. Далі по вказаній проїжджій частині рухався автомобіль марки "Volkswagen T4", р.н. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки "КАМАЗ" та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон, також позаду їхав автомобіль "Mitsubishi L200", р.н. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки "КАМАЗ" та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Mitsubishi L200" ОСОБА_6 (військовослужбовець ЗСУ, розвідниксанітар, ВЧ НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 загинули на місці події. За фактом ДТП Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську 20.10.2024 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України до ЄРДР за № 12024050000000638. Станом на день звернення до суду досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024050000000638 триває. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Внаслідок вищевказаної ДТП було завдано матеріальну шкоду близькому родичеві загиблого ОСОБА_6 - його синові ОСОБА_1 , у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

18.11.2024 представник позивача надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся у порядку, визначеному Законом України № 1961-IV від 01.07.2004 р., із заявами на регламентну виплату. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог містились: 288 000,00 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для непрацездатного сина студента, встановленої п 27.2. ст. 27 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004.

Тобто, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Тож відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження щодо нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоду. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Оскільки цивільно-правова відповідальність усіх водіїв автомобілів марки "КАМАЗ", р.н. НОМЕР_5 , "Volkswagen T5", р.н. НОМЕР_6 , "Volkswagen T4", р.н. НОМЕР_7 , "Mitsubishi L200", р.н. НОМЕР_8 не була застрахована, обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., покладається на Відповідача.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 28.11.2025 відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

18.12.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника МТСБУ, у якому він проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та недоведеність. У обґрунтування відзиву зазначив, що у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 19.10.2024 за участю транспортних засобів, має нести відповідальність винна особа в дорожньо-транспортній пригоді. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На сьогодні не встановлені обставини, за яких було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, а саме шкода нанесена внаслідок взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого МТСБУ було надано відповідь про те, що потрібно надати додаткові документи. Таким чином, МТСБУ вважає, що даний позов є передчасним у зв`язку з тим, що не встановлено дії всіх учасників ДТП. Позивачем не було надано довідку про доходи до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди загиблого, а отже позивач не потребував матеріальної допомоги. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Водночас, позивачем не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_1 має право на утримання, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити, а також стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. та зменшити витрати на правову допомогу позивача у зв`зку з непропорційністю дло ціни позову та проведеної роботи.

12.01.2026 до суду надійщла відповідь на відзив від представника позивача - адвоката Чабан І. В., згідно з якою позовні вимоги підтримала, посилаючись на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра у справі № 199/13072/25, де судом здійснено розгляд справи за цією ж дорожньо-транспортною пригоду, де позивачами є інші потерпілі особи, у яких у цьому ж ДТП загинув годувальник. Позовна заява задоволена в повному обсязі та Моторно (транспортним) страховим бюром України здійснено на підставі цього рішення суду регламентну виплату. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи. Тобто, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року залучено до участі у справі № 642/7537/25 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 ), Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), Військову частину НОМЕР_11 (код ЄДРПОУ невідомий), Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2026 року замінено третю особу Військову частину НОМЕР_11 на Військову частину НОМЕР_4 по цивільній справі №642/7537/25.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 15.05.2026 підготовче судове засідання закрито.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно належним чином, 12.12.2025 надали до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовну заяву підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, надав відзив на позов, у якому просив у задоволеннів позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи - Військова частина НОМЕР_1 ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що у них відсутня правова позиція, оскільки порушень прав Військової частини не вбачають.

Інші треті особи та їх представники у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши представника третьої особи Військова частина НОМЕР_1 ОСОБА_13., дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги позицію позивача та його представника, викладену у позові, заперечення проти позову представника відповідача, викладені у відзиві, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.10.2024 близько 18 год. 40 хв. у темну пору доби на мокрій дорозі вантажний автомобіль "КАМАЗ", військовий реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 перебував у лівій смузі у статичному положенні без ввімкнених світло фар та габаритних вогнів частково на роздільному газоні, частково на проїжджій частині автодороги М04 сполучення «Знам`янка-Луганськ-Ізварине" у районі кілометрового знаку "1133км+500м" на території Покровського р-ну Донецької обл., на автодорозі, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку та розділені газоном. В цей час по вказаній проїжджій частині по лівій смузі для руху рухався автомобіль марки "Volkswagen T5", р.н. НОМЕР_6 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_3 , який в ході руху здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля "КАМАЗ", р.н. НОМЕР_5 та в некерованому стані виїхав на праве узбіччя. Далі по вказаній проїжджій частині рухався автомобіль марки "Volkswagen T4", р.н. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки "КАМАЗ" та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон, також позаду їхав автомобіль "Mitsubishi L200", р.н. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки "КАМАЗ" та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Mitsubishi L200" ОСОБА_6 (військовослужбовець ЗСУ, розвідниксанітар, ВЧ НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 загинули на місці події. Також було травмовано водія автомобілю марки "Volkswagen T5", р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_3 , який помер під час евакуації до медичного госпіталю м. Добропілля. Крім того, були травмовані водій ОСОБА_5 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, перелому ключиці, та водій ОСОБА_4 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани голови, СГМ.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть НОМЕР_13 , виданого 08.11.2024 Виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а. с. 12).

За фактом ДТП Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, 20.10.2024 внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України за № 12024050000000638 (а. с. 9).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.10.2024 в межах кримінального провадження № 12024050000000638 від 20.10.2022 накладено арешт на тимчасово вилучені 19.10.2024 під час огляду місця події транспортні засоби, які є речовими доказами у кримінальному провадження № 12024050000000638 від 20.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, а саме: на автомобіль "КАМАЗ", військовий реєстраційний номер НОМЕР_5 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; на автомобіль "Mitsubishi L200", р.н. НОМЕР_8 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; автомобіль "Volkswagen T4", р. н. НОМЕР_14 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; автомобіль "Volkswagen T5", р. н. НОМЕР_6 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном (а. с. 10-11).

Зі свідоцтва про народження НОМЕР_15 , виданого 14.12.2004 Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Харкова, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_6 (а. с. 13).

Згідно з відомостями за результатами перевірки чинності полісу внутрішнього страхування від 19.10.2024 поліси на транспортні засоби № ЕМ54BYT, № 1627Р4 не знайдені (а. с. 14).

18.11.2024 Адвокатське об`єднання «Автопоміч Україна», що діяло в інтересах клієнта ОСОБА_1 , звернулося до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 19.10.2024, а також з заявою про регламентну виплату, пов`язану із втратою годувальника (18-23 роки) у розмірі 288000,00 грн. (100% виплати, що належить непрацездатному синові - студенту загиблого ОСОБА_6 ) (а. с. 15).

Як вбачається з довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Богодухівський медичний фаховий коледж» Харківської обласної ради від 23.10.2024, на час надання довідки ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання КЗОЗ «БМФК`ХОР на ІІІ курсі за спеціальністю 223 Медсестринство Лікувальна/Сестринська справа на контрактній основі, термін навчання з 01.10.2022 по 30.06.2026, наказ про зарахування № 70 від 26.09.2022 (а. с. 16-17).

Згідно з посвідченням НОМЕР_16 від 01.09.2023, виданого Управлінням соціального захисту населення Холодногірського району Харківської міської ради, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства 3 групи з 06.12.2022 йому призначено державну соціальну допомогу у розмірі 2100,00 грн., 08.08.2024 допомогу продовжено у розмірі 2361,00 грн. на строк до 30.05.2025 (а. с. 18).

Наявність у ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю з дитинства 3 групи також підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААТ № 317840 від 05.08.2024; індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю № 950/960 від 05.08.2024 (а. с. 19-20).

Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 СК України від 25.10.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , свідоцтво про смерть (повторно) НОМЕР_17 , виданого 25.10.2024 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , свідоцтво про смерть (повторно) НОМЕР_18 , виданого 25.10.2024 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 21).

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За змістом вказаної норми (за загальним правилом) шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02.10.2019 у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11.12.2019 у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03.06.2020 у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).

Утім, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961-IV).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 цього Закону України № 1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пп. 9.1 та 9.4 ст. 9 Закону України № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35 Закону).

Відповідно до ст. 39 Закону України № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Закону України № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону).

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України № 1961-ІV.

Згідно з п.п. 37.1.1-37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону України № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 23.1 ст. 23 Закону України № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п. 27.1 ст. 27 Закону України № 1961-ІV).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.2 ст. 27 Закону України № 1961-ІV).

Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача МТСБУ про те, що позовна заява є передчасною, оскільки бере до уваги висновок, до якого прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.10.2022 по справі № 208/4598/21, а саме про те, що: «цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП».

Крім того, пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21).

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд, врахувавши недоведеність умислу потерпілого чи дії непереборної сили, на підставі наведених норм права дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, який є рідним повнолітнім сином з інвалідністю 3 групи безстроково, який продовжує навчання, загиблого шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 288 000,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12.12.2025 у справі № 199/13072/25 позов ОСОБА_10 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого за цією ж дорожньо-транспортною пригоду, де позивачами є інші потерпілі особи, у яких у цьому ж ДТП загинув годувальник, задоволено в повному обсязі; з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_12 стягнуто суму відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а саме: регламентну виплату, пов`язану з втратою годувальника для неповнолітніх дітей в розмірі 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.; витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., а також стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 304 грн. 00 коп.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові КЦС ВС від 29.11.2023 у справі № 638/18026/19 (61-6272св23) зазначено, що суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 820/17548/14 (адміністративне провадження № К/9901/9245/18) зазначено, що преюдиціальні факти потрібно відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

В іншій постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (провадження № 61-26396св18) Верховний Суд зробив висновки про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи було надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж350/__ від 23.10.2024, ордер надання правничої допомоги від 26.11.2025 на представаництво інтересів ОСОБА_1 у Холодногірському районному суді м. Харкова, детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги, з яких вбачається, що послуги адвоката визначені у розмірі 10 000,00 грн.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08 та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, № 37246/04)).

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки сума в розмірі 10 000,00 грн. є завищеною та не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

На підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено понесення витрат на правничу допомогу, розмір яких суд вважає співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 2 304,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 19, 76-83, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 , Військова частина НОМЕР_4 , Військова частина НОМЕР_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_19 , суму відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а саме: регламентну виплату, пов`язану з втратою годувальника для повнолітнього сина з інвалідністю, що продовжує навчсання, у розмірі 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_19 , витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь держави судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 304 (дві тисячі триста чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15.06.2026.

Суддя - А. М. Гримайло