Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №442/1242/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1242/26

Провадження №2/442/897/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Коваль Р.Г., за участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тунський Андрій Романович до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

за участю учасників справи:

представник позивача: адвокат Тунський А.Р.

в с т а н о в и в:

Адвокат Тунський Андрій Романович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.11.2020 року у справі № 442/5567/20 3. Просить стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 7000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 2000 гривень щомісячно до моменту досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що Дрогобицького міськрайонного суду від 23.11.2020 у справі № 442/5567/20 шлюб між сторонами був розірваний. Також Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 23.11.2020 року 442/5567/20 було вирішено стягувати з Відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.09.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. У зв`язку із тим що Відповідач проживає та працює закордоном, а відповідно на території України у Відповідача немає місця праці та офіційних доходів, Позивачці, щомісячно нараховується лише 2682 гривень що підтверджується розрахунком заборгованості і є очевидно недостатнім для належного утримання та забезпечення дитини. Більше того навіть суму 2682 гривень щомісячно відповідач не сплачує і має заборгованість.

Адвокат вказує, що дитина потребує належного догляду та розвитку, що в свою чергу пов`язано із значними матеріальними витратами. Слід зазначити, що витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, канцелярські товари, підручники, харчування та інше, а це потребує певних коштів. Усі витрати на утримання сина Позивачка несе особисто, а відповідач жодної участі у витратах на дитину не бере, хоча має таку можливість оскільки постійно проживає та працює за кордоном.

Також зазначає, що у зв`язку із хворобою дитина потребує регулярно лікування, спостереження лікарів та потребує оздоровлення. Витрати на такі додаткові потреби щомісячно орієнтовно становить 4000 гривень. Таким чином обґрунтованим розміром додаткових витрат на утримання дитини буде стягнення періодичних платежів 2000 гривень щомісячно.

Ухвалою судді від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказав, що відповідач проживає за кордоном, заборгованість по сплаті аліментів становить 99 234 грн. Дитина його довірителька хвора, навчається дома, і вона регулярно звертається до лікарів за медичною допомогою. Додаткові витрати на неповнолітню дитину в сумі 2000 грн необхідні на лікування їх спільного сина.

Відповідач відзив на позов не подав. У судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся адресою реєстрації, однак надіслане поштове повідомлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, які надані лише позивачем, судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 23.11.2020 у справі № 442/5567/20 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.09.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, наданого державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при примусовому виконанні ОСОБА_4 від 02.02.2026/В15, у ВП №64704805, заборгованість зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа №442/5567/20, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 31.01.2026 становить 99 234 грн.

Актом №47 від 10.02.2026 директора КП «Управитель ЖЕО» Дрогобицької міської ради підтверджується проживання ОСОБА_3 без реєстрації з 2013 року і по час обстеження у кв. АДРЕСА_1

Як вбачається з витягу із медичної карти амбулаторного хворого №2141 від 25.10.2022 №1193/203, наданого Комунальним некомерційним підприємством «Західний спеціалізований дитячий медичний центр» ОСОБА_3 , 12 знаходиться на диспансерному спостереженні у гематолога дитячого ЗУСДМЦ з 21.07.2021 із клінічним діагнозом імунна тромбоцитопенічна пурпура, гострий перебіг, вторинна постінфекційна, рецидивуючий перебіг, гострий ринофарингіт.

Згідно з випискою лікаря Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Клінічний центр Дитячої медицини» від 05.09.2024 ОСОБА_3 рекомендовано оформити навчальний процес за індивідуальним графіком 2024-2025 н.р.

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «Дрогобицька міська поліклініка «ДМР» №13 від 11.06.2025 ОСОБА_3 рекомендовано навчання вдома на 2025-2026 н.р.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини пов`язані зі зміною способу стягнення аліментів, зокрема з частки від заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, тому зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.

Частиною 4 ст.273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.

У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства суд зважує на те, що, присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення: у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини в частині зміни способу стягнення аліментів з частки від заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму підлягає до задоволення, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам перш за все дитини сторін у справі, а також відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Визначаючи розмір стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дітей до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а дитина сторін потребує такої допомоги зі сторони батька.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, починаючи з 01 січня 2026 року, встановлено прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років у розмірі 3512 грн.

Водночас, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 181 та ст. 182 СК України, аліменти можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі, яка повинна бути необхідною та достатньою для гармонійного розвитку дитини. Суд враховує, що заявлений позивачем розмір аліментів у сумі 7000 грн перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Крім того, представник позивача вказує, що відповідач має можливість сплачувати аліменти оскільки проживає та працює за кордом. При цьому згідно відповіді начальника головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.1/35072-26 вих від 15.05.2026 на №442/1242/26 від 01.05.2026 вбачається, що ОСОБА_5 здійснив перетнув державний кордон України у напрямку виїзду 15.01.2022, що підтверджує факт проживання відповідача закордоном. Однак, факт працевлаштування та доводи щодо його можливості сплачувати аліменти у сумі заявленій у позовній заяві, представником позивача не доведено.

Тому суд, зважаючи на наявні докази у справі, реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні малолітньої дитини, взаємний обов`язок батьків щодо її утримання, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно та до повноліття дитини.

Одночасно суд зазначає, що згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 хворіє на Імунну тромбоцитопенічну пурпуру. Безперечно, що лікування потребує коштів, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги представника позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.180-184, 192 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 142, 244, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тунський Андрій Романович, до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.11.2020 року у справі № 442/5567/20 3.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 2000 гривень щомісячно до моменту досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст заочного рішення складено 16.06.2026.

Суддя Роман КОВАЛЬ