Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №943/814/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/814/26

Провадження №1-кп/943/142/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження №12026141210000113 від 31.03.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кізлів Буського району Львівської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, солдата військової служби за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , будучи раніше судимою особою за злочин, передбачений статтею 382 КК України, за вироком Буського районного суду Львівської області від 07.11.2024 у справі №943/972/24, та достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, всупереч постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.01.2024 у справі №466/2896/23, постанови Буського районного суду Львівської області від 27.10.2023 у справі №943/1617/23, постанови Буського районного суду Львівської області від 08.03.2024 у справі №943/113/24, постанови Буського районного суду Львівської області від 01.04.2024 у справі №943/526/24, постанови Буського районного суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №943/1737/24, постанови Буського районного суду Львівської області від 08.11.2024 у справі №943/1709/24, постанови Буського районного суду Львівської області від 17.02.2026 у справі №943/170/26, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати у встановлений вказаними судовими рішеннями строки, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 30.03.2026 о 19 год. 32 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «ГАЗ 3302 ФІА», реєстраційний номер НОМЕР_3 по вулиці Івана Франка, 2 у м. Буськ Золочівського району Львівської області, де був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області у зв`язку з порушенням п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, внаслідок чого, на нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1/628073 від 30.03.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 382 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши розуміння ним пред`явленого обвинувачення та не оспорив наведених в обвинувальному акті фактичних обставин правопорушення, пояснивши, що він дійсно керував атомобілем марки «ГАЗ 3302 ФІА» реєстраційний номер НОМЕР_3 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, про що він був достовірно обізнаний, однак мав нагальну потребу перевести інструменти по м. Буську, де був зупинений працівниками поліції. У вчиненому він щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати, оскільки зробив для себе відповідні висновки та тепер проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 .

Ураховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження не оспорюються обставини, викладені в обвинувальному акті та судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, повністю та об`єктивно доведена. Відтак, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України, оскільки він вищевказаними своїми діями скоїв умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене ним, як особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим (ч. 3 ст. 382 КК України), згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним діяння, яке є тяжким злочином, його наслідки, фактичні обставини кримінального провадження, мотиви та форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліках лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, на даний час захищає суверенітет і територіальну цілісність України, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 . У вчиненому щиро розкаявся, що її суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , у відповідності до п. 13 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відтак, ураховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати у виді позбавлення волі, а також обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами на певний строк у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 382 КК України, що буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Разом із тим, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, судом враховується особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який судимості не має, наявність обставини, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та наявність однієї обтяжуючої покарання обставини, а тому приходить до висновку про застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та з іспитовим строком, оскільки виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому останнього слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні, арешти не накладалися.

Цивільний позов не заявлено.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки із позбавленням його права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення цього вироку.

Копію цього вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1