Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №943/887/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/887/26

Провадження №3/943/359/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділення № 2 Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 182 КпАП України, –

встановив :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 989767 від 07.05.2026, гр. ОСОБА_2 , у період з 25 по 28 квітня 2026 року близько 22.30 год. перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , порушила тишу, а саме: голосно слухала телебачення та голосно викрикувала, чим порушувала спокій громадян та вимоги ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 182 КУпАП.

ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 182 КУпАП заперечила та просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, щодо неї у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно клопотання в.о. директора керівника МТП Олеського професійного ліцею ОСОБА_3 керівника місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, правопорушниця є внутрішньо переміщеною особою, яка проживає у місці тимчасового проживання з 2023 року на підставі Договору № 76/10/2023 від 10.10.2023. ОСОБА_2 є особою похилого віку, пенсіонеркою, має незадовільний стан здоров`я, потребує постійної уваги до свого самопочуття та живе виключно за рахунок пенсійних виплат, розмір яких є незначним. За час проживання в закладі вона неодноразово демонструвала доброзичливе ставлення до інших мешканців, брала участь у громадському та господарському житті закладу (плела маскувальні сітки тощо) та не вчиняла дій, спрямованих на умисне порушення громадсько порядку. Конфліктна ситуація, яка стала підставою для звернення до правоохоронних органів, виникла на тлі тривалих непорозумінь між сусідами (вищевказаною особою з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони) та має ознаки побутового конфлікту. Водночас адміністрація місця тимчасового проживання неодноразово фіксувала взаємні претензії між сторонами конфлікту, що свідчить про його двосторонній характер, вела роз`яснювальну роботу, повідомляла про наслідки порушення правил проживання у МТП. На думку ОСОБА_3 , застосування до зазначених осіб значних штрафних санкцій не сприятиме врегулюванню ситуації, а лише погіршить їхнє матеріальне становище та соціальний стан. Слід врахувати й те, що жінка похилого віку вже притягалася до адміністративної відповідальності по тих же статтях. У зв`язку з викладеним просить суд, у разі встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, врахувати вік, стан здоров`я, складне матеріальне становище, статус внутрішньо переміщених осіб та відсутність суспільно небезпечних наслідків їхніх дій, а також застосувати до неї найбільш м`який захід впливу, передбачений законодавством, без накладення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Разом з тим, оцінивши надані суду докази в сукупності з точки зору їх належності, допустимості та об`єктивності, вважаю, що провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 182 КУпАП щодо ОСОБА_2 необхідно закрити, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена:

порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 8 розділу ІІ інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 09 грудня 2020 року № 4248/5 у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, адреса місця проживання або перебування, місце роботи, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія (за наявності) паспорта для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України); інформація про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав і обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу; прізвища, імена, по батькові, адреси місця проживання або перебування свідків, прізвище викривача (за його письмовою згодою) (якщо такі є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, матеріали справи не дають підстави дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, оскільки надані докази є суперечливими.

На підставі ст. 252 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Оцінивши в сукупності усі докази, наявні у матеріалах справи, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 182 КУпАП, не підтверджений належними і допустимими доказами при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КпАП України, суддя –

постановив :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 182 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу даних адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Суддя Г. О. Шендрікова