Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №336/12533/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12533/25

Провадження №: 3/336/433/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А.,з участю захисника особи,що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Білицького Є.М.,розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , про скоєння адміністративного правпорушення,передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП,-

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 546664 від 21.12.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 ,в цей день о 06 годині 19 хвилин у м.Запоріжжі по вул.Чарівній 115 вона керувала автомобілем Toyota Rav4 номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння,чим порушила вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 по суті порушення пояснення не надавала(а.с.1).

Під час розгляду справи в суді захисник Білицький Є.М.вважав,що у матеріалах справи відсутні докази,які поза розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин у стані алкогольного сп`яніння,з огляду на похибку приладу,яким проводився огляд останньої на стан сп`яніння,з цих підстав просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п.1 ст.247 КУпАП.

Всебічно вивчивши матеріали справи,з урахуванням досліджених доказів,суддя встановив, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення,яке ставиться йому за провину,за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» свого підтвердження не знайшла,з огляду на таке.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Обов`язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Правопорушення,за яке ОСОБА_1 притягується до відповідальності (ч.1 ст.130 КУпАП) ,з урахуванням практики Європейського суду з прав людини («тест Енгеля») є видом відповідальності,який відповідно до цілей Конвенції вважається кримінальним.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.(далі - Конвенція).

Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

З наведеного витікає,що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою,суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом»,який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду,виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини,зокрема,у п.54 рішення від 06.12.2007 р.у справі «Козинець проти України».

Згідно вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність,зокрема, за керування транспортним засобом особою,яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням(проступком)визнається протиправна,винна (умисна,необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на громадський порядок,власність,права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні,яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З долучених до матеріалів справи доказів, зокрема роздруківки чеку Drager ALCOTEST 7510, прилад ARLM0420 (аркуш справи 3), із зазначенням прізвища особи,що тестують: ОСОБА_1 ,акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.12.2025 (аркуш справи 4) видно,що результат тесту на стан алкогольного сп`яніння стосовно ОСОБА_1 становить 0,22 проміле.

30 квітня 2026 року на запит суду Управління патрульної поліції в Запорізькій області надіслало запитувані документи, серед яких є Сервісна гарантійна книжка на газоаналізатор Drager Alcotest 7510 прилад ARLM0420 та відповідне Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 29.10.2025.

Згідно зі Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 29.10.2025, прилад Drager Alcotest 7510 ARLM0420 має допустиму абсолютну похибку в робочих умовах у (-+)0,06‰ в інтервалі діапазону вимірювань від 0,00% до 0,80‰. Свідоцтво чинне до 29.10.2026.

Абсолютна похибка вимірювання – це похибка засобу вимірювань, виражена в одиницях вимірюваної фізичної величини, що характеризує абсолютне відхилення вимірюваної величини від (істинного) дійсного значення фізичної величини: ?X = X -Хд. На практиці замість істинного значення використовують дійсне значення величини Хд, тобто значення фізичної величини, отримане експериментальним шляхом і настільки близьке до істинного значення, що в поставленої вимірювальної задачі може бути використано замість нього.

Відносна похибка виражається відношенням. Відносна похибка є безрозмірною величиною, її чисельне значення може вказуватися, наприклад, у відсотках.

Так,при визначенні приладом Drager Alcotest 7510 результату 0,22‰ (проміле) у робочому діапазоні від 0,00%до 0,80% реальне значення з урахуванням похибки приладу може знаходитися у межах 0,22±0,06‰ (проміле), тобто у межах від 0,16 до 0,28‰ (проміле) за умови виконання всіх вимог і додержання всіх застережень щодо умов експлуатації та правил використання приладу користувачем.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а так само і відмова водія від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння.

З чеку приладу Drager ALCOTEST 7510, прилад ARLM0420 (аркуш справи 3), вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено 0,22 проміле алкоголю.

Згідно з пунктами 7, 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 ‰ алкоголю в крові.

З огляду на викладене, у ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 виявлено вміст алкоголю на рівні похибки, яка є допустимою під час застосування зазначеного технічного засобу.

За відсутності інших беззаперечних доказів, які підтверджують сп`яніння ОСОБА_1 , суддя визнає факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння за вказаних у протоколі обставин недоведеним,оскільки неможливо стверджувати поза розумним сумнівом, що остання керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п 3. розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, та швидкість реакції ,затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. {Пункт 3 розділу II в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 338/825 від 16.05.2025}

Відповідно до п. 4. вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Так, на місці застосування спеціального технічного засобу під час визначення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не було враховано результати повірки вказаного вище спеціального технічного засобу та розділ експлуатаційної документації з діапазонами вимірювань, які внесені до Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки та яке є обов`язковим до уваги при проведенні такого огляду, фактично стан сп`яніння не було встановлено, а тому враховуючи такий результат, не було законних підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім цього, з доданого до матеріалів справи відеозапису з портативного відеореєстратора, ознак алкогольного сп`яніння вказаних в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, таких зокрема як :запах алкоголюз порожнини рота,різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя,виражене тремтіння пальців рук, не встановлено, навпаки аналіз відеозапису на якому видно обличчя водія, як він пересувається, розмовляє з поліцейським, поведінку водія, дає підстави зробити висновок про відсутність у водія зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння. Ознаки ж алкогольного сп`яніння,такої як запах алкоголю з порожнини рота, як зазначено в акті, само по собі не може бути достатнім доказом вини у вчиненні адміністративного правопорушення та не звільняє осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, від обов`язку надання відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.

З огляду на викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні фактичні дані, які би безумовно та поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, керуючись положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,суддя -

постановила:

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Ю.А.Галущенко