Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №333/4292/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4292/26

Провадження № 2-а/333/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача Гаранської У.В., представника відповідача Крамаренка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу №333/4292/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №344 від 02.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень, провадження по справі закрити, а також стягнути з відповідача судові витрати і витрати на правничу допомогу. Позов обґрунтований тим, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з мобільного застосунку Резерв+, сформованого 03 вересня 2025 року. 26 березня 2026 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , які повідомили йому, що він перебуває у розшуку, так як порушив правила військового обліку, та був доставлений ними до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому позивач правила військового обліку не порушував, жодних повісток та направлень про проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не отримував. Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було знято з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , поставлено на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 та направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеню придатності до військової служби, що підтверджується витягом з мобільного застосунку Резерв+, сформованого 27 березня 2026 року. Під час проходження медичного огляду військово-лікарською комісією позивачу були встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба І ступеню, 2 ступінь, ІММЛШ 97 г/м2, тривожно-депресивний розлад та визнано придатним до військової служби на підставі статті 17в, 39в графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ. Так як жодна військова частина не виявила бажання взяти позивача для проходження військової служби, останнього увечері 26 березня 2026 року відпустили додому. Жодних протоколів про адміністративне правопорушення у присутності позивача не складалися, постанови за справою про адміністративне правопорушення не виносилися. Більш того, позивачу так і не повідомили, в чому саме полягало порушення ним правил військового обліку. Листом від 14.04.2026 року №2659 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав представнику позивача копію протоколу №212 про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року та копію постанови №344 за справою про адміністративне правопорушення від 02.04.2026 року. Згідно з протоколом №212 про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року ОСОБА_1 своєчасно до 26 березня 2026 року не прибув для проходження військово-лікарської комісії. Жодних доказів вручення позивачу повістки та направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією зазначений протокол не містить. Постановою №344 від 02.04.2026 року відповідачем було встановлено, що позивач не прибув для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Під час перебування позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 жодних протоколів відносно нього не складалося. Позивачу не пропонувалося надати жодних пояснень щодо непроходження ним медичного огляду військово-лікарською комісією, дата, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не повідомлялася. Позивачу жодних повісток та направлень на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не вручалося. Протокол №212 про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року не містить підпису позивача. Натомість у протоколі та оскаржуваній постанові зазначено, що позивач відмовився від пояснень та підписання протоколу у присутності свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, свідок ОСОБА_2 займає посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , а свідок ОСОБА_3 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується щорічними деклараціями за 2025 рік, поданими зазначеними особами. Таким чином, зазначені у протоколі свідки є заінтересованими особами при розгляді цієї справи, а отже сумнів щодо їх упередженості є очевидним. Працівники РТЦК, які за посадовими обов`язками здійснюють мобілізаційні заходи, є представниками суб`єкта владних повноважень та їх свідчення спрямовані на підтвердження правомірності власних дій або дій їх установи. При цьому, зафіксоване правопорушення не може ґрунтуватися лише на твердженнях осіб, які перебувають у службовій залежності від органу, що накладає стягнення. Окрім цього, позивач з 27.02.2026 року по 26.03.2026 року перебував на лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, де йому було встановлено діагноз: змішаний тривожний та депресивний розлад F41.2, супутній: кардіосклероз атеросклеротичний, екстрасістолія. Гіпертонічна хвороба 2 ст, ст.3, ризик, 3. СН1. Зазначені діагнози були частково враховані під час медичного огляду військово-лікарською комісією 26 березня 2026 року, що свідчить про те, що у позивача під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 були наявні із собою медичні документи. Таким чином, у разі, якщо б протокол №212 про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року складався у присутності позивача, позивач надав би письмові пояснення, що він не отримував повісток та направлення на медичний огляд ВЛК, і навіть якби такі повістки позивачу вручалися, він би повідомив відповідача, що у період з 27.02.2026 року по 26.03.2026 року перебував на стаціонарному лікуванні, що унеможливлює проходження ним ВЛК у цей період. Таким чином, відповідачем протокол №212 про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року був складений за відсутності позивача, докази вручення позивачу повістки та направлення на медичний огляд ВЛК зазначений протокол не містить, докази відмови позивача від підписання протоколу відсутні, покази свідків не можуть бути взяті до уваги, так як зазначені як свідки особи є працівниками відповідача, відеофіксація відмови позивача від підписання протоколу відсутня. Отже, позивачу не було повідомлено про час, дату і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак позивач був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, подати свої пояснення та заперечення. Звернення про необхідність доставлення ОСОБА_1 надійшло до органів Національної поліції 26 березня 2026 року саме від ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповіддю на адвокатський запит Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 14.04.2026 року №54621-2026. Однак позивач до 26.03.2026 року перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач опинився вже після його затримання та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому є обґрунтовані підстави вважати, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 спочатку доставили позивача до приміщення ТЦК, і лише потім передали до органів Національної поліції звернення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та необхідність його доставлення до ТЦК. Таким чином, оскаржувана постанова не містить жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, прийнята з порушенням прав, свобод та інтересів позивача та норм КУпАП, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24.04.2026 року позивачу поновлено строк для оскарження постанови, відкрито провадження по адміністративній справі, постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

28 квітня 2026 року представник відповідача надав суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 до 26 березня 2026 року не прибув для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року №212, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 02.04.2026 о 09-00 год. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився, вину свою не визнав, належних та допустимих доказів щодо поважних причин не проходження ОСОБА_1 медичного огляду військово-лікарською комісією не надав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується протоколом. Від підписання протоколу та отримання його другого примірника відмовився, що було зафіксовано у присутності свідків. Розглянув матеріали справи, довідку про не проходження медичної комісії до 26.03.2026 року, встановлено, що поважні причини не проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відсутні. Такими своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Направлення від 29.10.2025 року за № 5357280 на проходження військово-лікарської комісії, було сформовано автоматично на запит самого ОСОБА_1 через мобільний додаток «РЕЗЕРВ+». Тобто позивач сам виявив бажання пройти ВЛК, але після отримання направлення не пройшов військово-лікарську комісію.

Позивач, будучи повідомленими судом своєчасно і належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приписами статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №344 від 02.04.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 до 26.03.2026 року не прибув для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Уповноваженою особою у відповідності до ч.6 ст.258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року №212, в якому сповіщено ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився, вину свою не визнав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується протоколом. Від підписання протоколу та отримання його другого примірника відмовився, що було зафіксовано у присутності свідків. Розглянув матеріали справи, довідку про не проходження медичної комісії до 26.03.2026 року, встановлено, що поважні причини не проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відсутні. Такими своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.

Відповідно до положень ч.1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України – за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Положеннями ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, – за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до приписів п.69 цього вказаного Порядку особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Згідно п. 74-3 Порядку у разі, коли військовозобов`язані та резервісти самостійно виявили бажання пройти медичний огляд, вони можуть подати запит засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

За наявності підстав для проходження медичного огляду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі формується з використанням відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, протягом одного календарного дня з дня подання військовозобов`язаним або резервістом такого запиту.

Сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів направлення надсилається до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Сформоване на запит військовозобов`язаного або резервіста направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду вважається отриманим таким військовозобов`язаним або резервістом у день надсилання цього направлення в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

У сформованому направленні на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду зазначаються інформація згідно з вимогами законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Направлення від 29.10.2025 року за № 5357280 на проходження військово-лікарської комісії, було сформовано автоматично на запит самого ОСОБА_1 через мобільний додаток «РЕЗЕРВ+». Тобто позивач сам виявив бажання пройти ВЛК, але після отримання направлення не пройшов військово-лікарську комісію.

Відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскарженої постанови, яка винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а доводи позивача не спростовують викладені у постанові висновки.

Оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, тому вказана постанова є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

При цьому суд зауважує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action – invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція щодо значимості процедурних порушень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №813/1790/18.

Матеріали справи не містять доказів допущення таких процедурних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови, які могли б бути достатньою правовою підставою для її скасування.

Таким чином, суд вважає, що зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №344 від 02.04.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – залишити без змін, а позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16 червня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков