Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №197/210/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/210/26

Провадження № 1-кп/197/24/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Широке кримінальне провадження № 12025041740000243 від 11 серпня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньою освітою, який на утриманні неповнолітніх та осіб похилого віку не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.197-1, ч. 2 ст.197-1 КК України,

встановив:

відповідно до статті 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів, для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Відповідно до положень "Правил охорони електричних мереж" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1455 Правила охорони електричних мереж (далі - Правила) запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж.

Відповідно до пункту 7 вказаних Правил, охоронні зони електричних мереж встановлюються, зокрема, уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань (для повітряних ліній напругою): 750 кВ – 40 метрів від крайніх проводів по обидва сторони ПЛ; 330 кВ, 400 кВ, 500 кВ – 30 метрів від крайніх проводів по обидва сторони повітряних ліній (ПЛ); 150-220 кВ – 25 метрів від крайніх проводів по обидва сторони ПЛ; 110 кВ – 20 метрів від крайніх проводів по обидва сторони ПЛ; 35 кВ – 15 метрів від крайніх проводів по обидва сторони ПЛ.

Також відповідно до ст. 32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним та юридичним особам у межах спеціальних зон об`єктів енергетики без письмової згоди підприємств енергетики, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється виконувати земляні, будівельні та інші роботи, що можуть призвести до порушення безаварійного функціонування об`єктів електричних мереж.

Так, ОСОБА_4 , у період часу з початку травня 2025 року по 27 серпня 2025 року, в денний час доби (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), діючи в порушення вищевказаних вимог законодавства, достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу у його власність або надання у користування земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1225885500:05:002:0080, розташованої на території Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи техніку невстановленої моделі та оснащення, здійснив розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності з кадастровим номером 1225885500:05:002:0080, загальною площею 17,4257 га, що розташована на території Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з подальшим посівом на території вказаної земельної ділянки олійної культури соняшника.

Таким чином, ОСОБА_4 у період часу з початку травня 2025 року по 27 серпня 2025 року, здійснив самовільне зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225885500:05:002:0080, загальною площею 17,4257 га, комунальної форми власності, що розташована на території Криворізького району Дніпропетровської області та належить Новолатівській сільській територіальній громаді Криворізького району Дніпропетровській області в особі Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, завдавши таким чином вказаному власнику матеріальний збиток на загальну суму 183467,35 гривень, що є значної шкодою.

Крім цього, ОСОБА_4 , у період часу з початку травня 2025 року по 27 серпня 2025 року, в денний час доби (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), діючи в порушення вищевказаних вимог законодавства, достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу у його власність або надання у користування земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1225885500:05:002:0080, розташованої на території Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та наявність на її території об`єктів повітряних електричних мереж з визначеними охоронними зонами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи техніку невстановленої моделі та оснащення здійснив на її території розорювання земель в охоронній зоні площею 2,2539 га, яка розташована навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи повітряних ліній ПЛ – 35 кВ, ПЛ-150 кВ, та розташовані на території Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, з подальшим посівом на території вказаної земельної ділянки олійної культури соняшника.

Таким чином, ОСОБА_4 у період часу з початку травня 2025 року по 27 серпня 2025 року здійснив самовільне зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225885500:05:002:0080, в межах в охоронних зон загальною площею 2,2539 га, що розташована на території Криворізького району Дніпропетровської області та належить Новолатівській сільській територіальній громаді Криворізького району Дніпропетровській області в особі Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

У зв`язку з чим ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику та ч. 2 ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та наполягав на затвердженні укладеної ним із прокурором угоди про визнання винуватості.

Прокурор, захисник та представниця потерпілої особи - новолатівської територіальної громади в особі Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості, не вбачаючи підстав для відмови у її затвердженні. Представниця потерпілої особи - новолатівської територіальної громади в особі Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області вказала про надання письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Судом встановлено, що між прокурором Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025041740000243 від 11.08.2025 за наявності письмової згоди представника потерпілого на укладення угоди, з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 468-469, 472-473, 476 КПК України була укладена угода про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень; сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 197-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки із застосуванням ст. 75 КК України.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченим та прокурором за участю захисника була укладена угода про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом, кримінальне провадження розглядалося судом відповідно до положень ч. 2 ст. 473 та ч. 4 ст. 474 КПК України. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а також наслідки її невиконання.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Розглядаючи зазначену угоду про визнання винуватості судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 КК України - кримінальний проступок, ч. 2 ст. 197-1 КК України - нетяжкий злочин, що відповідає ст. 12 КК України. Потерпіла особа у цьому кримінальному провадженні є новолатівська територіальна громада в особі Новолатівської сілької ради Криворізького району Дніпропетровської області, представниця якої надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, матеріальні шкода завдана в розмірі 183467,35 грн, цивільний позов не заявлявся, при цьому потерпіла осоаб не позбавлена права на звернення з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в загальному порядку в межах цивільного судочинства.

Під час судового засідання судом з`ясовано в обвинуваченого ОСОБА_4 , що він повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки затвердження та невиконання угоди; характер обвинувачення, щодо якого він беззастережно визнає себе винуватим; вид та міру покарання, яке буде призначене йому у разі затвердження угоди судом, і на яке він погодився.

Суд переконався у судовому засіданні, що укладення сторонами цієї угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставинами, що пом`якшують покарання підсудного, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, звертався у 2002-2005 роках за медичною допомогою до лікаря-нарколога, на утриманні осіб не має, за місцем проживання характеризується задовільно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки: її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб; правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна; відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення; обвинувачений у судовому засіданні підтвердив можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов`язань.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, арешт на речові докази не накладався, речові докази та документи, долю яких необхідно вирішити - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд,

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15 червня 2026 року між прокурором Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді:

за ч. 1 ст. 197-1 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік,

за ч. 2 ст. 197-1 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк у вигляді 3 (трьох) років, поклавши на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів із моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1