Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №187/695/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/695/26

2/0187/536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

розглянувши в селищі Петриківка в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про поділ спільного майна,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) ОСОБА_2 (далі відповідач) про поділ спільного майна в якій позивач просить суд:

- визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Позовна заява подана представником адвокатом Щербиною Максимом Володимировичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП 002717 від 15.12.2020), який діє на підставі Ордера серія АР 1281110 від 01.04.2026.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.11.2004 між сторонами укладено шлюб, який було розірвано на підставі рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2023.

Від шлюбу мають двох доньок; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтва про народження додаються). В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти Позивача та Відповідача набуто спірне майно: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який складається : житловий будинок А-1(саман, обкладений цеглою), житлова площа якого становить 29,3 кв.м., загальна площа становить 62,3 кв.м., погріб Г-1 (шлакоблок), колодязь № 1, огорожа № 2, тротуар І. Вказане майно, за попередньою усною домовленістю між подружжям, було зареєстровано за Відповідачем, як результат знаходиться у власності Відповідача на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, який було укладено 20.12.2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., зареєстровано в реєстрі за № 2083. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин (початок 2022 року), діти проживають разом із Позивачем за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач протягом 2025 року вела перемовини із Відповідачем, щодо поділу даного майна, або відчуження частини житлового будинку, шляхом дарування Відповідачем частини житлового будинку їхнім донькам. По результатам переговорів компромісу не знайшли, право власності згідного договору купівлі-продажу, на момент подання позову, залишилось у Відповідача, у зв`язку з чим позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеного домоволодіння.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05.05.2026 до суду надійшло клопотання від представника відповідача Іванченко А.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1981 від 30.09.2022), яка діє на підставі Ордера АЕ №1500584, про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому вона просить суд зменшити витрати на правничу допомогу до обґрунтованого та справедливого рівня , а саме 4 000,00 гривень, а також відмовити у стягненні надмірно сплаченого судового збору.

06.05.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача Щербини М.В. про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на правову допомогу і просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 300,00 грн.

13.05.2026 до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 про визнання позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 право власності частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В частині стягнення сплати за правову допомогу – заперечує.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд виходить з такого.

Сторони по справі з 05.11.2004 перебували у зареєстрованому шлюбі який було розірвано на підставі рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2023.

Від шлюбу мають двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 видане відділом реєстрації актів цивільного стану Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 видане відділом реєстрації актів цивільного стану Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

20.12.2006 між ОСОБА_5 (продавець) та відповідачем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно яким продавець зобов`язується передати вказаний будинок у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього 8585 гривень.

Згідно копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2006 власником житлового будинку АДРЕСА_1 , значиться відповідач.

Отже, спірний будинок придбано під час перебування сторін у шлюбі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Таким чином, спірне майно відповідно до вимог чинного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя, згоди щодо поділу якого сторони не досягли.

Вирішуючи питання поділу спільного майна подружжя, судом не встановлено обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя.

Відповідно до висновку про вартість майна наданого ФОП « ОСОБА_6 » станом на 3.03.2026 вартість житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 350 000,00 гривень. Дана вартість відповідачем не оспорюється.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що відповідач визнав позов у частині поділу спільного майна, зокрема не заперечував проти його оцінки, а також встановивши, що це визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1400,00 грн.

Однак, враховуючи вимоги стаття 142 ЦПК України, а саме: у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, оскільки відповідач визнав позов, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 700 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 18 300,00 грн, суд виходить із такого.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір № б/н від 30.03.2026 про надання правничої допомоги; додаток до договору № б/н про надання правничої допомоги від 30.03.2026; акт прийому-передачі виконаних/наданих послуг від 05.05.2026; прибутковий касовий ордер від 30.03.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП002717 від 15.12.2020.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, вказаними документами підтверджується, що дійсно позивачем були понесені витрата на правничу допомогу.

Водночас розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим ним часом та ціною позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач скористався цим правом, заявивши про неспівмірність витрат та просив зменшити їх розмір до 4 000,00 грн.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 18 300,00 грн, суд зазначає таке.

Щодо витрат на збір і аналіз документів (10 000,00 грн) та надання консультації (800,00 грн), суд вважає їх очевидно завищеними та необґрунтованими. Ознайомлення адвоката з матеріалами, отриманими від клієнта, та їх аналіз мають переважно організаційний характер. Для кваліфікованого фахівця підготовка позовної заяви у типовій справі про поділ спільного майна подружжя (житлового будинку) не потребує значного часу, зважаючи на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів.

Щодо витрат на пошук та аналіз судової практики (2 500,00 грн), суд зазначає, що правовідносини у спорах про поділ спільного майна подружжя є типовими, а правові висновки Верховного Суду з цих питань є сталими та загальновідомими для професійного правника. Тому витрачання значного часу на такий аналіз у цій справі не відповідає критеріям необхідності та розумності, до того ж такі дії безпосередньо пов`язані з підготовкою самої позовної заяви.

Стосовно «гонорару успіху» (5 000,00 грн), суд зауважує, що хоча така додаткова винагорода є складовою гонорару адвоката, вона також підлягає оцінці судом за критеріями розумності та співмірності. Враховуючи, що відповідач визнав позов, задоволення позовних вимог значною мірою зумовлено процесуальною поведінкою самого відповідача, а не виключно інтенсивністю правничої допомоги адвоката, що робить заявлений розмір додаткової винагороди несправедливим щодо іншої сторони.

Визнання позову відповідачем свідчить про відсутність тривалого спору щодо права, що суттєво спростило розгляд справи та не вимагало від представника позивача значних зусиль у доказуванні.

При визначенні суми відшкодування суд виходить із критеріїв реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру. З огляду на складність справи, обсяг фактично виконаної роботи та визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що співмірним, обґрунтованим та розумним розміром витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, є 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позов (квитанція №4T4Q-E8A6-524E від 14.04.2026 сума 1400,00) тобто в розмірі 700 (сімсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 16.06.2026.

Суддя І.М. Соловйов