Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №205/4006/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4006/26

Номер провадження2/205/3638/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацького районного суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 08 листопада 2013 року. Від спільного подружнього життя сторони мають малолітню дитину: доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні.

Позивач зазначає, що відповідач є працездатною особою, однак добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 08 листопада 2013 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 827 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.11.2013 року.

Судом також встановлено, що від спільного подружнього життя сторони мають малолітню дитину: доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.04.2014 року, яка проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність у відповідача інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати.

З огляду на доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем обов`язку з утримання малолітньої дитини та відсутність доказів добровільного надання ним належного матеріального утримання, між сторонами виник спір щодо виконання батьківського обов`язку з утримання дитини, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів та забезпечення одержання коштів, необхідних для належного утримання і розвитку.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей чи осіб на утриманні, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням положень ст.ст.182-184 СК України.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері або батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд також враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж передбачено ч.2 ст.182 СК України.

В даному випадку суд виходить із того, що відповідач є працездатною особою, має можливість самостійно забезпечувати себе роботою та отримувати дохід, а доказів наявності у нього інших осіб на утриманні матеріали справи не містять.

Разом із тим, заявляючи позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 7 000 грн. 00 коп. щомісячно, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження матеріального стану відповідача, його доходів або належного йому майна, які б свідчили про можливість сплачувати аліменти саме у такому заявленому розмірі.

Водночас відсутність відомостей про точний розмір доходів відповідача сама по собі не звільняє його від встановленого законом обов`язку щодо утримання малолітньої дитини та не перешкоджає суду визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі виходячи із встановлених обставин справи та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

При визначенні розміру аліментів суд враховує необхідність забезпечення належного та достатнього рівня утримання дитини відповідно до її віку та потреб, а також принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, вік та потреби дитини, а також ту обставину, що обов`язок щодо утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків, суд доходить висновку про наявність підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн. 00 коп. щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 27 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів відповідає інтересам дитини, значно перевищує встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів та водночас узгоджується із принципом рівності обов`язків обох батьків щодо утримання дитини.

Таким чином, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави у порядку та розмірі, встановлених законом.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 55, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 27 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 коп. на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.