Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №203/4297/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4297/25

Провадження №1-кп/0203/1058/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року місто Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР№22025050000000214 від 21.01.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Степне, Волноваського району, Донецької області, громадянина України, депутата Пролетарської районної в м. Донецьку ради Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України, колабораційну діяльність, тобто добровільне обрання громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі, до окупаційної адміністрації держави-агресора, за наступних обставин.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року – Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн - засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь - якої держави, так і будь - яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь – якій формі або з будь – якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь - яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.

Жодні міркування будь - якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2 - 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько - російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно - правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії Російської Федерації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно - політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48 - СФ за результатами звернення Президента Російської Федерації, нібито виходячи з інтересів безпеки життя громадян Російської Федерації, особового складу військового контингенту ЗС Російської Федерації, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту Російської Федерації на використання ЗС Російської Федерації на території України.

Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на тимчасово окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади Російської Федерації, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207 - УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі-Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС Російської Федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337 - VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання анексії.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і ЗС Російської Федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по цивільному населенню, також військовими формуваннями Російської Федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102 – IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України.

В подальшому у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до змін, внесених Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3654-ІХ, Указом Президента України від 23 червня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 червня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ, Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно з ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24 лютого 2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками т. зв. «Донецької Народної Республіки» за вказівки невстановлених представників Російської Федерації створено не передбачені законодавством України державні адміністрації. З метою надання вигляду законності їх діяльності органами влади «Донецької Народної Республіки» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:

- Конституцію «Донецької Народної Республіки» від 14 травня 2014 року, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно - територіальними одиницями «Донецької Народної Республіки» є райони та міста республіканського значення;

- Постанову «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях ДНР» від 08.09.2014 № 32-6, у якій зазначено, що Голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням Голови ради міністрів «ДНР»;

- Указ «Голови ДНР» від 06.05.2015 № 178 «Про впорядкування структури республіканських органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій»;

- Указ «Голови ДНР» «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» від 19.01.2015 № 13, відповідно до якого з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР», створюються так звані «державні адміністрації».

Зокрема, згідно п. 4 ст. 1 так званого закону Донецької Народної Республіки від 31.03.2023 «Про утворення на території Донецької Народної Республіки міських та муніципальних округів, встановленні їх кордонів», з реєстраційним номером 438-ІНСІ, утворено «міський округ Донецьк (адміністративний центр – місто Донецьк).

Крім того, вищевказаним так званим «законом» встановлено перелік населених пунктів, які увійшли в склад міського округу Донецьку.

При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Донецька, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Донецького району Донецької області, з 07.04.2014 по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

Згідно ст. 1 закону так званої «Народної Ради Донецької Народної Республіки» «Про місцеве самоврядування у Донецькій Народній Республіці», «місцеве самоврядування у Донецькій Народній Республіці – форма здійснення народом своєї влади, що забезпечує у межах, встановлених Конституцією Російської Федерації, федеральними законами, а у випадках, встановленими федеральними законами, - законами Донецької Народної Республіки, самостійне та під власну відповідальність вирішення населенням безпосередньо та (чи) через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення виходячи з інтересів населення з урахуванням історичних та інших місцевих звичаїв».

Згідно зі ст. 3 вищезазначеного «закону» правову основу місцевого самоврядування в Донецькій Народній Республіці складають: «Конституція Російської Федерації, міжнародні договори Російської Федерації, федеральні конституційні закони, Федеральний Закон віл 06.10.2003 №131-ФЗ «про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації», інші федеральні закони та інші нормативні правові акти Російської Федерації, Конституція Донецької Народної Республіки, цей Закон, інші закони та інші нормативні правові акти Донецької Народної Республіки, статути муніципальних утворень, рішення, прийняті на місцевих референдумах та зборах громадян, та інші муніципальні правові акти».

Статтями 3, 5 так званого «закону Донецької Народної Республіки» № 439-ІІНС від 06.04.2023 «Про структуру та найменування органів місцевого самоврядування, чисельність, строки повноважень та дату проведення виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень першого скликання в Донецькій Народній Республіці», передбачено, що чисельність депутатів, які обираються, зокрема, на муніципальних виборах до «міського округу Донецьк» - становить 50 депутатів.

Крім того, статтею 6 вищевказаного «закону» визначено дату проведення в «ДНР» виборів депутатів представницьких органів міських округів, муніципальних органів першого скликання, на строк повноважень 5 років, а саме – 10 вересня 2023 року.

15.06.2023 «центральною виборчою комісією Російської Федерації» винесено постанову № 119/941-8 «Про призначення виборів депутатів народної ради Донецької Народної Республіки та виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької Народної Республіки», якою передбачено проведення виборів на тимчасово окупованій території Донецької області.

Також 20.06.2023 «виборчою комісією Донецької Народної Республіки» винесено постанову № 11/88 «Про проведення голосування на виборах, призначених на 10 вересня 2023 року, протягом декількох днів поспіль», в якій йдеться про проведення виборів 08-10 вересня 2023 року на території так званої «ДНР».

Відповідно до вказаної «постанови» 10 вересня 2023 року на території «ДНР» призначено проведення незаконних виборів «депутатів Народної Ради Донецької Народної Республіки та вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької Народної Республіки».

Місцем розташування так званої «Адміністрації міського округу Донецька Донецької Народної Республіки» є м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, буд. 98.

Так, встановлено, що не пізніше вересня 2023 року (більш точні дата та час не встановлені) громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи чинним депутатом Пролетарської районної в місті Донецьку ради Донецької області, обраним 31 жовтня 2010 року на місцевих виборах в Україні від політичної партії «Партія Регіонів», перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Донецьку (більш точне місце не встановлено), діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію Російської Федерації на території України, переслідуючи єдиний кримінально протиправний намір, направлений на сприяння державі-агресору – Російській Федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, за власною ініціативою, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні, маючи умисел на добровільне обрання до незаконного органу влади, добровільно зареєструвався кандидатом у депутати так званої «Донецької міської ради Донецької Народної Республіки першого скликання», від політичної партії «Єдина Росія», з метою бути обраним до вказаного органу окупаційної влади, тобто взяв участь у незаконних виборах на тимчасово окупованій території.

Надалі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, за результатами незаконних виборів, які відбулися на території м. Донецька 10 вересня 2023 року, відповідно до так званого протоколу Територіальної виборчої комісії № 13 від 10.09.2023 «Про результати виборів депутатів Донецької міської ради Донецької Народної Республіки першого скликання» обраний депутатом «Донецької міської ради Донецької Народної Республіки» у списку під номером 16 від так званої «Всеросійської політичної партії «Єдина Росія»».

Також встановлено, що з 06 жовтня 2023 року, тобто з дати коли відбулося перше засідання представницького органу міського округу Донецьк і по теперішній час, ОСОБА_7 , перебуваючи в адміністративній будівлі так званої «Адміністрації міського округу Донецьк» за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 93, продовжуючи свій злочинний намір на сприяння державі-агресору Російській Федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, добровільно, без фізичного примусу бере участь у засіданнях так званої «Донецької міської ради Донецької народної республіки першого скликання у якості так званого «депутата» від політичної партії окупаційної адміністрації - «Єдина Росія»».

Кримінальний закон, що передбачає відповідальність за діяння

Діяння обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковане за ч.5 ст.111-1 КК України, тобто як добровільне обрання громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі, до окупаційної адміністрації держави-агресора (колабораційна діяльність).

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено наступне.

У спосіб, передбачений вимогами ч.3 ст.111, ст.135 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території, відсутність поштового зв`язку з вказаною територією, у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опублікована повістка про виклик ОСОБА_7 до слідчого на 02.06.2025, 03.06.2025, 04.06.2025.

26.05.2025 керівником Донецької обласної прокуратури у кримінальному провадженні №22025050000000214 від 21.01.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, що вручено захиснику – адвокату ОСОБА_6 . Дане повідомлення разом з повістками про виклики на 02.06.2025, 03.06.2025, 04.06.2025 на ім`я ОСОБА_7 опубліковано на сайті офісу Генерального прокурора та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення» у номері 107 28.05.2025. Підозрюваний у вказані дати до слідчого не з`явився (т.2 а.с. 237-249, т.3 а.с.7-13).

26.05.2025 на підставі постанови прокурора Лівобережної окружної прокуратури з метою недопущення порушень прав на захист підозрюваного ОСОБА_7 залучено захисника адвоката ОСОБА_6 для здійснення захисту підозрюваного, згідно з дорученням № 003-40005594 від 26.05.2025 (т.2 а.с.228-233).

Постановою прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області від 05.06.2025 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у регіональний, державний (міждержавний), міжнародний розшук, здійснення якого доручено співробітникам ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (т.2, а.с. 16-26).

Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 10.06.2025, справа №201/7088/25 на підставі клопотання прокурора, що розглянуто за участю захисника, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025050000000214 від 21.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України (т.3 а.с. 44-49), про що в газеті «Урядовий кур`єр» у номері 119 (78044) 13.06.2025 та на офіційній веб-сторінці Офісу Генерального прокурора опубліковано відповідні оголошення про постановлення ухвали від 10.06.2025 про здійснення спеціального досудового розслідування та повістку про виклик до слідчого на 19.06.2025 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, на яку підозрюваний не з`явився (т.3 а.с.93-96).

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13.11.2025 постановлено рішення про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.5 ст. 111-1 КК України (т.1 а.с. 175-178). Повідомлення про ухвалення рішення розміщено в газеті «Голос України» №226(478) від 21-22 листопада 2025 року, на офіційному сайті суду та Офісу Генерального прокурора України.

Під час здійснення судового провадження судом також здійснені всі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Про судові засідання, обвинувачений ОСОБА_7 повідомлений в передбачений КПК України спосіб, мав можливість прибути до суду, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду клопотання та заяви.

Зазначеною можливістю обвинувачений не скористався.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

За змістом абз.1 ч.3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів, посилання на ст. 111-1 КК України, яке інкриміновано ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до інформації з відкритих джерел - офіційної веб-сторінки національного оператора поштового зв`язку - Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua) здійснити поштове відправлення на тимчасово окуповану територію України з відділень Укрпошти неможливо.

Разом з цим, у відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Судом, на виконання зазначених положень процесуального закону, були надіслані та опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр», повістки та повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 до призначених судових засідань.

Крім того, повідомлення про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_7 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Центрального районного суду міста Дніпра щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.

В ході розшуку встановлено, що станом на 11.06.2026 року обвинувачений ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території.

Згідно з відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актового запису про смерть відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено (т.2 а.п.24-25).

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч.7 ст.135 КПК України.

Захисник в ході судових засідань стверджував, що у нього відсутні будь-які можливості для контакту з обвинуваченим та можливість вручення йому повісток чи процесуальних документів.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження.

Щодо забезпечення права на захист

Згідно з п.1 ч.1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст.52 КПК України, оскільки відносно обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження.

Захисник був присутній під час судового провадження, виявляв активну позицію стосовно захисту обвинуваченого ОСОБА_7 , брав участь в дослідженні доказів, висловлював позицію захисту.

Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор, в ході судових дебатів, висловив позицію щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінований. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим та призначити йому покарання в межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України.

Захисник не мав можливості з`ясувати правову позицію обвинуваченого щодо інкримінованого обвинувачення. Разом з цим, захисник в судових дебатах зазначив, що винуватість ОСОБА_7 не може бути встановлена за відсутності його підзахисного, який не представ перед судом. Досліджені в судовому засіданні докази містять об`єктивні сумніви, а показання обвинуваченого відсутні. Відтак, зазначених доказів недостатньо для висновку про винуватість, особливо з урахуванням проживання обвинуваченого в умовах окупації. З огляду на викладене захисник просив суд зберігати неупередженість та прийняти справедливе рішення.

Докази, досліджені судом на підтвердження обставин кримінального правопорушення

Судом досліджено представлені прокурором письмові докази, зібрані під час досудового розслідування:

- протокол огляду від 03.04.2025, відповідно до якого прокурором оглянуто документи на CD-R диску, отриманого в ході здійснення тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ "Приватбанк", на підставі ухвали слідчого судді від 18.02.2025, зокрема, анкети-заяви на 2 арк., кольорової копії паспорта ОСОБА_7 на 2 арк., кольорового фотозображення ОСОБА_7 на 1 арк., виписки по рахункам ОСОБА_9 (т.2 а.с.30, 39-48);

- протокол огляду Інтернет - сторінок від 25.02.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 , згідно з яким оглянуто офіційну Інтернет сторінку «Единого государственного реестра юридических лиц РФ», сайт «Федеральная налоговая служба России» на якому виявлено документ, а саме: «Выписка из Единого государственного реестра юридических лиц» от 25.02.2025 №ЮЭ9965-25-24616768, содержит сведения о юридическом лице - Донецкий городской совет Донецкой народной республики (т.2 а.с. 54-64);

- протокол огляду Інтернет - сторінок від 26.02.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 , яким оглянуто офіційний веб сайт Центральної виборчої комісії України, на якому виявлено результати виборів депутатів Верховної Ради АРК, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад. В ході огляду встановлено, що з 04.11.2010 по теперішній час ОСОБА_7 є депутатом Пролетарського району Донецької міської ради Донецької області від політичної партії «Партія регіонів» (т.2 а.с. 65-72);

- протокол огляду Інтернет - сторінок від 27.02.2025 соціальної мережі «ВКонтакте» за участю спеціаліста ОСОБА_10 , відповідно до якого оглянуто Інтернет сторінку відносно ОСОБА_7 на якій розміщено публікацію датовану 07.02.2025 щодо особистого прийому громадян, а саме: «Прием депутата Донецкого городского совета ДНР 1 созыва ОСОБА_11 » (т.2 а.с. 73-78);

- протокол огляду Інтернет - сторінок від 28.02.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 , в ході якого оглянуто Інтернет сторінку стосовно ОСОБА_7 на якій розміщено публікацію датовану 07.11.2024 щодо особистого прийому громадян, а саме: «Прием депутата Донецкого городского совета ДНР 1 созыва ОСОБА_12 . Жительница района, обратилась с вопросами жилищно-коммунального и социального характера: о тарифах оплаты за услуги холодного водоснабжения и водоотведения, а также о несогласии с перерасчетом пенсии по законодательству РФ. На поднятые вопросы были даны устные подробные разъяснения» (т.2 а.с. 79-83);

- протокол огляду Інтернет - сторінок від 05.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 , згідно з яким оглянуто сайт під назвою «Единая Россия» на якому виявлено файл датований 31.05.2023 о 06 год. 43 хв. під назвою «Итоговый список кандидатов предварительного голосования представительный орган муниципального образования административного центра Донецкой народной республики» в якому під номером 16 вказано ОСОБА_13 (т.2 а.с. 84-90);

- протокол огляду від 05.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 сайту під назвою «ГИС НПА ДНР», на якому виявлено документ під назвою «Решение Донецкого городского сонета» від 31.10.2023р за №І/3-3 «Об утверждении решений об избрании председателей и заместителей председателей постоянных комитетов Донецкого городского совета днр», згідно з яким ОСОБА_7 избран на должность председателя постоянного комитета по вопросам экономической политики, инвестиций и экологической безопасности Донецкого городского совета ДНР (т.2 а.с. 91-99);

- протокол огляду від 05.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 сайту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на якому розміщено публікацію датовану 06.10.2023 та має назву ОСОБА_14 : «Первое заседание Донецкого городского совета ДНР первого созыва» (т.2 а.с. 100-103);

- протокол огляду від 05.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 сайту під назвою «ГИС НПА ДНР» на якому виявлено документ під назвою «Закон о местном самоуправлении в ДНР» №468-ІІНС від 14.08.2023 (т.2 а.с. 104-118);

- протокол огляду телеграм-каналу від 10.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 під назвою «МО ОД Донецкая Республика Пролетарский район», на якому розміщено публікацію датовану 05.03.2025 о 17:17 про те, що «Сегодня в Пролетарском районе прошла встреча руководителя Управы Пролетарского внутригородского района Администрации городского округа Донецк Елены Рязанцевой с трудовым коллективом «Школы №125 городского округа Донецк» в котором приняли участия депутаты Донецкого городского совета ОСОБА_15 » (т.2 а.с. 119-126);

- протоколом огляду від 11.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 проведено огляд веб-ресурсу "Миротворець" із сторінкою, де зазначено інформацію щодо громадянина України ОСОБА_7 (т.2 а.с. 127-139);

-протокол огляду від 11.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 , в ході якого на оптичний диск скопійовано файли з фото Ф1 ОСОБА_7 та інші фото (т.2 а.с. 144-148);

- висновком експерта №СЕ-19/113-25/1810-ФП від 24.03.2025 за результатами проведення судової портретної експертизи, відповідно до якої зображення особи у файлі під назвою «Фотозображення №1» (особа чоловічої статі, має залисину, вдягнута у светр чорного кольору, під светром видно комір сорочки темного кольору, знаходиться за столом між двома невідомими жінками); у файлі під назвою «Фото_2» (особа чоловічої статі, вдягнена в сорочку білого кольору); у файлі під назвою «Фото_3» ( особа чоловічої статі, вдягнена в сорочку блакитного кольору та піджак бежевого кольору); у файлі під назвою «Фото_4» (особа чоловічої статі, яка знаходиться в шерензі першою з правої сторони, вдягнена в куртку світло - блакитного кольору, на голові вдягнута кепка чорного кольору), придатні для проведення ідентифікаційного портретного дослідження за ознаками елементів зовнішності.

Особа у файлі під назвою «Фотозображення №1» (особа чоловічої статі, має залисину, вдягнута у светр чорного кольору, під светром видно комір сорочки темного кольору, знаходиться за столом між двома невідомими жінками); у файлі під назвою «Фото 2» (особа чоловічої статі, вдягнена в сорочку білого кольору); у файлі під назвою «Фото_3» (особа чоловічої статі, вдягнена в сорочку блакитного кольору та піджак бежевого кольору), і особа у файлі під назвою «Воловік Ф1», яке надане у якості порівняльного зразка, це одна й та ж сама особа.

Відповісти на питання у частині, чи одна і та сама особа зображена у файлі під назвою «Фото_4» (особа чоловічої статі, яка знаходиться в шерензі першою з правої сторони, вдягнена в куртку світло - блакитного кольору, на голові вдягнута кепка чорного кольору), і у файлі під назвою «Воловік ФІ», яке надане у якості порівняльного зразка, не є можливим у зв?язку з тим, що зображення особи у файлі з назвою «Фотозображення №1» неспівставне, у зв?язку з різним ракурсом з наданим порівняльним зразком, що міститься у файлі «Воловік Ф1» (т.2 а.с. 153-163);

- протокол огляду від 13.03.2025за участю спеціаліста ОСОБА_10 , відповідно до якого проведено огляд сайту під назвою «Донецкая народная республика. Официальний сайт», на якому розміщено текст закону під назвою «Закон о структуре и наименовании органов местного самоуправления, численности, сроках полномочий и дате проведения выборов депутатов представительных органов муниципальных образований первого созыва в ДНР №439-ІІНС от 06.04.2023»(т.2 а.с. 164-174);

- протокол огляду від 31.03.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 , проведено огляд Веб-сайту «Верховна Рада України» на якому виявлено Наказ №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (т.2 а.с. 175-184);

-протокол огляду від 03.04.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 сайту під назвою «Избиратель депутат. Найти своих депутатов» на якому виявлено інформацію, щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є так званим «депутатом фракции «Единая Россия Донецкого городского совета ДНР» (т.2 а.с. 185-189);

- протокол огляду від 03.04.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 сайту під назвою «ГИС НПА ДНР», на якому виявлено документ під назвою «Решение Донецкого городского совета Донецкой народной республики от 31.03.2023 №1/3-4 «О закреплениии за депутатами Донецкого городского совета днр первого созыва территории муниципального образования городского округа Донецк ДНР»; де в п.49 вказано « ОСОБА_13 , та перелік вулиць, закріплених за останнім (т.2 а.с. 190-197);

-протокол огляду від 03.04.2025 за участю спеціаліста ОСОБА_10 сайту під назвою «Избирательная комиссия днр», на якому розміщено публікацію датовану 12.09.2023 під назвою «Результаты выборов, проводимых на территории днр» де міститься «Протокол территориальной избирательной комиссии №13 от 10.09.2023 о результатах выборов на территории ДНР, городской округ Донецк», в якому під номером 16 вказано прізвище « ОСОБА_13 » - депутат Всероссийской политической партии «Единая Россия» (т.2 а.с. 198-203);

- протоколом огляду від 03.04.2025 участю спеціаліста ОСОБА_10 проведено огляд сайту «Избирательная комиссия ДНР» на якому виявлено «Постановление от 20.06.2023 №11/88 «О проведении голосования на выборах, назначеных на 10 сентября 2023 года, в течении нескольких дней подряд» (т.2 а.с. 204-209);

- протокол огляду від 03.04.2025 участю спеціаліста ОСОБА_10 проведено огляд сайту «Центральная избирательная комиссия Российской Федерации» на якому виявлено постанову від 15.06.2023 №119/941-8 О проведении голосования на дополнительных выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации восьмого созыва по одномандатным избирательным округам и иных совмещенных с ними выборах и референдумах, назначенных на 10.09.2023 в течение нескольких дней подряд» (т.2 а.с. 210-215);

- протокол огляду від 19.05.2025 участю спеціаліста ОСОБА_10 проведено огляд офіційного сайту «Федеральная налоговая служба», на якому виявлено документ, а саме: «Выписка из Единого государственного реестра юридических лиц» от 19.05.2025 №ЮЭ9965-25-75902812, которая содержит сведения о юридическом лице - Администрации городского округа Донецк Донецкой народной республики (т.2 а.с. 210-215).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Донецького району Донецької області, з 07.04.2014 по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:

- інформацією наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.02.2022 державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями не перетинав;

- інформацією отриманою з Міністерства соціальної політики України про те, що станом на 13 лютого 2025 року, згідно відомостей внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб;

- інформацією отриманою з Центральної виборчої комісії України про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано депутатом Пролетарської районної в місті Донецьку ради Донецької області на чергових місцевих виборах 31 жовтня 2010 року (висувався Пролетарською районною організацією Партії регіонів міста Донецька).

Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими.

Проаналізував досліджені докази в кримінальному провадженні в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення.

Фактів того, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу (РФ), або інших осіб не встановлено.

Законодавець у частині 5 ст.111-1 КК України встановлює ознаку добровільності дій суб`єкта кримінального правопорушення.

Верховний Суд в своїй постанові від 31.01.2024 року в справі № 638/5446/22 (провадження № 51-4092км23), зазначив, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Зміст досліджених судом доказів, дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв особисто і добровільно. Є очевидним, що усі дії обвинуваченим здійснювались ним особисто, або за погодженням із невстановленими особами російської федерації та на їх вказівку, тобто останній діяв добровільно, мав вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними і на час інкримінованих подій обвинувачений добре розумів значення своїх дій, їх наслідки.

Суд вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо належних, допустимих та безсумнівно переконливих доказів, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчинені злочину поза розумним сумнівом, саме в обсязі обвинувачення, який суд вважає доведеним.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду.

Суд, аналізуючи вищезазначені представлені докази, вважає, що вони є належними, допустимими та достовірними, взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою, підтверджують фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд доходить висновку, що діяння вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 правильно кваліфіковане за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне обрання громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі, до окупаційної адміністрації держави-агресора, за наступних обставин (колабораційна діяльність).

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, був обраний депутатом Пролетарської районної в м. Донецьку ради Донецької області, на обліку лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, має двох неповнолітніх дітей, як внутрішньо переміщена особа не реєструвався, з 24.02.2022 дані про перетин ним державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, не встановлено (т.2 а.с.23, т.3 а.с. 99-100,102-121).

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до п. 11 ч.1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, що посягає на захист важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення за інкриміноване кримінальне правопорушення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань.

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, що захищаються та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 395, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років та з конфіскацією майна.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на залучення експерта в розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) гривень, 20 копійок за проведення експертизи № СЕ-19/113-25/1810-ФП від 24.03.2025.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 09.06.2025, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його фактичного затримання.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_7 :1/1 квартири загальною площею 55,6 кв.м., житлова площа 39,9 кв.м., що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14916979 та - 1/1 нежитлового вбудованого приміщення у цокольному поверсі під стоянку №16, загальною площею 19,9 кв. м., що складає 4/100 ідеальної частки, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, проспект Хмельницького Богдана, буд.71б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1635007114101, залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику з урахуванням положень ч. 4 ст. 46, ч. 2 ст. 297-5 КПК України.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя: