Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №175/3742/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3742/24

Провадження № 1-кп/175/193/24

2026 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю захисника: адвоката ОСОБА_4

за участю обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024052390000218 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У невстановлені під час досудового розслідування час і дату, але не пізніше 31 січня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_5 , знаходячись у невстановленому під час досудового розслідування місці, діючи з умислом, спрямованим на незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту, здійснив замовлення у мобільному додатку «Telegram» у невстановленої особи особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонений, – «PVP». Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, 31 січня 2024 року обвинувачений ОСОБА_5 , знаходячись біля одного з поштоматів ТОВ «НОВА ПОШТА», розташованого на території м. Києва, діючи з умислом, спрямованим на незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту, незаконно, шляхом отримання посилки, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, – «PVP», яку незаконно, без мети збуту, зберігав при собі. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, 02 лютого 2024 року обвинувачений ОСОБА_5 незаконно, без мети збуту, перевозив вказану вище особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, при собі на транспорті залізничного сполучення, а саме потязі № 101 сполученням «Херсон – Краматорськ». Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, того ж дня, приблизно о 10 годині 40 хвилин, обвинувачений ОСОБА_5 незаконно, без мети збуту, зберігав при собі вказану вище особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, коли на території залізничного вокзалу м. Краматорська Донецької області, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Залізнична, 53, під час складання відносно нього та подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, на запитання працівників поліції ним було повідомлено останніх про наявність у нього особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонений, – «PVP». В подальшому, 02 лютого 2024 року, у період часу з 12 години 04 хвилин до 12 години 30 хвилин, під час проведення огляду місця події за вказаною вище адресою у обвинуваченого ОСОБА_5 було виявлено та вилучено полімерне пакування з кристалічною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, – «PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он)», маса якої складає 35,1905 грами, що є особливо великим розміром.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту, в особливо великому розмірі.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Під час судового провадження між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 15 червня 2026 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та обвинувачений уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 309 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України. Сторони узгодили призначення покарання підозрюваному за ч. 3 ст. 309 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченого від відбуття призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_4 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, умови угод не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працює, має постійне місце мешкання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді п`яти років позбавлення волі. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строк застосування якого закінчився. Учасники судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому в судовому засіданні не заявляли, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 червня 2026 року, укладену між прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним за 3 ст. 309 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на два роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази: сейф-пакет № 5629253 з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений, – «PVP» та первинною упаковкою, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області згідно з квитанцією № 972, – знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень 12 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: