Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №175/1006/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1006/26

Провадження № 2/175/272/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(Заочне)

"15" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Живоглядової У.С.,

представника третьої особи - Попової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

В позові посилається на те, що відповідач є батьком своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що батько - ОСОБА_2 не підтримує зв`язку з донькою, не цікавиться її життям і потребами, не сплачує аліменти, не забезпечує догляду, освіти, що негативно впливає на фізичний та психоемоційний стан дитини. Вказує, що дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Ці обставини свідчать про повне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків і наявність підстав для захисту прав дитини.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, проти заочного рішення не заперечувала.

Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, надала пояснення, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату місце та час судового засідання повідомлений належним чином, відзив та заяв не надавав.

Представник третьої особи - Магдалинівської селищної ради у судовому засіданні вказала, що їх думка викладена у висновку органу опіки та піклування, та надала до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, який підтримала. Додатково зазначила про спілкування з відповідаче по телефону, який зазначив про згоду з позбавленням його батьківських прав.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Заслухавши учасників судового провадження, свідків, думку дитини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого Магдалинівським райнним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №45.

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 року у справі №179/578/21, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 19.01.2019 року, розірвано.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 року у справі №179/753/21, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 травня 2021 року.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2023 року ВП НОМЕР_4, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №179/753/21 виданого Магдалинівським районним судом 07.09.2023 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 травня 2021 року

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зробленого Слобожанським ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вбачається, що боржник ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 178 477, 23 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 року у справі №175/6594/25, стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 155397 (сто п`ятдесят п`ять тисячі триста дев`яносто сім) грн 23 коп.

Відповідно до листа директора Кільченського закладу дошкільної освіти «Сонечко» Магдалиніської селищної ради Гриценко С. від 31.07.2025 року, вбачається, що ОСОБА_3 відвідує заклад з 2021 року. Протягом зазначеного періоду час дитину приводять до закладу та забирають її батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рідний батько дитини ОСОБА_2 жодного разу дитину до закладу не приводив та не забирав. Оплата за відвідування дитиною закладу здійснюють ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Жодної згадки про рідного батька ОСОБА_2 від дитини не було.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 16.04.2026 року, вбачається, що враховуючи свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківським обов`язками, зокрема виховувати та піклуватися про дитину, є наслідком винної поведіки та підставою для позбавлення його батьківських прав. Фактично батько самоусунувся від догляду та виховання своєї дитини. Враховуючи викладене у висновку, Магдалинівська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснив суду, що з дитиною ОСОБА_8 почав спілкуватися коли почав зустрічатися з позивачкою у 2021 році, відповідача не бачив, не спілкувався з ним, зі слів позивачки йому відомо, що уваги дитині батько не приділяв. Вказував, що відповідач спочатку допомагав дитині, платив, але потім перестав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснила суду, що познайомилась з позивачкою у 2021 році, їй було відомо, що позивач була заміжня та має дитину. Вказувала, що про відповідача не чула, не бачила його взагалі, зі слів відомо, що він ніяк не проявляв себе до дитини як батько.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , пояснила суду, що знайома з позивачкою з 2020 року, її чоловік є хрещеним батьком ОСОБА_8 , відповідача бачила в останнє в 2021 році, до трьох років платив аліменти дитині, потім перестав. Як батько себе не проявляє, один раз подарував ОСОБА_8 .

Також судом була заслуна думка дитини. ОСОБА_3 повідомила суду, що в неї є брат і сестра, проживає з мамою, татом ( ОСОБА_6 ), та бабусею. Відносини в них добрі.

Відповідно до статті 51 Конституції України частин другої, третьої статті 5 Сімейного кодексу України , сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, громадянського суспільства.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Тлумачення ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 654/1409/19 вказав, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Верховний суд також зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Виходячи з викладеного та інтересів дитини, права дитини на зростання у безпечному середовищі, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши систематичний та тривалий, винний, свідомий характер неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків; приймаючи до уваги що ОСОБА_2 не докладено зусиль для створення належних умов для проживання, освіти та розвитку дітей, враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права дитини, СК України, - суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування виключного заходу - позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Такий захід має законну мету - захист інтересів дитини та її право на безпечні умови проживання та здійснюється для захисту фізичного, емоційного здоров`я та моралі неповнолітньої дитини.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 136 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 77-81, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова