Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №932/20685/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/20685/25

Провадження №2/932/6859/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м.Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов`язань за договором позики № 39/429112305 від 14.05.2021 року, початково укладеним із ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС». Внаслідок ланцюга договорів факторингу право вимоги за вказаним правочином перейшло до ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС». Загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, становить 33 200 грн, що включає тіло позики 4 000 грн, нараховані проценти 28 080 грн та комісію 1 120 грн. Окрім основної суми боргу, заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Процесуальні дії у справі.

24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 14.05.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 39/429112305. Підписанням цього Договору Позичальник підтвердив ознайомлення з його умовами та отримання коштів.

Згідно з істотними умовами Договору, Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, платності та поверненості. Позика надавалася шляхом передачі готівкових коштів, отримання яких у повному обсязі в дату підписання Договору Позичальник підтвердив власним підписом.

Відповідно до умов Договору та Графіку платежів, строк користування позикою було встановлено до 13.05.2022 року включно. За користування позикою встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 2% від суми позики за кожен день користування, а повний порядок погашення заборгованості та нарахованих платежів чітко визначено Графіком платежів, який є невід`ємною частиною Договору.

У подальшому право вимоги за вказаним Договором було відступлено наступним чином: 28.12.2023 року на підставі Договору факторингу № 28122023 від ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» до ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»; 17.04.2025 року на підставі Договору факторингу № 17-04/ФК-25 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ»; 25.08.2025 року на підставі Договору факторингу № 25-08/ФК-25 право вимоги перейшло до ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС».

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед новим кредитором. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на дату подання позову загальна сума боргу становить 33 200,00 грн, яка складається з наступних частин: 4 000,00 грн — заборгованість за сумою позики (тіло); 28 080,00 грн — заборгованість за нарахованими процентами; 1 120,00 грн — заборгованість за комісією.

Норми права, які застосовує суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновок суду.

Позивачем ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» при зверненні до суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн за договором позики № 39/429112305 від 14 травня 2021 року.

Згідно з п. 3.1 Договору позики, надання коштів мало здійснюватися шляхом передачі готівкових коштів позичальнику. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, зокрема видаткові касові ордери з підписом позичальника або квитанції, які б фіксували момент реальної передачі готівки від ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» відповідачу. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей, а тому відсутність доказів такої передачі свідчить про відсутність виникнення зобов`язальних відносин.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості на загальну суму 33 200,00 грн не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він є лише документом, який відображає односторонні нарахування фінансової установи та за відсутності банківських виписок чи касових документів не може вважатися належним доказом існування боргу та правильності його нарахування.

Крім того, суд зазначає, що заборгованість за комісією у розмірі 1 120,00 грн не підтверджена доказами надання конкретних послуг, за які вона нарахована. Також позивачем не надано обґрунтувань щодо правомірності нарахування відсотків за договірною ставкою 2% на день (що складає 28 080,00 грн) за межами строку дії договору, що суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо обмеження права кредитора нарахувати договірні відсотки після настання терміну повернення коштів.

Також судом враховано відсутність клопотань позивача про витребування первинних документів, що підтверджували б виконання умов п. 3.1 Договору. Недоведеність факту видачі коштів унеможливлює встановлення фактичного розміру заборгованості.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) згідно зі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений 11.05.2026.

Суддя: В.І.Цитульський