Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №488/873/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/873/26

Провадження № 2/488/1675/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, яка продовжує навчання, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь додаткові витрати на навчання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що шлюб між нею та відповідачем було розірвано 10 червня 2010 року. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Позивач вказала, що на підставі виконавчого листа у справі № 2-2239 від 23.07.2009 року про стягнення аліментів з відповідача на утримання їхнього спільного сина 07.10.2009 року було відкрито виконавче провадження № 15107311.

Також позивач зазначила, що на даний час син сторін навчається у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили. Відповідно до договору № 265-К від 01.09.2024 року та довідки-розрахунку вартість навчання за два семестри становить 30 000 грн. Вказану суму, за твердженням позивача, було фактично сплачено нею в повному обсязі.

Позивач зазначила, що відповідач участі у несенні додаткових витрат на навчання сина не бере та будь-якої матеріальної допомоги на їх покриття не надає.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.

Копію ухвали надіслано сторонам.

До суду повернулись поштові вкладення від 19.03.2026 року, у яких проставлена відмітка про відсутність позивача/відповідача за місцем проживання.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім того, Відповідач — ОСОБА_2 , особисто отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 22.04.2026 року у приміщенні суду під розписку.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 10.06.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 19.06.2012 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа у справі № 2-2239 від 23.07.2009 року про стягнення аліментів з відповідача на утримання їхнього спільного сина, постановою державного виконавця від 07.10.2009 року відкрито виконавче провадження № 15107311.

Як вбачається з наданої суду довідки ЧНУ ім. Петра Могили видана ОСОБА_3 про те, що останній навчається в ЧНУ ім. Петра Могили за контрактом.

До матеріалів справи також долучено договір про надання освітніх послуг від 01.09.2024 року, укладений між Чорноморським національним університетом імені Петра Могили в особі ректора Клименка Л.П. та ОСОБА_3 , законним представником якого виступає ОСОБА_1 .

Відповідно до умов зазначеного договору університет зобов`язався здійснювати підготовку вступника за денною (змішаною) формою здобуття освіти за освітньою програмою «Психологія», спеціальністю 053 «Психологія», для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра.

Згідно з пунктом 11 договору фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб на умовах договору, укладеного між університетом та фізичною та/або юридичною особою, яка замовляє платну освітню послугу.

З наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій від 10.09.2025 року та 29.01.2026 року вбачається, що позивачем було здійснено оплату освітніх послуг за договором про надання освітніх послуг у розмірі 15 000 грн за кожним платежем.

Таким чином, загальна сума коштів, сплачених позивачем за навчання ОСОБА_3 , становить 30 000 грн, що підтверджується зазначеними платіжними документами.

04.05.2026 року позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи було долучено довідку № 113 від 29.04.2026 року, видану головним бухгалтером Чорноморського національного університету імені Петра Могили О.А. Руденко.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_3 був зарахований на навчання до Чорноморського національного університету імені Петра Могили наказом № 651-с від 30 серпня 2024 року на підставі контракту № 265/24. Платником за вказаним контрактом визначено ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою оплата за навчання була здійснена ОСОБА_1 11.09.2025 року та 30.01.2026 року у розмірі 15 000 грн за кожним платежем, загалом на суму 30 000 грн.

Також у довідці зазначено, що наказом № 144-с від 01 квітня 2026 року ОСОБА_3 переведено на навчання за державним замовленням.

Крім того, у зв`язку зі зміною форми фінансування навчання та на підставі заяви ОСОБА_3 про повернення залишку коштів, 21.04.2026 року на банківський рахунок платника — ОСОБА_1 — було повернуто 6 300 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 794.

За такого суд вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1)досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2)продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Так, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази повинні бути належні, допустимі та достовірні.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, спільна дитина сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчався у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили на контрактній формі навчання. Вартість навчання відповідно до укладеного договору становила 30 000 грн, що підтверджується наявними у справі договором про надання освітніх послуг, платіжними документами та довідкою навчального закладу.

Разом з тим, наказом Чорноморського національного університету імені Петра Могили № 144-с від 01 квітня 2026 року ОСОБА_3 було переведено на навчання за державним замовленням. У зв`язку зі зміною джерела фінансування навчання частина сплачених коштів у розмірі 6 300 грн була повернута платнику – ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою університету та платіжною інструкцією № 794 від 21 квітня 2026 року.

Отже, фактично понесені позивачем витрати на оплату навчання становили 23 700 грн (30 000 грн – 6 300 грн).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину, яка продовжує навчання, у розмірі 15 000 грн, що становило половину від суми коштів, сплачених за навчання за контрактом. Разом з тим, судом встановлено, що після переведення ОСОБА_3 на навчання за державним замовленням позивачу було повернуто 6 300 грн сплачених коштів, у зв`язку з чим фактичний розмір понесених нею витрат на навчання склав 23 700 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання, продовжує здобувати вищу освіту та потребує матеріальної підтримки, перебуваючи на утриманні матері, а також беручи до уваги рівність прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини, суд дійшов висновку, що витрати на оплату навчання є необхідними для здобуття освіти, мають характер додаткових витрат на дитину та не охоплюються сплатою аліментів. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина фактично понесених витрат на навчання у розмірі 11 850 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Суд також зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення вимоги щодо стягнення аліментів, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, яка продовжує навчання — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) додаткові витрати на дитину — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі 11 850,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Сторони по справі:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.А. Чернявська