Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №487/9436/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9436/25

Провадження № 2/487/884/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2025 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до ОСОБА_2 (далі також – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми сплачених грошових коштів за комунальні послуги з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 20 437,48 грн, судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а саме позивачу належить 2/3 частки, а відповідачу – 1/3 частка, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. На теперішній час в квартирі ніхто не зареєстрований і не проживає. Позивач одноосібно несе витрати по сплаті житлово-комунальних послуг. Відповідач як співвласник майна зобов`язана брати участь у витратах на утримання цього майна, проте відповідач не виконує цього обов`язку, тому у позивача виникло право на стягнення з неї цих витрат та на застосування ст. 625 ЦК України. За період з січня 2022 року по жовтень 2025 року позивачем сплачено за послуги теплопостачання 32691,40 грн, 1/3 частину з яких просить стягнути з відповідача, а саме 10897,13 грн, а також 223,31 грн – 3% річних, 2622,02 грн – інфляційні втрати. За період з лютого 2022 року по квітень 2025 року позивачем за послуги з управління будинку і прибудинкової території сплачено 14879,08 грн, 1/3 частину з яких просить стягнути з відповідача, а саме 4959,69 грн, а також 71,43 грн – 3% річних, 1169,40 грн – інфляційні втрати. За період з січня 2022 року по листопад 2025 року позивачем сплачено абонентську плату за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 1312,52 грн, 1/3 частину з яких просить стягнути з відповідача, а саме 437,51 грн, а також 4,82 грн – 3% річних, 52,17 грн – інфляційні втрати. Загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних складає 20437,48 грн.

Ухвалою суду від 31 грудня 2025 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано копію спадкової справи, зобов`язано позивача надати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

28 січня 2026 року з Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

03 лютого 2026 року надійшло клопотання позивача, в якому він просить долучити витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

09 березня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що фактично прийняття спадщини виникло лише після реєстрації, отримання свідоцтва про право на спадщину від 07.12.2022. Фактично лише з січня 2023 року виникає право позивача на стягнення витрат на комунальні послуги. Що стосується заборгованості за опалення, відповідач зазначає, що нею було сплачено: 12.06.2025 - 43,85 грн, 11.09.2025 - 43,85 грн, 11.09.02025 - 42,85 грн, 10.12.2025 - 255,00 грн, 10.10.2025 - 50,00 грн, 10.12.2025 – 250,00 грн, що разом складає 685,55 грн. Щодо сплати за утримання будинку, то нею було сплачено: 08.07.2025 - 131,00 грн, 09.06.2025 - 131,00 грн, 12.08.2025 - 130,00 грн, 11.09.2025 - 130,01 грн, 06.09.2025 – 130,00 грн, 10.10.2025 - 172,00 грн, 10.12.2025 - 86,00 грн, що загалом складає 910,01 грн. Фактично позивачем за відповідача було сплачено за цей період 11673,52 грн, а відповідачем було самостійно сплачено 1595,56 грн. Залишок боргу за комунальні послуги складає 10 077,96 грн, з якою відповідач погоджується. Що стосується нарахування індексу інфляції та 3% річних, відповідач, посилаючись на застосування мораторію Законом України №2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким внесено зміни до п. 18 Перехідних положень ЦК України, просила відмовити у задоволенні цих вимог.

16 березня 2026 року надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що незалежно від того, чи отримала відповідач свідоцтво про право на спадщину, вона має належним чином утримувати майно з моменту відкриття спадщини. Щодо витрат на послуги теплопостачання, які здійснила відповідач, позивач зазначає, що ці витрати за 11.09.2025, 10.12.2025 за межами позовних вимог. Також витрати відповідача на послуги утримання будинку за межами позовних вимог. Щодо заперечень відповідача в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивач вказує, що вимоги закону, на який посилається відповідач не застосовуються до вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позивач разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/3 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2022 року, виданого державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Ткаченко Ю.Г.

ОСОБА_2 є власником 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 грудня 2022 року, виданого державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Ткаченко Ю.Г.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, він витрати на утримання вказаної вище квартири:

за період з січня 2022 року по жовтень 2025 року на послуги теплопостачання - 32691,40 грн, 1/3 частину з яких просить стягнути з відповідача, а саме 10897,13 грн, а також 223,31 грн – 3% річних, 2622,02 грн – інфляційні втрати;

за період з лютого 2022 року по квітень 2025 року на послуги з управління будинку і прибудинкової території - 14879,08 грн, 1/3 частину з яких просить стягнути з відповідача, а саме 4959,69 грн, а також 71,43 грн – 3% річних, 1169,40 грн – інфляційні втрати;

за період з січня 2022 року по листопад 2025 року на абонентську плату за послуги централізованого водопостачання та водовідведення - 1312,52 грн, 1/3 частину з яких просить стягнути з відповідача, а саме 437,51 грн, а також 4,82 грн – 3% річних, 52,17 грн – інфляційні втрати.

Загальна сума заборгованості відповідача, заявлена позивачем до стягнення, з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних складає 20437,48 грн.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує.

Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Під витратами на управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні ст. 360 ЦК України, які мають нести сторони як співвласники квартири, слід розуміти витрати на утримання цієї квартири, які є об`єктивно необхідні для підтримання її у придатному для використання за призначенням стані, тобто безпосередньо пов`язані саме із забезпеченням належного технічного стану квартири, без вчинення яких житло втратить свої споживчі властивості.

Також тлумачення вищенаведених норм права (ст.ст. 360, 544 ЦК України) дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).

Матеріали справи свідчать про те що сторони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з розміром частки позивача – 2/3, відповідача – 1/3.

Оплата за надання житлово-комунальних послуг у вказаній квартирі є неподільним зобов`язанням.

Отже позивач, сплативши за надані житлово-комунальні послуги, виконав солідарний обов`язок щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, зокрема й за відповідача.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 544 ЦК України має право на зворотню вимогу (регрес) до відповідача в розмірі 1/3 частки витрат сплачених житлово-комунальні послуги.

Відповідно до розрахунку позивача, ним сплачено за період з січня 2022 року по жовтень 2025 року за послуги теплопостачання - 32691,40 грн; за період з лютого 2022 року по квітень 2025 року за послуги з управління будинку і прибудинкової території - 14879,08 грн; за період з січня 2022 року по листопад 2025 року абонентську плату за послуги централізованого водопостачання та водовідведення - 1312,52 грн. Загальна сума заборгованості відповідача 13747,46 грн.

Однак суд не погоджується з таким розрахунком заборгованості, виходячи з такого.

Так, відповідно до платіжної інструкції №0.0.2452442877.1, яка узгоджується з відомістю нарахувань та оплат ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», 10.02.2022 позивачем сплачено за надані послуги 3013,25 грн, тоді як в розрахунку заборгованості ним зазначено 3313,25 грн, отже, загальний розмір проведених позивачем сплат слід зменшити на 300 грн та загальна сума проведених позивачем оплат за цей період складає 32391,40 грн.

В іншій частині розрахунок витрат позивача на оплату послуг теплопостачання узгоджується з наданими ним платіжними інструкціями та відомістю нарахувань та оплат ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».

Водночас, за цей період відповідачем сплачено 135,70 грн (по 42,85 грн у червні та вересні 2025 р. та 50 грн у жовтні). При цьому, у вересні позивач взагалі не сплачував за послуги, тому 2/3 від 42,85 грн, а саме 28,57 грн має бути віднесена на погашення заборгованості відповідача. Так само, відповідно до відомості нарахувань та оплат ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» у жовтні 2025 р. нараховано до сплати 42,85 грн, а сплачено 92,85 грн, з яких 42,85 грн сплачено позивачем, а 50 грн відповідачем. При цьому, відповідно до своєї частки відповідач мала сплатити 14,28 грн та позивач просить стягнути цю суму. Однак, враховуючи, що відповідачем сплачено 50 грн, що перевищує її частку у видатках на житлово-комунальні послуги за цей місяць на 35,72 грн (50,00 грн - 14,28 грн = 35,72 грн), суд доходить висновку, що цю різницю слід зарахувати на погашення її частки за попередні періоди. Отже, загалом, із заборгованості відповідача за послуги теплопостачання слід виключити суму 64,29 (28,57+35,72).

Як зазначено судом вище, загальні витрати позивача на послуги теплопостачання склали 32391,40 грн, тому 1/3 частка відповідача складає 10 797,13 грн, а за вирахуванням суми 64,29 грн, яка була сплачена відповідачем - 10 732,84 грн.

Далі, щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території, позивачем двічі зараховано одну суму у березні 2022 року – 387,01 грн, оскільки як вбачається з історії фінансового стану ПП «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ЖЕД №10», у березні 2022 р. було нараховано до сплати та сплачено 387,01 грн, а надані позивачем докази сплати є підтвердженням однієї операції з датою валютування 14.03.2022 на суму 387,01 грн (до матеріалів справи одночасно долучено платіжну інструкцію та квитанцію термінала за цим самим платежем). З огляду на це, суд вважає за необхідне виключити суму повторно зарахованого платежу в розмірі 387,01 грн із загального розрахунку понесених позивачем витрат за цей період, зменшивши її на відповідну суму. В іншій частині розрахунок позивача узгоджується з історією фінансового стану ПП «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ЖЕД №10» та квитанціями, платіжними інструкціями.

Отже, загальна сума витрат позивача за ці послуги складає 14 492,07 грн (14879,08-387,01), а 1/3 частка відповідача, яку слід стягнути з неї - 4 830,69 грн.

Доводи відповідача щодо сплати нею витрат на утримання будинку та прибудинкової території суд відхиляє, оскільки надані нею докази свідчать, що ці послуги були оплачені починаючи з червня 2025 року, в той час як позивачем заявлені вимоги про стягнення понесених витрат за період до квітня 2025 року (включно).

Щодо абонентської плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, розрахунок позивача в частині його витрат відповідає наданим ним доказам, а тому суд вважає його доведеним та приходить до висновку про стягнення з відповідача за ці послуги 437,51 грн.

Враховуючи наведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 16 001,04 грн.

Доводи відповідача про те, що з січня 2023 року у позивача виникло право на стягнення витрат на комунальні послуги, оскільки свідоцтво про право на спадщину вона отримала 07.12.2022, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України)..

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, та, відповідно, зобов`язаний утримувати належне йому майно.

Після смерті матері 09 січня 2022 року відповідач у встановленому законом порядку прийняла спадщину, яка складається 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , тому з цього часу вона є власником зазначеного майна та зобов`язана нести витрати на його утримання пропорційно своїй частці.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

На спірні правовідносини поширюється дія ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на суму боргу, є складовою грошового зобов`язання та особливою мірою відповідальності боржника за прострочення. Вони виступають способом захисту майнових прав кредитора, оскільки компенсують втрати від знецінення коштів унаслідок інфляції та плату за користування утримуваними грошима, що підлягають сплаті кредитору.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов?язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов?язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов?язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов?язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов?язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов?язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов?язань.

Водночас, підставою для здійснення нарахувань та стягнення грошових коштів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України є прострочення виконання грошового зобов`язання.

З моменту виконання солідарного зобов`язання припиняються відносини між кредитором та солідарними боржниками. Проте дана обставина не призводить до припинення правових зв`язків між солідарними боржниками. У результаті виникає нове зобов`язання регресне, а зобов`язання, яке існувало раніше, припиняється виконанням.

Таким чином, у зв`язку з понесенням позивачем витрат за комунальні послуги зобов`язання по їх сплаті припинилося виконанням, а позивач отримав можливість стягувати відповідні кошти в порядку регресу.

Для здійснення нарахувань за частиною 2 статті 625 ЦК України позивач мав звертатися до відповідачки, яка, у свою чергу, повинна була допустити прострочення виконання регресного зобов`язання.

Між тим, позивач не довів, що в позасудовому порядку звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів, що виключає можливість стверджувати про прострочення грошового зобов`язання, а звідси й можливість стягувати з відповідача грошові кошти на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Суд звертає увагу, що будь-яких зобов`язань або договорів щодо порядку оплати комунальних послуг матеріали справи не містять. Підстав вважати, що відповідач порушила права позивача у зв`язку із порушенням строку виконання зобов`язань не вбачається.

Також безпідставним є посилання відповідача на пільги по сплаті 3 % річних та інфляційних втрат на період воєнного стану на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки ці положення мають спеціальний характер і стосуються лише позичальників за кредитними договорами. Оскільки борг у цій справі виник не з кредитного договору, а з обов`язку співвласника брати участь у витратах на утримання спільного майна, відповідач не має права на звільнення від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, тому відмовляє в задоволенні цих вимог.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, пропорційно до задоволених вимог.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1211,50 грн.

Однак, відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а тому ця сума підлягає розподілу між сторонами.

Також позивачем сплачено за послуги з професійної правничої допомоги 5600,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 78%, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до цієї частки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 944,74 грн (1211,20 грн ? 78%) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4368,00 грн (5600,00 грн ? 78%).

Керуючись статтями ст. 5, 7,12,13,76,141, 142, 263, 264, 265, 272, 352, 354-355 ЦПК,суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/3 частину витрат на утримання житла за адресою АДРЕСА_2 , що складає 16 001,04 грн.

У стягненні інших витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 944,74 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4368,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: З.М. Сухаревич