Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №487/7529/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7529/25

Провадження № 1-кп/487/375/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025152030001138 від 20.08.2025за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі, є громадянином України, має повну середню освіту, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше неодноразово судимий, востаннє: 25.04.2023 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 190 до 2 років обмеження волі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

19.08.2025 близько об 11:45 год, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 , рухаючись по вул. Лазурній в м. Миколаєві та проходячи біля ЗОШ №57, розташованої за адресою м. Миколаїв, вул. Лазурна, 26-А, на тротуарі побачив банківську платіжну картку АТ «ПриватБанк» зеленого кольору з номером НОМЕР_1 , прикріплену до банківського рахунку НОМЕР_2 , власником якої являється АТ «ПриватБанк» та яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 , та яка у розумінні норм ст.1 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05.04.2001 відносяться до офіційних документів, після чого у нього виник злочинний корисливий умисел, спрямований на викрадення (привласнення) вказаної банківської картки, з метою подальшого зняття з неї коштів для власних потреб.

Реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, знаходячись у вказаний час, у вказаному місці, ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, з метою власного незаконного збагачення, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, підняв з тротуару банківську картку НОМЕР_1 , прикріплену до банківського рахунку НОМЕР_2 , та маючи реальну можливість повернути її звернувшись до будь-якого відділення АТ КБ «ПриватБанк», або передати її до правоохоронних органів, таких дій не вчинив та з корисливих мотивів, утримуючи вказану карту при собі з метою подальшого зняття з неї грошових коштів для власних потреб, залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 357 КК України, тобто привласнення офіційного документу з корисливих мотивів, у вчиненні якого визнається винним.

Крім того, 19.08.2025 близько об 11:50 год ОСОБА_3 , будучи обізнаним про введення в Україні воєнного стану, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів, знаходячись у приміщенні магазину «Домашній», розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 52, використовуючи раніше привласнену банківську картку з номером НОМЕР_1 , прикріплену до банківського рахунку НОМЕР_2 , власником якої являється АТ «ПриватБанк» та яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 , розуміючи, що не має права розпоряджатися грошовими коштами, які знаходились на вказаному банківському рахунку, провів безконтактну оплату зазначено банківською карткою, шляхом застосування чіпу на банківській картці без підтвердження коду банківської картки, тим самим здійснив розрахунок за товар за наступними транзакціями:

19.08.2025 о 11:51 на суму 140 гривень;

19.08.2025 о 11:52 на суму 317 гривень;

19.08.2025 о 11:53 на суму 340 гривень;

19.08.2025 о 11:55 на суму 244 гривень;

19.08.2025 о 11:56 на суму 234,50 гривень;

19.08.2025 о 11:58 на суму 245 гривень;

19.08.2025 о 12:00 на суму 385 гривень;

19.08.2025 о 12:00 на суму 385 гривень;

19.08.2025 о 12:02 на суму 418 гривень;

19.08.2025 о 12:05 на суму 280 гривень;

19.08.2025 о 12:07 на суму 324 гривень;

19.08.2025 о 12:09 на суму 404,50 гривень;

19.08.2025 о 12:10 на суму 155 гривень.

У подальшому ОСОБА_3 , утримуючи придбані за допомогою банківської картки товарно-матеріальні цінності покинув місце вчинення злочину, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3872 грн.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, у вчиненні якого визнається винним.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті та зазначив, що ним вони не оспорюються, при цьому вважав за недоцільне дослідження доказів щодо цих обставин, зазначивши, що йому зрозуміло обмеження права на апеляційне оскарження цих обставин.

Аналогічну думку висловив прокурор.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що йому відомо про ведення на території України воєнного стану. Точну дату він не пам`ятає, але не заперечує, що 19.08.2025 приблизно опівдні він з дружиною та дитиною гуляв та проходячи біля школи на вул. Лазурній в м. Миколаєві, на тротуарі знайшов банківську картку, яку підняв та взяв собі. Пояснив, що мав змогу повернути знайдену банківську картку до відділення банку або до поліції, але вирішив залишити собі картку, оскільки у нього не було грошей та він сподівався, що цією карткою зможе розрахуватися у магазині. Після цього, він прийшов до магазину на вул. Лазурній в м. Миколаєві та спочатку придбав пачку цигарок, розрахувавшись за покупку знайденою карткою. Коли платіж відбувся, він вирішив ще купити собі продуктів, за які розрахуватися цією карткою. Таким чином, приблизно протягом години він здійснив певну кількість покупок, за які розрахувався знайденою карткою. В загальній сумі він витратив з цієї картки близько 4000 грн. Кожну покупку він здійснював на невелику суму, оскільки побоювався, що при здійсненні покупку на суму більше 500 грн при оплаті карткою термінал може запросити введення пін-коду. Після здійснення покупок, він, взявши із собою придбаний товар, вийшов з магазину та викинув банківську картку.

Зазначив, що у скоєному кається, цивільний позов потерпілої визнає в повному обсязі та обіцяє повернути викрадені кошти.

Такі показання надані обвинуваченим ОСОБА_3 добровільно, без будь-якого примусу, є послідовними, логічними, та такими, що підтверджують правильність розуміння ним змісту встановлених обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з чим у суду немає сумнівів у добровільності його позиції. За такого, такі показання обвинуваченого визнаються судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження встановлених судом фактичних обставин.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України, а кваліфікацію його дій правильною.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_3 відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до кримінальних проступків (ч.1 ст. 357 КК України) та тяжких злочинів (ч.4 ст. 184 КК України).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає – щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що останній перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на момент вчинення кримінальних правопорушень має невідбуте покарання за попереднім вироком у вигляді 2 років обмеження волі, на лікуванні у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував та не перебуває.

Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, його відношення до вчинених кримінальних правопорушень.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 за вчинені кримінальні правопорушення необхідно призначити покарання у межах, передбачених санкціями ч.1 ст. 357 та ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України, у вигляді позбавлення волі, що на думку суду відповідатиме ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та меті кримінального покарання.

Крім того, оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, за яке він засуджується даним вироком, після постановлення вироку Центральним районним судом м. Миколаєва 25 квітня 2023 року, але до повного відбуття покарання, суд визначає остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а саме до покарання за даним вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не обирався.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 3872 грн.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Положеннями ст.. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При вирішенні заявлених ОСОБА_6 позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 3872 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Так матеріалами кримінальної справи встановлено, що дійсно ОСОБА_6 була заподіяна матеріальна шкода в сумі 3872 грн, встановлена особа, яка спричинили шкоду, встановлено протиправний характер дій ОСОБА_3 , а також наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням обвинуваченого.

За вказаних обставин позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню на суму 3872 грн, яку належить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 .

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357 та ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

За ч.1 ст. 357 КК України – 2 роки обмеження волі

За ч.4 ст. 185 КК України – 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.04.2023, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3872 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дві гривні).

Речові докази: - 13 квітанцій про оплату у магазині «Домашній» - зберігати у матеріалах судової справи.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його оголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1