Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №484/5928/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 484/5928/25

Провадження № 1-кп/467/72/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області кримінальне провадження№62025150010005578 від 14.10.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Благодатному Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, що проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи призначеним з 21.02.2022 року на посаду поліцейського групи охорони об`єктів та публічної безпеки Южноукраїнського міського відділення Управління поліції охорони в Миколаївській області та припинивши 10.07.2024 року службу в органах Національної поліції України, звільнившись із займаною посади, будучи суб`єктом декларування, відповідно до п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно, будучи повідомленим про необхідність подання декларації у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку, перебуваючи за місцем проживання, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язковість своєчасного декларування після звільнення та подання щорічної декларації (після звільнення) за минулий рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, станом на 09.10.2025 року не подав декларації, шляхом реєстрації та внесення необхідних відомостей на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за встановленою формою протягом 30 днів після звільнення (у період з 10.07.2024 року по 10.08.2024 року) та щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2024 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб (не пізніше 31.03.2025 року).

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, тобто умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті.

Так, ОСОБА_4 підтвердив, що з 21.02.2022 року по 10.07.2024 року перебував на посаді поліцейського групи охорони об`єктів та публічної безпеки Южноукраїнського міського відділення Управління поліції охорони в Миколаївській області та, відповідно, суб`єктом декларування відповідно до ЗУ «Про запобігання корупції». Про обов`язок декларування був повідомлений при прийнятті на службу та раніше вчасно подавав відповідні декларації. Після звільнення декларації не подав, так як забув про цей свій обов`язок, і йому ніхто не нагадав. У цей період його мати хворіла на тяжку хворобу та він весь час приділяв догляду за матір`ю, перебував у пригніченому стані. Розуміє, що через свою необачність допустив вчинення кримінального правопорушення, про що щиро шкодує.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин провадження, за відсутності сумнівів в добровільності його позиції, після роз`яснення наслідків визнання недоцільним дослідження доказів у вигляді втрати права оскаржити фактичні обставини справи, в тому числі й кваліфікацію злочину, в апеляційному порядку, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також документів, що підтверджують проходження обвинуваченим служби у правоохоронних органах з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого.

Так, наказом начальника Управління поліції охорони в Миколаївській області (по особовому складу) від 21.02.2022 року №26 о/с призначено ОСОБА_4 поліцейським групи охорони об`єктів та публічної безпеки Южноукраїнського міського відділення Управління поліції охорони в Миколаївській області, з 21.02.2022 року. Попередньо, 02.02.2022 року ОСОБА_4 ознайомлено з засадами запобігання корупції, визначеними ЗУ «Про запобігання корупції», про що ним складено письмове зобов`язання.

Наказом начальника Управління поліції охорони в Миколаївській області (по особовому складу) від 08.07.2024 року №158 о/с сержанта поліції ОСОБА_4 звільнено з посади поліцейського групи охорони об`єктів та публічної безпеки Южноукраїнського міського відділення Управління поліції охорони в Миколаївській області, з 10.07.2024.

Відповідно до Положення про Управління поліції охорони в Миколаївській області, зазначене Управління є територіальним органом Національної поліції.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. З ст. 18 КК України, органи Національної поліції України віднесені до правоохоронних органів, а сержант поліції ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді поліцейського групи охорони об`єктів та публічної безпеки Южноукраїнського міського відділення Управління поліції охорони в Миколаївській області, був службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб`єктами декларування є особи зазначені у ч. 1 ст. 3 цього Закону, у тому числі зазначені у підпункті «з» пункту 1 частини 1 цієї статті - поліцейські.

Частиною 1 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього ж закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

В абзаці 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в» - «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Також, в ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у п.п. «а», «в» - «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до п. 1 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 року №252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 року за №1965/41021, декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у персональному електронному кабінеті. Декларація подається незалежно від того, перебуває суб`єкт декларування в Україні чи за її межами. Паперова копія декларації до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) не подається.

Згідно п.п. 1, 2 п. 2 розділу II вищевказаного Порядку щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року, а декларація при звільненні - це декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відтак, відповідно до п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та, відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону, примітки до ст. 366-2 КК України, будучи зобов`язаним подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є суб`єктом декларування та суб`єктом злочину.

Оглядом сайту «Єдиний державний реєстр декларацій» від 28.07.2025 року встановлено, що ОСОБА_4 не подав декларації шляхом реєстрації та внесення необхідних відомостей на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за встановленою формою протягом 30 днів після звільнення (у період з 10.07.2024 року по 10.08.2024 року) та щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2024 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб (не пізніше 31.03.2025 року).

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, та умисні дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також положення ст.50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки його поведінка під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про негативну оцінку своїх дій та щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, згідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, де проживає з матір`ю та власною родиною, одружений, має двох малолітніх дітей, має соціально стабільне та соціально схвальне коло стосунків. За місцем проживання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався. За місцем служби на посаді поліцейського УПО в Миколаївській області стягнень та заохочень не мав. На даний час офіційно не працевлаштований, родина проживає за рахунок заробітної плати матері обвинуваченого, підробітків його та дружини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про пробацію», досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Досудова доповідь Первомайського РС №3 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонських областях містить результати оцінки ризику вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства як середні та висновок про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 366-3 КК України, у виді громадських робіт з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 377 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1