Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №152/528/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/528/26

2/152/624/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Дроган Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області,

у с т а н о в и в:

03 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із цим позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона та ОСОБА_2 починаючи з лютого 2012 року перебували (проживали) у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу. Під час проживання у фактичних шлюбних стосунках з відповідачем у них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач визнав дитину своєю рідною. Сторони припинили фактичні шлюбні стосунки в 2013 році. З того часу їхня спільна дитина проживає разом з позивачкою. З того часу та станом на даний час відповідач не сплачує аліменти на утримання дочки, також не допомагає в додаткових витратах на дитину. Взагалі не приймає будь-якої участі у вихованні дитини. Він повністю самоусунувся від участі в утриманні та вихованні дочки. Всі питання щодо виховання дитини мною вирішуються самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки. Для дитини позивачкою створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку. Відповідач ніяким чином не піклується про дочку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, вважає, що можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Наразі дії у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України вважає, що є підставо. Для позбавлення відповідача батьківських відносно його дочки.

З огляду на вищевикладене, позивачка просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

16 червня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява, в якій вона просить судове засідання, яке призначене 16 червня 2026 року провести без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.46).

16 червня 2026 року від представника позивачки - адвоката Молявчика О.В. до суду надійшла заява, в якій він просить провести розгляд справи без його участі та без участі позивачки, позов підтримують в просять його задовольнити (а.с.47).

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак 11 травня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій він повідомляє, що визнає позов та не заперечує проти його задоволення. Розгляд справи просить провести без його участі (а.с.34).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, однак 05 червня 2026 року подав до суду заяву, в якій просить судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить діяти в інтересах дитини (а.с.44).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Згідно з копією свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_5 (а.с.6).

Відповідно до рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2012 року у справі №230/478/2012, шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відновлено дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_6 » (а.с.8).

Згідно з копією судового наказу від 02 березня 2017 року, справа №152/340/17, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Відповідно до копії довідки №7400 від 10 лютого 2026 року, виданої Жмеринським відділом державної виконавчої служби у Жмеринському районі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не перебувають на виконанні виконавчі листи щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою по АДРЕСА_2 , відомостями про отримання чи нетримання аліментів відділ ДВС не володіє (а.с.10).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 17 лютого 2026 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_9 » (а.с.11).

Відповідно до копії відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №13 від 02 квітня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрована разом з своєю малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_3 (а.с.12).

Згідно з копією довідки - характеристики №43 від 01 квітня 2026 року, виданої Зведенівським старостинським округом Джуринської сільської ради Жмеринського районну Вінницької області, ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_4 , за період проживання на території села зарекомендував себе з негативної сторони, ніде не працює, в громадський місцях зловживає спиртними напоями (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області №24 від 23 березня 2026 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батька батьківських прав відносно малолітньої дитини», затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських батька, ОСОБА_2 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до копії висновку комісії з питань захисту прав дитини Джуринської сільської ради від 13 березня 2023 року «Про доцільність позбавлення батька батьківських прав відносно малолітньої дитини», комісія з питань захисту прав дитини Джуринської сільської ради вирішила визначити доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України (надалі - СК України).

Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов отримання нею освіти.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У пункті 49 рішення від 18 грудня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначено, що Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено на підставі переконливих доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дочки, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно дочки.

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Враховуючи, що позовні вимоги відповідачем визнано в повному обсязі, суд вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, а саме 665,60 грн. та стягнути з відповідача судові витрати в сумі665,60 грн, відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 142, 206, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі статей 7, 164, 166 СК України суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп..

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при подачі позову до суду судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський