Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №148/1709/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1709/26

Провадження №3/148/518/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Тульчин

Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП,

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №37184791 ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 183-1 КУпАП а саме: несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої становить 249162,81 грн. та перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Від нього до суду надійшло письмове клопотання, в якому він просить закрити провадження в справі № 148/1709/26 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею ст. 183-1 КУпАП та розгляд справи провести без його участі з урахуванням клопотання. З протоколом про адміністратвине правопорушення №37184791 відносно себе не погоджується, оскільки він міститься виправлення в даті його складення з «25» на «26» травня 2026 року, що не дозволяє встановити дату та час вчинення правопорушення.

Аналогічне виправлення наявне і в супровідному листі Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області № 17679/19/17- 26, в якому дата також виправлена з «25» на «26» травня 2026 року. Вказані виправлення повязує з тим, що державний виконавець пропустила строки направлення протоколу до суду для розгляду.

Крім того, ОСОБА_1 у своєму клопотанні посилається на те, що протокол складався у його відсутність, у звязку з цим він не зміг скористатись своїми правами, зокрема, на правову допомогу та надання своїх пояснень і заперечень. Також посилається на те, що сама копія протоколу йому не була вручена, а з розрахунком заборгованості по аліментах, неможливо погодитись, оскільки він не враховує обставин проходження ним військової служби (в період з грудня 2022 по грудень 2023). Державним виконавцем, на його думку, не було вжито дій щодо примусового стягнення аліментів із отриманих ним в цей період доходів. Тому вважає, що значна частина заборгованості виникла не внаслідок умисного ухилення від сплати аліментів з його боку, а внаслідок невжиття державним виконавцем передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, а саме: супровідний лист № 17679/19/17- 26 (а.с. 1), протокол про адміністративне правопорушення №37184791 (а.с. 2-4); копію супровідного листа від 02.02.2021 (а.с. 5), копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.023.2021 (а.с. 6), копію розрахунку боргу по аліментах Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно якого сума заборгованості станом на 01.05.2026 становить 249162,81 грн. (а.с. 7-11), відповідь на запит №340300650 від 27.05.2026 (а.с. 12), відповідь на запит №340300652 від 27.05.2026 (а.с. 12),відповідь на запит №340300650 від 27.05.2026 (а.с. 12), відповідь на запит №340300654 від 27.05.2026 (а.с. 14),копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.05.2026 (а.с. 15-16), супровідний лист від 27.05.2026 №17613 (а.с. 17), постанову про розшук майна боржника від 27.05.2026 (а.с. 18), копію Акту державного виконавця від 26.05.2026 (а.с. 19), в сукупності з доводами клопотання ОСОБА_1 , адресованого суду, доходжу наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В контексті викладеного та оцінки наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення №37184791 складено державним виконавцем з порушенням вимог статей 254, 256 КУпАП та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) (далі Інструкція).

Так, пунктом 4 розділу XIV Інструкції регламентовано порядок дій державного виконавця при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно боржника в разі наявності ознак адміністративного правопорушення.

Положеннями зазначеного нормативного акта визначено, що у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, чи порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення на бланку за встановленою формою.

Зміст протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП.

У разі складання протоколу в органі державної виконавчої служби або офісі приватного виконавця, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, запрошується для складання та підписання протоколу. У виклику зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Виклик вважається належним чином врученим, якщо надісланий за адресою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто. У разі неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у визначений у виклику час виконавець складає відповідний акт, який додається до протоколу.

Водночас, із протоколу №37184791 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183-1 КУпАП та доданих до нього матеріалів (доказів) неможливо зробити однозначного висновку про те, що останній був присутній при його складенні, що йому розяснено права, в тому числі право на правничу допомогу, надання доказів, надання заперечень та пояснень.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у визначений законом спосіб був повідомлений державним виконавцем про необхідність явки у визначену дату, час та місце до державного виконавця для складення протоколу. При цьому сам він категорично заперечує сам факт складення такого у його присутності.

З огляду на відсутність підтверджуючих документів про належне сповіщення та виклик до державного виконавця для складення протоколу, зазначені у ньому відомості про те, що ОСОБА_1 ознайомлений із правами, визначеними ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, відмовився від надання своїх пояснень, підпису протоколу та від отримання його копії безпідставні та не можуть підтверджуватись підписами свідків, вказаних у протоколі. Крім того, суд звертає увагу, що протокол не містить повних відомостей про особи свідків: імя, по батькові, адреса місця проживання.

Доводи ОСОБА_1 про наявність виправлень у протоколі заслуговують на увагу, адже в протоколі про адміністративне правопорушення №37184791, який надруковано при допомозі компютерної техніки, дійсно наявне виправлення чорнилом синього кольору дати його складення з «25» па «26» травня 2026 року.

Аналогічне виправлення наявне і в супровідному листі Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області № 17679/19/17- 26, яким матеріали спрямовано до суду, в якому дата також виправлена з «25» на «26» травня 2026 року.

При цьому матеріали справи не містять жодних пояснень щодо причин внесення таких виправлень, часу його здійснення та особи, яка його внесла. Також відсутні відомості про те, що виправлення було належним чином застережене чи погоджене особою, відносно якої складено протокол.

В п. 4 розділу XIV Інструкції зазначено, що усі реквізити протоколу заповнюються виконавцем розбірливим почерком державною мовою. Не допускаються закреслення або виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, відносно якої він складений. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол приватного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протягом трьох робочих днів надсилається для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. До протоколу виконавця додаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Наявність однотипних виправлень одразу у двох документах породжує обґрунтовані сумніви щодо фактичної дати їх складання, як і дати вчинення самого правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в самому протоколі не розкрито суті правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 , а саме в яких конкретно діях ОСОБА_1 воно проявилось. В протоколі вказано загальне формулювання диспозиції ч.1 ст. 183 -1 КупАП. Однак з аналізу змісту ч.1 ст. 183-1 КУпАП можна дійти висновку, що обєктивна сторона правопорушення, предбаченого даною законодавчою нормою, може проявитись у різних формах, зокрема, у несплаті аліментів на утримання дитини чи одного з подружжя, батьків чи інших членів сімї. Протокол № 37184791 не містить конкретно визначеної обєктивної сторони правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 .

Також суд звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості по аліментах, здійснений державним виконавцем, базується на зазначених в ньому доходах ОСОБА_1 , розмір яких не відповідає тим, які надані ним,останнім та містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування за 2023 рік (а.с. 35).

Отже, досліджені судом докази, не дають можливості однозначно встановити дату складання протоколу, обєктивної сторони правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 , дотримання порядку складення протоколу, ознайомлення з ним особи, відносно якої він складений.

Вказані обставини викликають обгрнутовані сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, крім того, винуватість у скоєнні такого правопорушення особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, та "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінивши всі докази, надані суду в підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, доходжу висновку про недоведеність перед судом поза розумним сумнівом наявності в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене провадження у даній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1,7, 9, ч. 1 ст. 183-1, п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, п.3 ч.1. 284, 287 КУпАП, суддя, –

постановила:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.А.Штифурко