Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №145/476/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/476/26

Провадження №2/145/644/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, код ЄДРПОУ 43170298,

в особі представника позивача - Савченко Тетяни Олексіївни,

до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 11.05.2025 укладено Кредитний договір № 2295580.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн строком на 360 днів.

Згідно п.п. 1.5-1.8.2 Договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0.95 % в день.

Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 29039.99 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5999.99 грн, за відсотками – 11040.00 грн, за штрафом - 12000.00 грн.

Між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025. На виконання умов зазначеного договору складено Реєстр боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №261125/1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 2295580 від 11.05.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 2295580 від 11.05.2025 у розмірі 29039.99 грн та понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 226,98 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

Вказану ухвалу 01.04.2026 направлено ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення, 06.04.2026 вручено особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46).

Відповідач у встановлені судом строки правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи.

Судом установлено, що 11.05.2025 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2295580 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.12-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 Договору сума кредиту - 6000,00 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Мета отримання кредиту: на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Згідно п. 6.4-6.4.2 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 900,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 180,00 гривень, починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_3 , що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251126-2178 від 27.11.2025 (а.с. 9).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором станом на 26.11.2025 (а.с.34-36) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2295580 від 11.05.2025 становить 29039.99 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5999.99 грн, за відсотками – 11040.00 грн, штраф -12000.00 грн.

26.11.2025 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали Договір факторингу №261125/1, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2295580 від 11.05.2025 (а.с. 20-30).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2295580 від 11.05.2025 складає 29039.99 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5999.99 грн, за відсотками – 11040.00 грн, штраф -12000.00 грн (а.с.31-33).

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до положень ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності) тощо.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки суду.

Судом встановлено, що 11.05.2025 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір №2295580, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 6000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом. Із умовами договору відповідач ознайомився та погодився на них шляхом підписання договору засобами електронної взаємодії (одноразовим електронним ідентифікатором).

Відповідач не дотримався умов договору та не сплатив необхідні платежі за кредитом, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість, яка ним не спростована.

26.11.2025 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали Договір факторингу №261125/1, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2295580 від 11.05.2025.

Заборгованість відповідача за кредитним договором склала 29039.99 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5999.99 грн, за відсотками – 11040.00 грн, за штрафом -12000.00 грн.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки він відповідає умовам укладеного кредитного договору, нарахування процентів здійснено в межах строку дії договору, який в свою чергу відповідає вимогам законодавства, яке регулює відносини споживчого кредитування в Україні.

Водночас, щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у сумі 12000 грн, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 , тобто станом на 11.05.2025, так і на час подання позовної заяви та ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, штраф, нарахований первісним кредитодавцем підлягає списанню кредитодавцем, а в даному випадку позивачем як його правонаступником.

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2295580 від 11.05.2025 в сумі 17039,99 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5999.99 грн, заборгованість за відсотками – 11040.00 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплату якого підтверджено платіжною інструкцією від 18.03.2026 №3720477241 (а.с.10), та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 226,98 грн, сплату якого підтверджено квитанцією № 1984220 від 18.03.2026 (а.с.8). Інших судових витрат не заявлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 4 ч. 3. ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 17039,99 грн, що складає 50% розміру заявлених позовних вимог, сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58,68% від сплаченого позивачем судового збору, тобто 1562,30 грн, та 58,68% від витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, тобто 133, 19 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5, 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №2295580 від 11.05.2025 у розмірі 17039 (сімнадцять тисяч тридцять дев`ять) гривень 99 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" судові витрати на сплату судового збору в сумі 1562 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу,в розмірі 133 (сто тридцять три) гривні 19 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 16 червня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, Печерський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 43170298

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Патраманський І. І.