Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №916/1498/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1498/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД”

до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту)

про стягнення 107 195,14грн

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД” до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” про стягнення 107 195,14грн за договором постачання природного газу від 24.11.2025р. №3856-В-ОДФ-25.

Ухвалою від 23.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач отримав ухвалу 24.04.2026 в електронному кабінеті.

08.05.2026 у встановлений строк відповідач подав відзив, яким заперечує проти позову, посилаючись на те, що в даному випадку сторони узгодили в договорі, що був укладений відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», обсяг газу, який мав поставити позивач 121,506 тис куб м. Отже, відповідач вважає, що у нього не виникло зобов`язань щодо оплати природного газу, який був поставлений понад погоджені сторонами межі, оскільки відповідно до п. 7.2 договору позивач мав припинити або обмежити постачання газу в разі споживання газу понад обсяг, встановлений договором. Також відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки він просить стягнути борг за договором, а фактично це є заборгованістю за газ, поставлений без договору.

13.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив.

20.05.2026 відповідач подав заперечення.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

24.11.2025 року між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту) (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (постачальник) укладено договір№ 3856-В-ОДФ-25, згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ відповідно до коду ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору плановий обсяг постачання природного газу на період дії договору становить 121506 куб м.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість становить 3291597,54грн з ПДВ.

Строк договору (п. 11.1) набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2025, а в частині здійснення розрахунків споживачем за поставлений природний газ, який було спожито в межах строку дії цього договору – до повного виконання зобов`язань.

У листопаді-грудні 2025 року Позивач здійснив постачання Відповідачу природного газу і сторонами було підписано і скріплено печатками акти приймання-передачі природного газу за листопад та грудень 2025 року на загальну суму 3291597,54грн. по Договору №3856-В-ОДФ-25 від 24.11.2025р. За поставлений природний газ Відповідач розрахувався в сумі 3291597,54 грн.

Так, в акті приймання-передачі № 5570 від 30.11.2025 за листопад 2025 р зазначено, що постачальник поставив, а споживач прийняв 11,648 тис куб м, а в акті № 6839 від 31.12.2025 за грудень 2025 року – 109,858 тис куб м газу.

Однак, позивач зазначає, що у грудні 2025 року відповідач спожив не 109,858 тис куб м, а на 3,957 тис куб м більше, на підтвердження чого ним надано дані з інформаційної платформи SAP (а.с. 27), згідно з якими відповідач спожив в грудні 2025 року 113815 куб м, а не 109,858 тис куб м, як зазначено в підписаному сторонами акті приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року.

Позивачем складено акт приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року №6904 від 31.12.2025 (а.с.25), в якому зазначено, що постачальник поставив, а споживач прийняв 3,957 тис куб м на суму 107195,14грн.

Але даний акт не підписаний відповідачем. Також позивачем не надано доказів направлення цього акту відповідачу.

Акт звірки розрахунків (а.с. 26) на суму боргу 107195,14грн не підписаний відповідачем.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.9 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого газу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (за умовами що такий акт було своєчасно сформовано і надано оператором ГРМ).

Згідно з п. 2.10 договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГТС постачальник протягом 5 календарних днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника за формою згідно з додатком № 4 до договору.

В п. 2.11 договору передбачено, що споживач протягом 5 календарних днів з дати одержання акта приймання-передачі зобов`язується повернути один примірник постачальнику, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п. 2.12 договору за наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитого газу, вони підлягають врегулюванню в порядку, встановленому законодавством України. До вирішення цього питання обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ чи оператора ГТС.

Відповідно до п. 13.9 договору усі повідомлення, якими обмінюються сторони, вважаються належно доставленими за наявності документального підтвердження їх надсилання за адресою споживача або постачальника, зазначеною в розділі 15 цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюється за розрахунковий період до 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, на підставі оригіналу рахунку, виставленого постачальником, підписаного сторонами акта приймання-передачі природного газу за формою, наведеною в додатку № 4 до договору, та належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, позивач не надав доказів надсилання відповідачу відповідно до п. 13.9 договору акту приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року № 6904 від 31.12.2025 на суму 107195,14грн.

Відповідно у відповідача не виникло обов`язку щодо сплати 107195,14грн на підставі п. 4.2 договору.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 червня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова