Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №570/5267/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Рівне

Справа № 570/5267/25

Провадження № 33/4815/649/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2025 р. о 22 год. 18 хв. на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 155 км поблизу с. Обарів Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі №5705267/25 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Доводить, що суд безпідставно обмежив право на захист, гарантоване ст. 59 Конституції України та ст.ст. 268, 271 КУпАП, оскільки фактично відмовив у повноцінній участі захисника Коптель В.Ю., не надав оцінки його поясненням та не забезпечив реалізацію процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит працівників поліції, які складали адміністративні матеріали, при цьому така відмова не була належним чином процесуально оформлена та не містить жодного правового обґрунтування у постанові суду. Суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння безпосередньо перед подією, що свідчить про однобічність та неповноту дослідження доказів у справі. Доводить, що висновки суду про нібито ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодним належним і допустимим доказом, оскільки відеозаписи не містять ані чіткої відмови від проходження огляду, ані належного роз`яснення порядку його проходження та правових наслідків такої відмови. Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів того, що особі було вручено направлення на медичний огляд, роз`яснено її права, запропоновано підписати протокол чи зафіксовано факт відмови від підпису, а самі процесуальні документи були складені після припинення відеофіксації та за відсутності особи. Відеозаписи не підтверджують наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння, оскільки на них не зафіксовано поведінки особи, стану зіниць, порушення мовлення чи інших об`єктивних ознак, на які посилаються працівники поліції. Зазначений у протоколі час вчинення адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам події, оскільки згідно з відеозаписами транспортний засіб був зупинений значно пізніше, ніж вказано у протоколі, а твердження про ознаки наркотичного сп`яніння були висловлені лише через тривалий час після зупинки транспортного засобу. Вказує, що на момент пред`явлення вимоги про проходження медичного огляду він не здійснював керування транспортним засобом, а тому відсутній обов`язковий елемент складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме — факт керування транспортним засобом особою у стані сп`яніння або відмова водія від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку.

Апеляційна скарга призначалася до розгляду на 18 травня 2026 року, 25 травня 2026 року та була відкладена за клопотаннями ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він хворіє. На судове засідання, призначене на 11 червня 2026 року він також не з`явився та подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу, що підтверджується копією медичного висновку.

Разом з тим суд зазначає, що у разі неможливості особистої участі у розгляді справи в суді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати письмові пояснення, письмово висловити свої заперечення у разі незгоди з постановою суду. Також, має право забезпечити присутність захисника для захисту його інтересів або взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Однак ні письмових пояснень, ні клопотань про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку від ОСОБА_1 не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджуються сукупністю зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458084 від 18 вересня 2025 року (а.с. 1); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі (а.с. 4); відеозаписами працівників поліції, якими зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі (файл Clip 2, час: 05:30).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апелянта про відсутність доказів керування ним автомобілем є необґрунтованими, оскільки як вбачається з відеозапису працівників поліції, транспортний засіб BMW 320D, номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції у зв`язку з відсутністю полісу страхування, що свідчить про законність зупинки автомобіля, і за кермом перебував ОСОБА_1 (файл Clip 0). В ході спілкування працівники поліції попросили ОСОБА_1 пред`явити документи, зокрема посвідчення водія, на що він надав патрульним для ознайомлення посвідчення водія, при цьому, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування автомобілем (файл Clip 0).

Факт відсутності страхового полісу у водія ОСОБА_1 підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5752768 від 18 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення вимог п. 2.1г ПДР (а.с. 7).

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови у судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що дійсно керував автомобілем перед його зупинкою працівниками поліції.

Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів його перебування з ознаками наркотичного сп`яніння та що його поведінка на відеозаписах свідчить про відсутність ознак сп`яніння апеляційний суд вважає непереконливими з огляду на наступне.

Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, незгода водія із наявністю в нього ознак сп`яніння, не звільняє його від обов`язку, передбаченого п. 2.5. ПДР, виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.

Відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, однак він уникав відповіді на поставлене питання та відмовився виходити з автомобіля (Clip 0, Clip 1, Clip 2). При цьому, перед складанням адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , патрульний роз`яснив йому, що за відмову від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі також передбачена відповідальність.

На переконання апеляційного суду, зафіксована відеозаписом поведінка ОСОБА_1 правильно розцінена працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, що підтверджує порушення ним п. 2.5 ПДР.

Апеляційний суд наголошує, що незгода водія із наявністю в нього ознак сп`яніння, не звільняє його від обов`язку, передбаченого п. 2.5. ПДР, виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.

Щодо ненадання судом першої інстанції оцінки показам свідка ОСОБА_2 , яка вказала, що спілкувалася того дня з ОСОБА_1 і його поведінка була адекватною, то апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що ознаки наркотичного сп`яніння підтверджуються або спростовуються виключно в медичному закладі, куди водія доставляють працівники поліції з метою здачі біологічного середовища (сечі), а покази свідка, самі по собі, не можуть підтверджувати факт перебування особи з ознаками наркотичного сп`яніння чи без таких ознак.

Посилання ОСОБА_1 на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення процесуальних документів також є необґрунтованими. Сам по собі часовий проміжок між складанням окремих процесуальних документів, а також послідовність їх оформлення не свідчать про істотні порушення вимог КУпАП і не впливають на достовірність встановлених обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2026 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович