Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №532/1024/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1024/26 Номер провадження 33/814/693/26Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

Категорія

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,

За участю секретаря Дороженка Р.Г.,

Захисника-адвоката Погрібної Т.С.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Погрібної Тетяни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2026 року, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, 12 квітня 2026 року о 18:44 год. в с. Білики, по вул. Будівельній, 12, Полтавського району Полтавської області, водій ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом Fada n9, оснащеним елеткродвигуном, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в законному порядку, зі згоди водія, за допомогою алкотестеру Драгер 6810, результат тесту №2376 – 0,86%, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції захисник Погрібна Т.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вказує на відсутність доказів керування водієм електричним двоколісним транспортним засобом та законність підстав його зупинки у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Звертає увагу на не з`ясування працівниками поліції потужності електроскутера, який обладнаний електродвигуном потужністю 1 Квт та у відповідності до ПДР України не є механічним транспортним засобом, а відтак виключає склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП.

Також вказує на порушення працівниками поліції процедуру огляду, оскільки не повідомлено водію ознаки сп`яніння та перед початком проведення огляду не було здійснено контрольне тестування приладу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП в повній мірі не дотримався.

Визнаючи останнього винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався як на належні та допустимі докази винуватості особи - протокол серії ЕПР1 №638839, складений 12.04.2026 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 щодо керування ТЗ в стані алкогольного сп`яніння, роздруківку з алкотестеру Драгер 6810 з зазначенням проходження огляду ОСОБА_1 тест №2376 з результатом 0,86%, станом на 18:48 год.12.04.2026, направленням на огляд водія, відеозаписами з місця події.

Разом з цим, наведені докази не можна розцінювати як беззаперечні та достатні для висновку про винуватість притягнутої особи, оскільки вони не в повній мірі відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом», та в своїй сукупності безспірно не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз`яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Як зазначалося вище, відповідальність для водія транспортного засобу настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З долученого до матеріалів справи відеозапису з службової боді-камери працівника поліції вбачається як поліцейський виводить чоловіка з під`їзду житлового будинку, особу якого в подальшому було встановлено як ОСОБА_1 , запитує в нього «Чого ви тікали?», потім повідомляє, що його було зупинено за керування транспортним засобом без мотошолома, на що водій відповідає, що він не тікав, а приїхав і стояв.

На питання поліцейського «Чи вживав він щось сьогодні?» ОСОБА_1 відповів ствердно та зазначив, що керував велосипедом-скутером.

Останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився на проведення огляду на місці.

Результат проходження огляду виявився позитивним – 0,86%, що стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надаючи оцінку вказаним відеозаписам, приходжу до наступних висновків.

Долучені до справи відеозаписи здійснені на службову боді-камеру працівника поліції. Однак долучені до справи відеоматеріали не містять зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

При цьому із змісту розмови між поліцейським та ОСОБА_1 вбачається, що останній заперечував факт його переслідування та намагання працівників поліції його зупинити, запитував у них: «Покажіть відео, де ви мене наздоганяли та вимагали зупинитись».

У подальшій розмові працівники поліції стверджували про наявність у них зафіксованого факту такого керування та відсутність у водія електроскутера мотошолома, що і було підставою для його зупинки.

Між тим, в наданих суду матеріалах справи відсутні такі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом як відеозаписи, здійснені будь-то на відеореєстратор службового авто чи на інший фіксуючий прилад, що унеможливлює встановлення факту як керування, так і зупинки водія за допомогою звукових спецсигналів та порушення ним ПДР за їзду без мотошолома.

Крім того, інкримінуючи ОСОБА_1 їзду без мотошолома, за що передбачена відповідальність за ст. 121 КУпАП та що стало, зі слів працівників поліції, підставою для зупинки керованого ним двоколісного транспортного засобу, останніми не було здійснено відповідного реагування, зокрема складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

Зазначеним обставинам суд першої інстанцій належної правової оцінки не дав та прийшов до передчасного висновку про доведеність факту керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Між тим, відсутність зафіксованих працівниками поліції належним чином доказів як факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і його зупинки та твердження про керування електроскутером без мотошолому - виключають доведеність його вини в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Сама по собі зафіксована на бодікамеру подальша розмова, яка відбувається спочатку в під`їзді, а потім на подвір`ї житлового будинку, в ході якої працівник поліції повідомляє про наздоганяння елетроскутера, з використанням звукових спецсигналів службового автомобіля, без фіксації таких подій не може вважатись доказом, який відповідає критерію «поза розумним сумнівом» та слугує безспірною підставою для встановлення вини водія в скоєнні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином зібрані працівниками поліції докази скоєння водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не відповідають стандарту доведення «поза розумним сумнівом», викликають обґрунтовані сумніви, які в такому випадку у відповідності до положень ст. 62 Конституції України мають тлумачитись на користь особи, яка притягується до відповідальності.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з закриттям провадження по справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях притягнутого складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Погрібної Тетяни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2026 року скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Обідіна