Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №296/2895/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2895/26 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.

Номер провадження №33/4805/1069/26

Категорія ч.4 ст.140 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В, захисника – адвоката Лугіна С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Корольовського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням строків накладення адміністративного стягнення

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 18 лютого 2026 року о 09 год. 10 хв. в місті Житомирі по вул. Хлібна, 17, будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційне утримання вулично-шляхової мережі, не вжив своєчасних заходів щодо ліквідації та попередження, запобігання утворенню зимової слизькості (ожеледиці) проїзної частини, що супутньо спричинило скоєння дорожньо – транспортної пригоди за участі транспортних засобів HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та SKODA Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ДСТУ 3587:2022 та пункту 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух», а відповідно - і вимоги пункту 1.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 140 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначив, що власником автомобільних доріг у місті Житомирі є Житомирська міська рада, відповідно –уповноваженим органом у сфері дорожнього руху - головним розпорядником бюджетних коштів є Управління транспорту і зв`язку Житомирської міської ради (в подальшому — УТІЗ). При цьому, комунальне підприємство «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міської ради (надалі - КП УАШ) не має договору із Житомирською міською радою або УТІЗ на експлуатаційне утримання автомобільних доріг, та не має в своєму штаті відповідальних осіб за експлуатаційний стан або за зимове утримання вулично-шляхової мережі міста Житомира. Зазначав, що він відповідно до своїх службових (посадових) обов`язків не є відповідальною особою за експлуатаційний стан або за зимове утримання вулично-шляхової мережі міста Житомира.

Також вказував на те, що протокол серії ЕПР1 №606183 від 04 березня 2026 року, як і оскаржувана постанова, не містять посилання на конкретні пункти правил, норм і стандартів, які були порушені, та їх перебування у причинному зв`язку із дорожньо – транспортною пригодою, в результаті якої транспортні засоби HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , та SKODA Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , отримали механічні пошкодження.

Зазначав, що акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18 лютого 2026 року, який міститься в матеріалах справи, та на який посилається суд у постанові від 22 травня 2026 року, є неналежним доказом у справі, оскільки складений з порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки не в автоматичному режимі, а саме: при його складанні працівники поліції взагалі не вказали П.І.Б. представника підрозділу з експлуатації доріг відповідної юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено у статті 251 КУпАП.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП, на підставі даних акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18 лютого 2026 року, схеми місця ДТП від 18 лютого 2026 року, письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 18 лютого 2026 року, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №606183 від 04 березня 2026 року, рапорту старшого інспектора ВР та ОМДТП УПП в Житомирській області майора поліції О.Крепець від 18 лютого 2026 року (а.с.1, 4-10).

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, постанова судді згідно статті 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до частини 1 статті 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену частиною 4 статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Так, відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

За загальними правилами, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» органи, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Згідно з положеннями частини 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані, зокрема: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху.

Статтею 16 цього закону визначено те, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про дорожній рух» управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

До основних обов`язків органів місцевого самоврядування щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, визначених статтею 19 Закону України «Про дорожній рух» віднесено, зокрема: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.

При цьому, як встановлено в суді апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів справи, власником автомобільних доріг у місті Житомирі є Житомирська міська рада, уповноваженим органом у сфері дорожнього руху - головним розпорядником бюджетних коштів є Управління транспорту і зв`язку Житомирської міської ради.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні докази (договір тощо) на підтвердження того, що саме комунальне підприємство «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міської ради є відповідальним за експлуатаційне утримання автомобільних доріг.

При цьому, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 4 статті 140 КУпАП в даному випадку встановленню підлягає не лише наявність відповідних дій (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення (перелічені в частинах 1-3 статті 140 КУпАП), в результаті яких наступили перелічені в частині 4 статті 140 КУпАП наслідки, а й те, чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 - майстер дільниці утримання шляхів КП «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міської ради, в даному випадку не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями частини 4 статті 140 КУпАП, оскільки останній ia iana iiaii? ia?niiaeuii? a?aiia?aaeuiino? ca noai ai??a a i?no? ?eoiie?? (aieace i?i oa a iaoa??aeao ni?aae a?anooi?).

Також, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за неналежне експлуатаційне утримання автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд з посиланням на частину 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух», за якою посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху.

При цьому, зміст частини 4 статті 140 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, дана норма є бланкетною, тому наявність правопорушення може мати місце при порушенні посадовою особою відповідної норми законодавства, яка є обов`язковою складовою протоколу.

Протокол серії ЕПР1 №606183 від 04 березня 2026 року (а.с.1-2) не містить посилання на конкретні правила, норми і стандарти, що стосуються вимог та дій посадових осіб по належному утриманню проїзної частини.

Зокрема, у пункті 38 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, зазначено, що основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об`єктів у цілому ДСТУ 3587.

ДСТУ-3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану» містять приписи до снігоочищення вулиць і доріг населених пунктів після закінчення снігопаду або завірюхи стану проїзної частини, порядку та часу їх прибирання.

При складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , як посадової особи, працівниками поліції не було дотримано вищевказані вимоги законодавства, не вказано які саме вимоги ДСТУ-3587:2022 було порушено, перебування їх у причинному зв`язку із дорожньо – транспортною пригодою, в результаті чого було пошкоджено транспортні засоби.

Саме по собі посилання у протоколі на ДСТУ-3587:2022, пункт 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» та пункт 1.5 ПДР України, які є загальними, не є належним виконанням вимог законодавства та не може бути підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП. Вказані норми законодавства без їх взаємозв`язку із встановленими порушеннями правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, самостійно не утворюють склад адміністративного правопорушення.

Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги про те, що акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18 лютого 2026 року, який міститься в матеріалах справи, складений з порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки не в автоматичному режимі, оскільки складений без участі представника підрозділу з експлуатації доріг відповідної юридичної особи.

Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який не встановив фактичні обставини цієї справи в повному обсязі, та дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП, є необґрунтованим, а тому постанова судді Корольовського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Корольовського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Постановити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 140 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя :