Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №282/189/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/189/26 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Номер провадження №33/4805/1011/26

Категорія ч.5ст.126 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову судді Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП

встановила:

Постановою судді Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 12 лютого 2026 року о 14 год 07 хв по вул.Широка в с.Старий Любар ОСОБА_1 керував автомобілем марки «БМВ 318» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом, так як не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Порушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а. Правил дорожнього руху – керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, відповідальність за що передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, пославшись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи. Належним чином не з`ясував обставини справи, розглянув справу поверхово. Вказує, що суд послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обґрунтував вину лише на формально перелічених документах.

Послався на практику Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, положення Європейської конвенції з прав людини.

Зазначає, що матеріали справи не містять відеозапису фіксації руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у зазначені в протоколі дату і час. Посилається на те, що матеріали справи не містять будь – якого підтвердження зупинки транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 , жодних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності поліцейськими щодо нього не складалось, що на його думку підтверджує факт того, що він не керував транспортним засобом та не був зупинений працівниками поліції під час руху будь-якого транспортного засобу.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, заяв про відкладення не надсилав.

15.06.2026 надійшло клопотання адвоката Босої О.В. про припинення її повноважень як захисника ОСОБА_1 ..

За таких обставин суд апеляційної інстанції розглядає справу без участі ОСОБА_1 , оскільки його явка не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Зі змісту ст.252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України, за обставин, встановлених у постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 589658 від 12.02.2026, 12 лютого 2026 року о 14 год 07 хв по вул.Широка в с.Старий Любар ОСОБА_1 керував автомобілем марки «БМВ 318» д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом (а.с. 2).

Копією постанови Любарського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження, передбачений ст.24-1 КУпАП.

Копією постанови Любарського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, підтверджено належними у справі доказами.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснив, що під час добового чергування від громадянина ОСОБА_3 надійшло усне повідомлення про створення аварійної ситуації автомобілем «BMW» (чорного кольору, тернопільської реєстрації) під керуванням особи, яка виїхала на зустрічну смугу в с. Стрижівка по вул. Широкій та поїхала в напрямку вул. Набережної.

Реагуючи на повідомлення, патрульні виявили вказаний автомобіль припаркованим на вул. Річковій (або Набережній). Поруч із транспортним засобом перебували громадянин ОСОБА_1 та пасажирка. Через відсутність службового планшета на місце події було викликано інший екіпаж, який протягом години оформляв адміністративні матеріали.

Свідок ОСОБА_2 особисто відібрав пояснення у свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які безпосередньо вказали, що автомобілем «BMW» керував саме ОСОБА_1 .. Безпосередня відеофіксація руху автомобіля поліцейськими не здійснювалася, оскільки транспортний засіб виявлено вже нерухомим. Фактичні обставини керування автомобілем ОСОБА_1 підтверджуються виключно свідченнями очевидців. Свідок зазначив, що здійснював безперервний відеозапис події, проте причини долучення до матеріалів справи лише двох фрагментів відеозапису йому невідомі. Також наголосив, що правоохоронці зобов`язані реагувати на усні звернення громадян, тому повідомлення про порушення ПДР було законною підставою для перевірки вказаного автомобіля та виявлення правопорушень.

У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснив, що під час добового чергування отримав телефонне повідомлення від колеги ОСОБА_6 про те, що автомобіль «BMW» (тернопільської реєстрації) на великій швидкості створив аварійну ситуацію в смт Любар, а згодом був виявлений у с. Стрижівка. ОСОБА_6 викликав екіпаж для оформлення матеріалів через відсутність у нього службового планшета.

Прибувши на місце, свідок виявив автомобіль «BMW 318», біля якого перебували ОСОБА_1 з пасажирами, патрульні, а також очевидці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Останні підтвердили факт створення аварійної ситуації по вул. Широкій. Свідок переглянув запис із відеореєстратора ОСОБА_3 , на якому зафіксовано рух чорного «BMW», проте через нечіткість зображення ідентифікувати водія чи державний номер було неможливо. Даний відеозапис на місці не вилучався. ОСОБА_6 відмовився оформляти правопорушення, мотивуючи це родинними зв`язками із ОСОБА_1 , який є його похресником.

Дослідивши наявні докази та пояснення, свідок ОСОБА_5 склав адмінматеріал відносно ОСОБА_1 за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не отримувала посвідчення водія. Під час оформлення ОСОБА_1 поводився агресивно та зухвало. Адміністративні матеріали за факт створення аварійної ситуації не складалися через брак належних підтверджуючих доказів. Службова бодікамера свідка під час фіксації події працювала безперервно.

У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що під час руху в напрямку с. Стрижівка на зустрічну смугу його автомобілю виїхав автомобіль «BMW» чорного кольору, тернопільської реєстрації, д.н.з. приблизно 9082. Щоб уникнути лобового зіткнення, свідок був змушений з`їхати на узбіччя, де також перебували пішоходи, які ухилялися від удару.

Свідок здійснив розворот та почав безперервне переслідування вказаного «BMW». За кілька хвилин правопорушник зупинився для висадки пасажира, і свідок візуально ідентифікував водія — ним виявився знайомий йому ОСОБА_1 .. На зауваження свідка ОСОБА_1 не відреагував, сів до салону та продовжив рух. Проїжджаючи повз будівлю поліції, ОСОБА_3 усно повідомив екіпаж патрульних про правопорушення, після чого правоохоронці розпочали пошук, а свідок поїхав напереріз траєкторії «BMW». Додатково ОСОБА_3 зателефонував працівнику поліції Яхимовичу В.В. для координації маршруту.

Згодом свідок прибув на місце виявлення «BMW» у с. Стрижівка, де вже перебував наряд поліції, ОСОБА_1 з пасажиркою, а пізніше — другий екіпаж поліції та знайомі водія. Останні поводилися зухвало та агресивно. Свідок підтвердив, що поліцейський ОСОБА_2 належним чином відібрав у нього та ОСОБА_4 письмові пояснення, які вони особисто прочитали та підписали. Також зазначив, що патрульний ОСОБА_5 переглянув відеозапис події з телефона ОСОБА_4 ..

У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснив, що перебував у салоні автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , коли на зустрічну смугу їхньому транспортному засобу виїхав автомобіль «BMW». Через тонування скла свідок одразу не розгледів водія. Після з`їзду на узбіччя та розвороту вони розпочали переслідування вказаного автомобіля.

Під час зупинки «BMW» для висадки пасажирки свідок зафіксував, що з водійського сидіння вийшов громадянин, особу якого згодом, під час оформлення матеріалів, було ідентифіковано як ОСОБА_1 .. На запитання щодо наявності посвідчення водія ОСОБА_1 не відповів, сів до салону та почав тікати на великій швидкості. Свідок продовжив переслідування та здійснював відеозапис руху «BMW» на власний мобільний телефон.

По дорозі свідки зупинили патрульний екіпаж та усно повідомили про правопорушення, після чого поліцейські та ОСОБА_3 (іншим маршрутом) поїхали на затримання. Прибувши на місце виявлення «BMW» у с. Стрижівка, свідок побачив припаркований на узбіччі автомобіль, біля якого перебували ОСОБА_1 та наряд поліції. Згодом прибув другий екіпаж та знайомі водія. Свідок підтвердив, що поліцейський ОСОБА_2 відібрав у нього письмові пояснення, а сам свідок продемонстрував наявний у нього відеозапис руху «BMW» патрульному ОСОБА_5 ..

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають та доводами апеляційної скарги взагалі не спростовуються.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, а саме: послідовними та чіткими письмовими та усними показаннями свідків-очевидців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які безпосередньо бачили обличчя ОСОБА_1 за кермом під час зупинки «BMW» для висадки пасажира.

Безперервним переслідуванням автомобіля свідками від моменту правопорушення до моменту його остаточної зупинки, де автомобіль не зникав з їх поля зору.

Поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виявили автомобіль уже припаркованим, реагуючи на усне звернення громадян. Патрульна поліція фізично не могла зафіксувати автомобіль у русі, оскільки прибула після його зупинки ОСОБА_1 , що логічно пояснює відсутність такого відео на бодікамерах.

Чинне законодавство України не пов`язує факт притягнення до відповідальності виключно з процедурою «зупинки» транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціальних сигналів або жезла (ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Виявлення поліцією вже припаркованого автомобіля, водій якого щойно вчинив правопорушення та на якого прямо вказали очевидці події, є абсолютно законною підставою для перевірки документів та складання адміністративних матеріалів.

Відсутність постанови або протоколу за створення аварійної ситуації, жодним чином не нівелює склад іншого, більш тяжкого правопорушення — керування ТЗ особою, яка не має на це права, вчинене повторно протягом року відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Поліцейський ОСОБА_5 чітко пояснив суду, що матеріали за аварійну ситуацію не складалися через брак якісних технічних доказів (запис реєстратора був розмитим). Водночас, для кваліфікації правопорушення за ст. 126 КУпАП поліцейські зібрали вичерпну доказову базу: прямі свідчення двох очевидців, які ідентифікували водія, та перевірку по базі даних, яка підтвердила відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія та наявність штрафів за аналогічне правопорушення протягом року.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність відеозапису руху ТЗ та нескладання постанови за порушення ПДР є виключно спробою уникнути відповідальності та спростовуються матеріалами справи. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом повністю, беззаперечно та послідовно доводиться показаннями двох попередньо попереджених про кримінальну відповідальність свідків-очевидців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснювали безперервне переслідування особи від місця правопорушення до місця фіксації правоохоронцями. Відсутність відео фіксації руху з боку поліції зумовлена об`єктивною обставиною — виявленням ТЗ правоохоронцями у вже припаркованому стані за фактом реагування на звернення громадян, що повністю відповідає вимогам ЗУ "Про Національну поліцію".

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Посилання апелянта на спрощений судовий розгляд є необґрунтованим.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідає завданням провадження в справах про адмінправопорушення згідно ст. 245 КУпАП — своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин.

Особиста присутність особи, яка притягається до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП не є обов`язковою.

Поліцейські не здійснювали дорожнє патрулювання чи безпідставну зупинку. Вони реагували на екстрений виклик громадян та їх заяву про правопорушення. На момент прибуття екіпажу автомобіль вже зупинився. Закон не зобов`язує поліцію мати відеозапис руху ТЗ, якщо правопорушення було виявлено за зверненням третіх осіб.

Свідки підписали попередження про відповідальність за завідомо неправдиві показання. Їх свідчення є об`єктивними.

Додатково слід вказати на процесуальну поведінку ОСОБА_1 .. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та розгляду справи судом, останній не надав жодних письмових пояснень, заперечень чи доказів на спростування своєї вини. Він не вказав іншу особу, яка нібито могла керувати ТЗ, та не надав жодних обґрунтувань свого перебування в автомобілі відразу після його зупинки свідками.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, суд оцінює наявні в справі докази. Оскільки ОСОБА_1 повністю проігнорував своє право надати бодай якісь докази протилежного, а матеріали справи містять беззаперечні письмові свідчення очевидців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які допитані в суді першої інстанції, то вина ОСОБА_1 є повністю доведеною.

За таких обставин, посилання апелянта на необхідність додаткових процесуальних дій є безпідставними, а справа може бути розглянута у судовому засіданні за наявними матеріалами.

Твердження адвоката про відсутність довідки про повторність є безпідставними, оскільки наявність у матеріалах справи постанов від 12.02.2025, 23.09.2025 (а.с.8-11) є достатніми доказами, що підтверджують факт притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, постанова є належним доказом, а довідка про повторність має лише допоміжний інформаційний характер і її відсутність не нівелює чинність судового рішення або постанови поліції.

Доводи адвоката, що відеоматеріали є недопустимими доказами є необґрунтованими.

Відеозапис має фіксувати не всю послідовність дій, а лише конкретні процесуальні дії.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» технічні засоби відеофіксації застосовуються поліцейськими з метою фіксації визначених процесуальних дій і не передбачають обов`язку здійснення безперервного запису протягом усього часу несення служби. Сам по собі факт відсутності відеозапису у певні проміжки часу не свідчить про незаконність дій працівників поліції за умови, що наявними матеріалами підтверджено фіксацію ключових обставин.

Наведені доводи апеляційної скарги захисника не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Інших підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.

Вищевикладене вказує на необґрунтованість доводів поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2026 року щодо нього залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька