Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №163/2764/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/2764/25 Провадження №33/802/537/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Крючкова В.О. та представника митниці Пойди Г.І., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну захисника Крючкова В.О. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 147 931 (сто сорок сім тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 38 копійок.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665.60 грн.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він як директор ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030), під час митного оформлення товару «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ від 24.03.2023 №23UA205150003494U6, № 23UA205150003499U1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 147 931,38 грн. шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 14.03.2023 № PL/MF/AS0453995, № PL/MF/AS0454006, які не були видані та легалізовані зазначеним у них Лодзьким управлінням митного та податкового контролю, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаних митних деклараціях, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

В поданій апеляційній скарзі адвокат Крючков В.О. вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що постановою детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Волинській області закрито кримінальне провадження в частині ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а тому якщо не встановлено підробки сертифіката, неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 подав завідомо підроблений документ та усвідомлював його підробку. Крім того, листа польського органу недостатньо для встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки він містить лише підозру щодо підробки сертифіката. Зазначає, що правопорушення, передбачене ст.485 МК України може бути вчинено виключно з умисною формою вини, однак у матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження умислу ОСОБА_1 , оскільки немає жодного доказу про те, що він знав про недійсність сертифіката на момент митного оформлення, був причетний до оформлення або виготовлення сертифіката. Посилається на те, що лист польського органу отримано набагато пізніше проведення митного оформлення, при цьому цей лист встановлює лише те, що сертифікат не було знайдено у реєстрах митниці, при цьому він не встановлює фактичну країну походження транспортного засобу, а митний орган України прийняв цей сертифікат, не виявивши жодних підстав для відмови. Крім того, лист польського органу не встановлює лише те, що сертифікат не було знайдено у реєстрах митниці, при цьому не встановлює фактичну країну походження транспортного засобу, а також що товар не міг мати походження з ЄС. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Крючкова В.О., який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, представника митниці, яка заперечувала апеляційну скаргу і просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України, вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них відповідну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Як встановлено місцевим судом, факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «РОУДГЕБ» товару – двох транспортних засобів і випуск їх у вільний обіг підтверджується копіями митних декларацій типу ІМ40ДЕ від 24.03.2023 №23UA205150003494U6, № 23UA205150003499U1.

Так, декларування вказаного товару здійснював ОСОБА_1 , який на дату декларування товару був керівником фірми отримувача товару ТОВ «РОУДГЕБ», що підтверджується обліковою карткою суб`єкта ЗЕД та витягом з програмного комплексу ІКС «Податковий блок».

Крім того, у графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), при цьому преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 14.03.2023 № PL/MF/AS0453995, № PL/MF/AS0454006, у яких органом їх видачі зазначено митницю в Лодзі Республіки Польща.

Вказані обставини в поданій апеляційній скарзі захисником не оспорюються.

Згідно відповіді на запит Держмитслужби, регіональна податкова адміністрація у м.Лодзь Республіки Польща листом від 27.08.2025 №1001-IOC.4331.98.2025.6.SZ повідомила, що процедура верифікації запитуваних українською стороною 132-х сертифікатів з переміщення EUR.1 завершилася з негативним результатом, зокрема сертифікати з перевезення EUR.1, у тому числі сертифікати від 14.03.2023 № PL/MF/AS0453995, № PL/MF/AS0454006, не були легалізовані у Лодзькому управлінні митного та податкового контролю, сертифікати не були видані цим органом та компанія, зазначена в документах, відсутня в базі даних контрагентів.

У зв`язку з надходженням вказаної відповіді, митним органом встановлено, що вказані сертифікати не відповідають вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З диспозиції ст.485 МК України вбачається, що відповідальність особи за даною нормою закону, настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Місцевий суд обґрунтовано визнав, що відповідь регіональної податкової адміністрації у м.Лодзь Республіки Польща здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України.

Так, згідно листа Територіального управління БЕБ у Волинській області від 30.04.2025 № 2/23.2/3.1/17/2251-25, територіальним управлінням БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024030000000033 від 30.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.1 ст.212 КК України, яке стосується фактів ввезення товарів (транспортних засобів) з-за кордону, у тому числі, в адресу ТОВ «РОУДГЕБ».

Крім цього, відповідно до листів ТУ БЕБ у Волинській області від від 04.02.2026 № 2/23.2/3.1/14/601-26 та від 25.02.2026 № 2/23.2/3.1/14/1114-26 повідомило, що у кримінальному провадженні № 72023020000000013 від 24.02.2023, до якого було приєднано кримінальне провадження № 42024030000000033 від 30.05.2024, 02.02.2026 було прийняте рішення про закриття кримінального провадження за ознаками ч.3 ст.358 МК України. Факти декларування товарів - транспортних засобів, у тому числі за протоколом у цій справі, не є предметом досудового розслідування та не стосуються даного кримінального провадження.

Разом з тим, вказана постанова немає ніякого преюдиційного значення у даній справі, оскільки за протоколом про порушення митних правил ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів, шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, які не були видані цим органом та компанія, зазначена в документах, відсутня в базі даних контрагентів.

Отже, митним органом ОСОБА_1 не ставиться в провину підроблення сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

На підставі доказів того, що переміщення в адресу ТОВ «РОУДГЕБ» і випуск у вільний обіг товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.485 МК України.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Враховуючи сукупність вищенаведених доказів у даній справі, слід прийти до переконання, що суддя прийшов до обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Крючкова В.О. – залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов