Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №161/9230/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9230/26 Провадження №33/802/592/26 Головуючий у 1 інстанції:Мазур Д. Г.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Клубука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Клубука Олександра Павловича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП Українита накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23.04.2026 року о 01 годині 51 хвилин керував електросамокатом JET 310-093 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп`яніння №227. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як порушення п.2.9.а. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник Клубук О.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що місцевим судом помилково визнано доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, адже з наявного відеозапису неможливо ідентифікувати ні особу, ні транспортного засобу, яким він керує. Окрім того, на думку захисника, суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 ніколи не отримував посвідчення водія, а від так незаконно позбавив останнього такого права.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, захисник не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності його довірителя, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Клубука О.П., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Вказані вимоги закону, при розгляді справи, судом першої інстанції дотримано.

Так, п.2.9а. ПДР стверджено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647722 від 23.04.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.04.2026 року;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.04.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- рапортом поліцейського роти №2 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержанта поліції Матвіїва І.І.;

- відеозаписом з боді-камер працівників поліції.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація здійснювалась з використанням спеціальних технічних засобів.

Згаданий відеозапис підтверджує обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а саме: підтвердження факту керування транспортним засобом (електросамокатом), виявлення ознак алкогольного сп`яніння, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, проходження медичного огляду у медичному закладі охорони здоров`я, ознайомлення з правами та обов`язками, оформлення адміністративних матеріалів.

Доводи апеляційної скарги про незаконне позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, так як останній ніколи не отримував посвідчення водія є безпідставними з огляду на наступне.

Насамперед, апеляційний суд звертає увагу, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КпАП України) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КпАП України за вчинення вказаного адміністративного правопорушення передбачено покарання у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ч.1 ст.130 КпАП України, є безальтернативною та не передбачає можливості застосування стягнення у виді позбавлення права керування за ознакою наявності чи відсутності посвідчення водія. При цьому, ст.30 КпАП України, яка регулює порядок позбавлення спеціального права, не перешкоджає застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому, Верховний Суд виходив з того, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Також Верховним Судом звернута увага на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Отже, враховуючи зазначене, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

За таких обставин, апеляційний суд, погоджується з висновком місцевого суду про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка не мала до цього відповідного права.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі аргументи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Клубука Олександра Павловича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.