Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №161/913/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/913/26 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/700/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТзОВ) «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 29 листопада 2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1477-6217 продукту «CreditKasa» в електронній формі з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А2306. За умовами укладеного договору позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 16 300 грн, строк кредитування – 365 календарних днів, базовий період – 28 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту, стандартна процентна ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка – 0,75 % за кожен день користування кредитом.

ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного договору.

Проте позичальник ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 26 листопада 2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 134,04 грн, з якої 16 300 грн – заборгованість за кредитом, 49 239,04 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 8 150 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України, 2 455 грн – заборгованість по комісії.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 134,04 грн та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року у цій справі позов ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1477-6217 від 29 листопада 2024 року у розмірі 67 984,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» 2 377,52 грн судового збору.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 16 червня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується лише в частині задоволення позову, то відповідно до принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини судового рішення ні в мотивувальній ні в резолютивній частині свого рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи судом встановлено, що 29 листопада 2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1477-6217 продукту «CreditKasa» в електронній формі з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А2306. За умовами укладеного договору відповідачці надано кредит у розмірі 16 300 грн, строк кредитування – 365 календарних днів, базовий період – 28 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту, стандартна процентна ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка – 0,75 % за кожен день користування кредитом.

На виконання укладеного кредитного договору кредитодавець 29 листопада 2024 року перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі 16 300 грн за допомогою системи LiqPay, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 2554185551 про перерахунок коштів та довідкою ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1477-6217 від 29 листопада 2024 року.

Крім того судом встановлено, що позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 26 листопада 2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 134,04 грн, з якої 16 300 грн – заборгованість за кредитом, 49 239,04 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 8 150 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України, 2 455 грн – заборгованість по комісії.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (стаття 639 ЦК України).

Статтями 526, 527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (частина 1 статті 3 Закону).

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» на підтвердження укладення з позичальником ОСОБА_1 кредитного договору надав суду електронні докази, а саме договір про відкриття кредитної лінії № 1477-6217 продукту «CreditKasa» від 29 листопада 2024 року, правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» від 29 листопада 2024 року, додаток № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1477-6217 від 29 листопада 2024 року, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» № 2554185551 про перерахунок коштів, довідку ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1477-6217 від 29 листопада 2024 року, розрахунок заборгованості за договором № 1477-6217 від 29 листопада 2024 року.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем надано належні докази, які свідчать про укладення з відповідачкою 29 листопада 2024 року кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

При цьому судом встановлено, що позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Позивач ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 у свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 76 134,04 грн, з якої 16 300 грн – заборгованість за кредитом, 49 239,04 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 8 150 грн – заборгованість за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, 2 455 грн – заборгованість по комісії.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов та ухвалив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в користь позивача ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 984,04 грн, з яких 16 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49 239,04 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 455 – заборгованість по комісії.

Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 8 150 грн.

Будь-яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитом відповідачка суду не надала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 67 984,04 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нарахування процентів за користування кредитом з огляду на наступне.

З урахуванням оплатного характеру кредитного договору відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін в укладеному між сторонами договорі. Крім того визначений договором розмір денної процентної ставки відповідає положенням частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення заборгованості за комісією колегія суддів зазначає наступне.

При укладенні кредитного договору, у пунктах 4,7 та 4,11 цього договору сторони погодили, що комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту та становить 15 % від суми наданого кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, відповідно до наведених положень вказаного закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідачка, уклавши кредитний договір, погодилася сплатити комісію за наданий кредит.

Аналізуючи умови укладеного кредитного договору та наведені вище норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки умовами договору передбачено нарахування одноразової комісії за надання кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді