Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №165/1074/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/1074/26 Провадження №33/802/569/26 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – Андрейчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Андрейчука Сергія Віталійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює машиністом автокрана у ТзОВ "Сантехмонтаж", до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 20 годині 13 хвилин 14.03.2026 року керував автомобілем марки "Мерседес-Бенс 123", р.н. НОМЕР_1 , по вулиці Автобусній, поблизу будинку 12 у місті Нововолинську, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме наявний запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у лікувальному закладі відмовився, тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.27-28).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Андрейчук С.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, допущено неправильну оцінку доказів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі охорони здоров`я. Однак, в подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що не мають часу з ним "возитися", що він може бути вільним, крім того повідомили йому, що він може самостійно поїхати до лікарні та пройти медичний огляд. Надалі його довіритель самостійно прибув до Нововолинської центральної міської лікарні з метою проходження медичного огляду, однак лікар відмовив у його проведенні через те, що з моменту події минуло більше двох годин. Вважає, що дані обставини прямо свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на ухилення від проходження огляду.

Окрім цього, відеозапис, який покладено в основу постанови, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він є непослідовними та переривчастим, боді камера постійно вимикалася, що свідчить що поліцейськими не було забезпечено повної та безперервної фіксації події. Крім того, відеозапис не містить належної фіксації роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, порядку проходження огляду та наслідки відмови від проходження такого огляду, а також факту складання адміністративних матеріалів у присутності ОСОБА_1 .

Просить постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 12.05.2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.31-33).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 614984 від 14.03.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.2);

- розпискою ОСОБА_1 про відсторонення його від керування транспортним засобом (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.03.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4);

- відеозаписами події із нагрудної боді-камери поліцейського, які знаходяться на DVD-R диску (а.с.7).

Згідно довідки, складеної старшим інспектором САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Матієнко Л. вбачається, що згідно бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 від 09.09.2008 року (категорія А, В, С, Е) (а.с.6).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання апелянта про те, що підставою для скасування постанови є те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі охорони здоров`я.

З дослідженого в судовому засіданні суду першої інстанції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував зазначеним у протоколі транспортним засобом. Протягом усього відеозапису останній поводиться неадекватно, його поведінка не відповідає обстановці. Дійсно погоджується на проведення тестування на алкоголь на місці зупинки транспортного засобу, однак крім такої згоди не вчиняє жодних дій на проходження огляду. Йде, неодноразово поривається підійти до свого автомобіля для того, щоб його належним чином припаркувати. Така ж поведінка ОСОБА_1 мала місце і після пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Неадекватна поведінка останнього не залишає можливості поліцейському роз`яснити ОСОБА_1 його права перед складанням протоколу тощо.

Посилання захисника про те, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейського не містить належної фіксації роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, порядку проходження огляду та наслідки відмови від проходження такого огляду, є безпідставними, оскільки повністю зафіксовані на відеозаписі.

Доводи захисника про те, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейського також не містять факту складання адміністративних матеріалів у присутності його довірителя ОСОБА_1 , є голослівними, оскільки з долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано зачекати, оскільки будуть складатися адміністративні матеріали, на що останній відмовився, мотивувавши це тим, що йому потрібно додому.

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи із нагрудної боді-камери поліцейського не дають суду підстав вважати, що внаслідок зупинення відеозапису було втрачено відомості, які могли б суттєво вплинути на розгляд даної справи. Таким чином відсутність безперервного відеозапису, на що посилається захисник, жодним чином не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КпАП України, оскільки сторона захисту не довела, що події чи обставини, які відбулися поза відеозаписом, спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.

Доводи, на які посилається апелянт, не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, та наведені ним та його довірителем в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення, немає підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Андрейчука Сергія Віталійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.